Главная www.my-edu.ru
 
 Регистрация
 Забыли пароль?
Учителей:
Сегодня: 0
ВСЕГО: 164
Учеников:
Сегодня: 0
ВСЕГО: 145
Материалов:
Сегодня: 0
ВСЕГО: 240
Категории

Топ10 авторов в категории Украинская литература

Место Имя Рейтинг
1 Карева Тамара 7.4
2 urikor 6.73




библиотеки





Яндекс цитирования

Поетична Харківщина ч.1


1. “Життя і творчість Степана Сапеляка. Збірка “Стра-сті по любові”. 

2. “З полум’я і полину” : поезія Віктора Тимченка, Ми-коли Побеляна, Володимира Верховеня”.


3. “Слобожанські музи : Наталя Матюх, Ольга Таране-нко, Оксана Мардус”.

4. Залікова робота.




Мета уроків: ознайомити учнів з творчістю харківських поетів; повторити відомості про суспільно-політичне і літературне життя 70-х–90-х років ХХ століття;закріпити навички літературного аналізу;з’ясувати стан літературного процесу сьогодення; виховувати повагу і любов до Батьківщини.

Тип уроків: семінар - дослідження.


  Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 147
  Дзержинського району 
  міста Харкова
  вчитель української мови та літератури
  Карєва Тамара Михайлівна


Урок 1. Життя і творчість Степана Сапеляка Збірка ,,Страсті по любові,,


  “ … образ Сапеляка і не абстрактний і не невтраль-  
  ний, його фарби виразно національні, фолкльорні, 
  релігійні. Тут спектр широкий і багатий.”
  Др. філології, професор кафедри всесвіт-
  ньої літератури Олександр Борисенко
  Університет Торонто.


  “ Вишукана, нетрадиційна, несподівана метафора, найсучасніший вимір, який все ж таки нагадує подекуди народну думу, послідовні алітерації, свобода мислі й образу – все це притаманне поезії Сапеляка, але це не зовнішність тільки! Нутро цього небуденного в нашій літературі явища – суспільна скорбота, затамоване терпіння, біль пораненої шляхетності… В кожному слові чути там Україну, що її боління й боління поетові – одне і те ж саме”
  Дмитро Павличко.


“ Праця художника – праця думки, праця просторової і часової категорій. Це обдарування Святого Духа.”
  Степан Сапеляк.


(Надпис над виставкою ілюстрацій Віктора Гонтарова до збірки “Страсті по любові”)


  Хід уроку
План аналізу ліричного твору (таблиця на дошці)
1. Місце і час, обставини та події в житті поета, які супроводжува-ли створення вірша ( якщо відомо).
2. Тема та ідея, композиція.
3. Який основний мотив твору ( НАСТРІЙ ПОЕТА, ПОЧУТТЯ, ЯКІ НИМ ОВОЛОДІВАЛИ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ, ЯКІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ ВИКОРИС-ТОВУЮТЬСЯ )?
4. Що вважаєте за потрібне “взяти з собою в життя”, прочитавши цей твір? 
• Слова вчителя: Із історії розвитку літератури на Харківщині (слобо-жанщина)
З Харковом пов’язані життя та творчі долі багатьох письменників від си-вої давнини і до наших днів.
- Питання : Назвіть імена відомих вам письменників і поетів, чиє життя та творчість пов’язані з Харковом.
Літературні традиції Харківщини своїм корінням сягають у сиву давнину. Мабуть, чарівна природа нашого краю разом з трагічними подіями, що тут відбувалися, надихнули невідомого автора на створення “Слова о полку Ігоревім”. Адже похід князя Ігоря проходив саме нашими краями.
Мандрував Харківщиною і подовгу жив і працював у Харкові Григорій Сковорода. Прославили наш край П.Гулак-Артемовський, відомий бай-кар, професор Харківського Університету; Г.Квітка-Основ’яненко, зачина-тель нової української прози;П. Грабовський навчався в Харкові, Марко Вовчок навчалась у Харківському пансіоні.
З Харковом пов’язані імена Володимира Сосюри(навчався і пацював), Павла Тичини (працював у журналі “Червоний шлях”), Миколи Хвильового (навчався у Богодухівській гімназії, працював і похований в Харкові), О.Довженка (працював карикатуристом у газеті “Вісті ВУЦИК” під псевдонімом Сашко), Жили і працювали в Харкові А,Головко, О.Вишня, Олесь Гончар, Григорій та Григір Тютюнники.
Історія літературної Харківщини багата на славні імена. І в наш час про-довжується розвиток літератури, творчо працює спілка письменників, вписуючи нові імена до Харківського літературного Олімпу. Хто ж вони, наші сучасники, земляки, майбутні класики?
Сьогодні в Харкові працює обласне літературне об’єднання імені Павла Тичини. Харківську спілку письменників очолює письменник Іван Пере-пеляк. Харківщина представленав літературному житті України іменами Віктора Бойка, Ірини Мироненко, Анатолія Перерви, Віктора Лагоди, На-талі Матюх, Віктора Тимченка, Володимира Верховеня, Оксани Мардус, Ольги Тараненко, Степана Сапеляка, Миколи Побеляна… 
Сьогодні ми починаємо знайомитись з поетами Харківщини.
-Питання : З яких компонентів складається літературний процес?
  Таблиця
  Літературний процес складається з таких компонентів:
1. Творчі методи, їх становлення, розвиток, розквіт, занепад; літературні напрями і течії;
2. Зв’язок літератури з життям;
3. Творчі доробки посьменників;
4. Традиції і новаторство;
5. Стан літературної критики, її вплив на розвиток літератури,
6. Періодика, діяльність видавництв художньої літератури;
Зв’язок з літературами інших народів,
7. Взаємозв’язок літератури з різними видами мистецтва та фолькло-ром;
8. Письменницькі організації, їх роль у літературному житті.
 -Завдання: Впродовж наступних уроків з’ясувати стан літературного процесу в Україні вцілому і на Слобожнщині зокрема.
В березні 2001 р. вийшла в світ антологія поезії “Слобідська муза”, в якій представлено більше 400 поетів Слобідського краю від сивої давнини і до наших днів. Представлені у цій книзі і поети, з творчістю яких ми бу-демо знацомитись на уроках. Це Степан Сапеляк, Оксана Мардус, Ната-ля Матюх, Володимир Верховень, Микола Побелян, Ольга Тараненко і т.д…
• Життя і творчий шлях Степана Сапеляка.
Сьогодні на уроці ми з вами познайомимось з незвичайною людиною і визначним поетом Степаном Сапеляком. Доля його тісно зв’язана з до-лею нашої країни, схожа на долю багатьох його небайдужих однолітків. Доля С. Сапеляка тісно переплітається з долею Василя Стуса.
Виразне читання вірша “Село мого дитинства”
Росохаче.Яслиночко. Яскине.
Чортківщино.Намистино калин.
Гніздеченько і пісня лебедина
Моя ти доле з вузликом золи…

Тобі хто я … Сівач, поет чи лірник…
Чи блудний син з пожитками гріхів?..
Росохаче. Ім’ям твоїм я мовкну.
Ні слів. Ні верб. Потоки навсібіч…
Та гупа пам’ять. Гупа, наче довбня
Прямобіж і поднинно по спині.
Поклич мене, Росохаче, поклич ще,
Ліщинонько, травиченько, птахи…
• Доповіді учнів.
1. Степан Сапеляк – лауреат Державної премії ім. Т,Шевченка за 1993 р. Ця премія йому присуджена за збірку поезій “Тривалий рваний зойк” Його творчість, за словами Олеся Гончара, “ у найтяжчу годину уособлювала незламність духу і громадянську совість сучасної украї-нської літератури.” За тоталітарного режиму він зазнав поневірянь. С.Сапеляк розповідає ? “Тоді поняття “поет і імперія “ були несумісні. 1973 року мене заарештували і засудили за зачиненими дверима. Фактично на десять років заслання, тюрем і контаборів на Уралі, Ко-лимі”. Чому поет зазнав такої сурової кари? Згодом напише про це так : “ В тюрмі був єдино за слово своє,” На початку 1972 р. він підготував збірку віршів і надіслав у видавництво “Молодь”, але один із рецензентів кваліфікував її для слідчих органів КДБ як “націоналісти-чну” Його звинуватили у “написанні віршів тенденційно націоналістичних, що опорочують своїм змістом радянський та суспі-льно-політичний лад Союзу РСР”, а також у так званій “антирадянській агітації і пропаганді”.
Відбувши ув’язнення, він не мав права поселятися в рідних краях, на-сильно був супроводжений до Східної України (харківська область). Нині проживає в Харкові,
2. Степан Сапеляк народився 26 березня 1951р. в селі Росохач Чортків-ського району на Тернопільщині. У 1969 вступив на філологічний фа-культет. Член Спілки письменників України з 1991 р. С.Сапеляк – ві-домий громадянський діяч. Він був членом Української Хельсінської Спілки, одним із фундаторів Асоціації незалежної творчої інтелігенції; до 1988р. – співредактором позацензурного журналу “Кафедпа”, що виходив у Львові, а з 1989р. – його редактор і видавець у Харкові.
Перша збірка “День молодого листя”(1980) вийшла в Брюселі (Бель-гія) в перекладі німецькою мовою; Світ пгобачили і наступні : “Pieta”(нім. мовою, 1987, Гейдельберг, ФРН); “Без шаблі і Вітчизни”, 1989, Торонто, Канада; “Тривалий рваний зойк” (1991, Київ,Україна)
Вірую
від скорби до скорби
душа наша – ім’я Боже
вірую
від псалму до псалму
караюсь мучась але не каюсь
вірую
від вкраїноньки до вітчизноньки
чаша сія волею умиється.
  ( “Голос віри”)
3. Поезія Сапеляка – особливе явище в сучасній українській поезії. Во-на не відзначається традиційною сповідальністю, але музичністть, полі-фонія досягаються в інший спосіб. Вірш його пружний і живе глибоким внутрішнім почуттям, більшим, ніж словесним.Стрибкоподібна інтонація дуже природня для його поетичного мислення. Переривчате дихання тут є рисою поетики. Поет наказує сам собі обривати фразу, дрібнити інто-націю, щось опускати в міжрядковий простір. Підтекстова праця асоціа-цій, що сягають історії України, безперервна, диктується почуттям лірич-ного героя, і є проявом його душевного багатства, за яким стоїть тисячо-літня історія народу. Самобутність, що виростає на традиціях Біблії і да-внього українського письменства, поєднується із високою поетичною ку-льтурою. Це душа поета стягує справжній духовний зміст у цілісність, у силу, що покликана протистояти силам зла, неволі. 
 Я не дозволю собі ненавидіти.
 Як доказ перед ними,
 я освячую нині
 ці етапні колимські строфи,
 ці тюремні болі.
Змінюються пори року.
Мої прикмети: сум.
  Журюсь у сніг. То пам’яттю. То серцем.
  Цих днів чифір. Цих днів невольний вірш.
  Цих днів. Цих слів. Різдва безгучне скерцо.
  Нудьга і біль Аїдових догіг.
А коляди співучі фіолети.
Різдвяних стріх вертепний фіміам.
Бенгалія сніжин! На слайді неба
Пречиста Діва Сина сповива.
  (“Різдвяне VIII”) 
• Слово вчителя.
Художній світ Сапеляка надзвичайно багатий і широкий. У цьому світі Добро і Зло не умовні і не позачасові сили – вони застосовні до кожного вчинку і події, віддають відгомоном у минулому і майбутньому. Більше того, у свідомості ліричного суб’єкта об’єднується минуле і сучасне, бо минуле не зникає, а існує не тільки завдяки пам’яті, але й у нинішньому дні, як реальність у видозміненій формі.
Табірна лірика поета за своїми жанрами разноманітна : його вірші не тільки відбивають кипіння почуттів, але й політ думки. вміщують найтон-ші порухи індивідуальних емоцій і могутній моральний потенціал україн-ського народу. Автор збірки “Без шаблі і Вітчизни “ створив цикл елегій: “Мазепа”, “У 110 роковину від дня народження”, “Елегія(собі до дня на-родження)” та ін. Тут автор порушує актуальні проблеми своєї доби : іс-торичної долі України, національної гідності, громадчнського обов’язку, закликає націю встати з колін, не бути рабою у завойовника. В елегії
“У 110 роковину від дня народження” відтворено трагічний стан українсь-кої культури, трагічну постать Гната Хоткевича, що загинув у сталінських таборах. Поет уславлює людину, її творчу силу, владу її Слова над тота-літарною дійсністю, ставить важливі питання, що мають пробудити сві-домість нації.
• Учень читає вірш.

Куди? Куди ми? Де свята дорога?
Тюремний вал. І тіні Україн…
Де наш Кобзар? Подвір’я до порога?
Де мальви? Вікна? – повні голубих хмар’їн.
Чорнобиль ось!.. Як Демон з румовища…
І попіл наш сльозою до води.
О люди! Люд! Почнім з калин і вишень…
Ще раз почнім із пісні і верби.
Зачни жоно.Дружинонько.Дружино.
Вітчизно.Українонько. Жита!
Заплодоносьте злотоносним жнивом
Під голубим світанням і життям.
Отак… Покакймося до неба і почнімо
Від чорнобривців, ластівки й Дніпра.
А пісню наречім – хоткевичівна,
І лик його впомёянемо і прах…
• Збірка “Страсті по любові” незвичайна не лише за своїм змістом, а й за оформленням. Органічно пов’язані зі змістом ілюстрації, зроблені харківським художником Віктором Гонтаровим.
• Доповіді учнів
1. Віктор Гонтаров народився у жовтні 1942 р. в с. Сотницький Козачок Золочівського р-ну , що на Харківщині. У звичній селянській родині, хоча мама значну долю свого життя вчителювала. Згодом – художня школа у Харкові. 1958 р. вступив до Харківського Художнього учили-ща.По закінченні училища вступив до Ленінградської Художньої Ака-демії. З 1974 р. мешкає в Харкові.
2. “,,,Мене більше цікавить минуле, аніж майбутнє. Я художник, образ-ний світ якого приречений до конкретної цяточки землі, зокрема сло-божанської. Моїм так званим творчим кредо є погляд на предмет із відстані. Ближче мені філософія спостереження , ідеалізму, але на-магаюся бути далеким від історичної предметності … Мислю з відс-тані дитинства.” Таким чином, зважаючи на на сказане самим худож-ником, коло його образів традиційне. Ускладнена образність, наскрізь пройнята символами й алегорією дає повне тлумачення естетичного світогляду Віктора Гонтарова.
- Вдивіться в ці ілюстрації і відчуйте душу художника, душу Слобідського краю.
Слово учителя.
Кохання! Вічна тема для поетів. Кожен поет по-новому розкриває її. Сві-тлим струменем влилась в літературу кохання збірка Сапеляка “Страсті по любові”
Дозвольте процитувати поета. “Кохання завжди приходить непомітно. Воно приходить на відстані. Кожен переживає кохання у цілковитій самовіддачі. У співвідношенні життя мого і життя коханої. Втілення єдиного душевного Я , що готове навіть на смерть. Любов народжує життя. Вона існує без права на образу, але право на терзання й одкровення , право одним мізинцем руху чи фальшивим вчинком опинитися на відстані без взаємної відданості заради іншого у Любові заброньовано бкз оскаржень. Втрата віри означає розрив кохання , розрив цілісності життя, але жага любити зрошує кожен порух жити задля іншого і завдяки іншому… Це диво триває через усе єство, усе існування моє…
• Учні читають вірші.
• Я п’ю , кохана, за любовну думу.
Ця чара у руці, немов червоний квіт.
Кохана, снись тим досвіточком суму,
За тебе п’ю. На многа літ… На многа літ…
Любове, спи. Ти рученьки ісклала
На приспаній моїй спечаленій щоці.
кохання пёяне. Владить я не ладен…
Любове, спи. Свіча згоріла при свічі…
• За крок до нас. За крок перед собою.
Віджито слід – дорогою досад.
Прийми цей вірш на відстані любові
У хризантемний сніголистопад…
• Любове, - кажу, - любовенько
пестинонько срібнослізна
росинонько мукосердна
озвися, озовись
будеш мною князювати
барви – квіти
вподоати
я навіки твій
• Мій Харкове.
Медовим рястом пахне липа пізня,
Хмільне хитання пахне із Левад.
Цвіте пташина колискова пісня,
Немов вишневий материнський сад.
Цвітуть купальські срібні зорелюби
Їм сняться сни, як сни Сковороди…
А лісопарк світаннячко голубить,
Щоб прилетіли втіхи голуби.
А цвітень цвіт літніє парками,
Мов ніч прощань, мов ніч купайлова…
Любове, Ладонько, - мій Харкове,
Волошку музики віддай мені…
Віддай мені… Зіграй мені…
• Слова учителя.
Завершимо урок словами Степана Сапеляка : “Творчий стан – це серце в полі божественної аури. Мій вірш не має якогось змісту, як то трапля-ється у публіцистичних творах. Він фосфориться якоюсь світлизною слова, котре належить тільки абсолюту. Духовність – стан між миттю майбутнього і миттю минулого, стан міфотворення нашого життя, Баче-ного через слово Боже”.
• Д/з. Творча група № 2 познайомить нас з творчістю Віктора Тимченка, Володимира Верховеня, Миколи Побеляна.



 
Урок 2. З полумя і полину. Поезія Віктора Тимченка, 
  Миколи Побеляна, Володимира Верховеня,  
Рядок досвітній ляже на папері,
переступивши через всі табу,
Мов хтось прочинить непомітно двері
і впустить світло у мою журбу.
  В.Верховень.  
  Хід уроку.
• Вступне слово учителя.
Ми продовжуємо знайомство з поетами Харківщини. Сьогодні ви відкриєте для себе нові імена. Відкриєте для себе нові види лірики.
- Питання: Назвіть особливості лірики як одного з трьох основних ху-дожніх родів.
- Питання: Назвіть види художніх творів.
План аналізу ліричного твору (таблиця на дошці)
1. Місце і час, обставини та події в житті поета, які супроводжува-ли створення вірша ( якщо відомо).
2. Тема та ідея, композиція.
3. Який основний мотив твору ( НАСТРІЙ ПОЕТА, ПОЧУТТЯ, ЯКІ НИМ ОВОЛОДІВАЛИ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ, ЯКІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ ВИКОРИС-ТОВУЮТЬСЯ )?
4. Що вважаєте за потрібне “взяти з собою в життя”, прочитавши цей твір?

• Доповіді учнів:
В моїх руках ювілейна збірка поета Віктора Тимченка. У неї інтригуюча назва “Над прірвою зневіри” і символічний малюнок на обкладинці. Ваві-лонська вежа. Символ вічного пошуку людини, символ богоборства, сим-вол людського розуму і людської пихи. Ось як автор говорить про себе і свою книгу 
Коли виповнюється 70, мимоволі розгублюєшся: де воно, твоє минуле? Сповідь саме про це під назвою “Над прірвою зневіри” я й віддаю на ваш суд.
Коротко про себе. Більше півстоліття тому , в квітні 1944 “професор” по будь-якій зброї чотирнадцятилітній Вітько Тимченко лаштувався надць-кувати гранатного запала, щоб потім випалити і змайструвати з нього запальничку. В кишені таких запалів було декілька. Один – з червоною поміткою – протитанковий миттєвої дії. Саме він і потрапив під руку. Вибух. Сліпота.
Вона, звичайно, мій хрест, але й моє спасіння. 
Близько десятка книжок я видав російською мовою. Остання з них вийш-ла в 1968 р. Іще тоді якось випадково майнула думка “ “Дай спробую рід-ною. Може, не забув?” Виявилося, не забув. 1979 видав свою першу збі-рку українською мовою "“озмова з пам’яттю". За книгу віршів та прози “Прозріння” одержав республіканську премію імені Василя Мисика.
• Слова вчителя.
Лірика В. Тимченка різноманітна і дуже людяна. Щира і всерозуміюча. Давайте послухаємо вірші і проаналізуємо деякі з них.
• Учні читають вірші.
1.Не дні – каліки.
  Кволі і горбаті.
Від них ні в домі спасу, ні в саду.
В якім краю, в якій гостинній хаті
спочину трохи й душу відведу?
Пірну у безтурбоття безпричинне
лицем униз на теплім спориші.
І, може, справді голова спочине,
полегша, потепліша на душі.
Не знаю, чи журитись, чи радіти,
бо сам від себе не втечеш ніде.
Хіба що той, чиї ми грішні діти,
І спокій дасть, і душу відведе.
2. У хрестик вишита, красива.
Ну, не сорочка – дивина!
І скільки б ще її носив я ,
Коли б не лихо, не війна.
Слідів тодішньої навали
чимало в нашому краю.
Подерли з п’яну й потоптали
сорочку вишиту мою.
Усе робилось по-арійськи.
Здалося – хрестики рясні
із-під чобіт, неначе іскри,
у душу сипались мені.
Я ворушу своє минуле,
аби проснувсь забутий біль,
аби хоч хрестиком вернулась
моя вишиванка звідтіль.
 3. У покинутому хуторі.
Все життя вони ворогували
на одній садибі, все життя.
Хоч було всього у них навалом,
гризлись без жалю і каяття.
В город їм рушати не виходить.
Тай який на старість інтерес?
І сидять на вичовганих сходах,
й журяться рядочком кіт і пес.
4.На подушках чи на соломі –
лише б із нею. Здавна звик.
Вона не просто жінка в домі.
Вона – лукавий домовик.
Посотворя якнайскоріше
усі діла, усі дива.
І все, як є, тобі припише,
бо ти мужчина, ти глава.
І не у тім главенстві діло,
не в тій приписці дивина,
а щоб усі, усі раділи:
і дітвора, і ти ,й вона.
Та жить по цьому заповіту,
мабуть, силкуємось дарма.
Бо розповзається по світу 
емансипації чума.
Хто зна, чи так уже й щаслива,
коли гасає, мов лоша,
емансипованого дива
емансипована душа.
На кожнім кроці бісом дише.
І до такої б , може, звик,
та все частіше і частіше 
зника лукавий домовик.
• До аналізу:(опорні слова) 
людяність;
цінність життя людини;
віра і любов;
доброзичливий гумор;
мудрість.
• Слова вчителя.
Микола Побелян – лірик від природи. В його поезії править бал любов. Митець, який без особливих претензій заявляє : “Я – поет для двох на світі”, не мислиться без сотень, тисяч таких “двох” серед читацького за-галу. Він дуже відкритий у своїх радощах і болях, у своїй одвертості. Світ його любові населений людьми, птахами, деревами, квітами. Він вміє спосмтерігати, як в “Сорочих гніздах селяться світанки”, як догукуються до нас “півні Чумацького Обозу”, а “колодязьний лелека планету підійма” – для щастя і любові.
• Доповідь учня.
Микола Побелян - учитель української мови та літератури харківської школи № 108. Творчий доробок нашого земляка на сьогодні – дві поети-чні збірки та численні публікації його віршів у періодиці. Перша збірка – “Дай мені долоньку…” (1998р.) – адресована мамам та їх маленьким діт-кам. Вірші цієї збірки сповнені ніжності, теплоти, любові, турботи про ди-тину, а починається вона “Молитвою – оберегом”
• Учениця читає вірш.
Бережи тебе 
Матір Божа
Не від болю,
А від біди:
Бережи тебе від пожежі,
Бережи тебе від біди…
І від всякого 
Чоловіка,
Що в собі чорне зло несе,
Від любові, 
що невелика,
Від невір’я –
Понад усе…
Бережи тебе
Матір Божа
В лісі, в полі
І на шляху…
Хай молитва 
оця поможе
У годину тобі
Лиху…
Бережи тебе
Матір Божа…
• Доповідь учня (продовження)
Друга збірка М.Побеляна “Сніги на двох” (1999) Включає ліричні вірші поета. Збірка вийшла у поетичній серії “Бібліотеки альманаху українців Європи “Зерна”. Ліричний герой збірки “Сніги на двох” – людина, закоха-на у свою країну, її природу, людей, він іде по життю поруч з нами.
• Учні читають і аналізують вірші М. Побеляна.
(Громадянська лірика)
1. Я не політик,
Не гендляр народом…
Моя трава – на сіно:
От і все…
Штани подерті
Тереном і глодом,
Зорею пошкрябане 
лице…
Любов моя приземлена
І дика –
Стояти має 
На землі мій рід…
А сонця булава
Така велика
Нехай летить
Собі у небозвід…
2. Лягли сніги –
Тополям по коліна…
Перемели шляхи
Між усіма…
Під вікнами
Щедрує Україна –
Собі сама…
Гіркі дими
Їдять їй
Сиві очі…
Такі високі
Височать тини…
Слова щедрівки
Ніжні і урочі,
Та їх не чують 
Доньки і сини.
3.Ви не їли
Хліба з лободи…
Україна
Квітне лободою…
Ви не знали
Ще тії біди,
Що була
Бідою – над бідою…
Слава Богу!
Хай вас омине
Скорбна пісня,
Що співали
Жорна…
Світлий Ангел
Крилами війне
Над землею,
Що від крові
Чорна…
(Інтимна лірика)
1. Віджурилось небо журавлями,
Відпашіла кленами земля…
Ходить осінь чорними полями…
Матінку нагадує земля…
Мріє сива далеч вітряками:
Рильського і Чюрльсона мотив…
Ціла ічність витоптана нами,
Котру я в миттєвість помістив.

2. Навчімось бути разом в дні біди…
Осінні ночі вдвох перебувати.
Без тебе я , як млин той без води,
Як меч без леза, як вікно без хати…
Без тебе я – убогий і старий:
Без голосу, без сили, без надії…
Без тебе я, коханий друже мій,
Як кров з порізу, як сльоза на вії…
Навчімося вітрам на зло іти,
Навчімося на білім світі бути…
Нам так далеко, люба, до мети –
Мета, як пісня, котру ледве чути…
3. Колискова для коханої
Попрошу підлогу не скрипіти
Там, де не ходить місяць золотий…
Я тебе не вмію не любити,
Друже мій!
Хай тобі єднає
Сон повіки…
Ніжне тіло
Спокій обніма…
Ти моя любов
Така велика –
Більшої під зорями нема…
Погамую всі вітри на світі,
Хвилі всі бурхливі перейму…
Зорі мерехтливі погасити
Звечора хмариноньку найму…
• Володимир Верховень родом із Слобідщини. Поет, Член Спілки пи-сьменників України. Автор кількох поетичних збірок.
• Доповідь учня.
Верховень Володимир Миколайович народився 13 вересня 1958 р. в с. Уплатне Близьнюківського р-ну на Харківщині. Закінчив Сахновщинську середню школу, Харківський державний педагогічний інститут ім. Сковороди.(1980). Після служби в армії працював журналістом, редактором у видавництві “Прапор”, зав. відділом незалежної газети “Прикордонні вісті”, перекладачем інформаційної фірми “Край”, оператором комп’ютерного набору в редакції часопису “Український засів”. Нині – співробітник видавничо-поліграфічної фірми “Майдан”.
Твори автора друкувались у багатьох газетах, журналах “Дніпро”, “Су-часність”, “Березіль”, “Визвольний шлях”(Лондон). Вірші для дітей публі-кувалися в журналах “Слобожанщина” , “Барвінок”, “Малятко”. 
Крім колективних – “Поиск” (1987), “Отчий дім” (1988), окремими видан-нями вийшли книжки: “Лелече колесо” (1990), “На цвинтарі сло-ва”(1992), “…вдивляючись у тінь дороги” (1994), “Топитокуподзвін” (1996). “З полум’я і полину” – нова збірка поета(1999).
• Слова вчителя.
У новій збірці поета – відблиски полум’я часу минулого і гіркотний смак сьгодення, Твори пейзажної та інтимної лірики. 
Громадянська лірика поета сповнена любові і болю, духом своїм спорі-днена з Шевченком і Стусом, сягає своїм корінням народної думи.
• Учні читають вірші.
Високе сонце. І високе
твоє, поезіє, чоло!
А час – дріма впівока,
  вйока,
Щоб не спинилося тягло.
А час позиркує спідлоба
на вічності
  широкий шлях.
І за плечима –
  десь –
  Чорнобиль…
І десь –
  далеко –
  ночі страх…
У високості – мліє жайвір,
і умліва землі душа.
Зіперлась на держак держава,
своя – комусь,
  комусь – чужа.
Перейдуть весни і народи,
і я у пісню – перейду…
А світ новий
  нових уродить
Шевченка і Сковороду.
• Слова вчителя:Цикл “Наші пісні” пронизаний роздумами над істори-чною долею народу, одвічне “камо грядеши” звучить по-новому – яким же шляхом іти. Це болісні роздуми над долею покоління.
• Учні читають вірші.
З усіх молитов я молитву одну
повторюю вдень і вночі.
Вона мені – з полум’я і полину,
Вона мені з поля й свічі.
Вона мені – з вод і високих небес, 
Вона мені – з гір і долин.
Її стугонить у гонитві експрес,
повільно розгойдує дзвін…
Молитва моя – Україна моя!
• Слова вчителя:Пейзажна лірика Верховеня сповнена світла і любові. Природа для поета – не засіб передачі думок, а жива істота, що су-мує, кохає, ненавидить, “живе своїм живим життям”.
• Учні читають вірші.
Де вчора сніг
важким лежав кожухом
і колисала сон сумний сосна,-
вже пролісок підвів цікаві вуха,
мов наслухає:
  скоро там весна?
А ще ж – нема!
І губи в нього сині,
і дві сльози - од вітру – на очах.
Та він стоїть в густій сосновій тіні
і нетерпляче вигляда на шлях…
• Слова вчителя: Кохання. Для кожної людини неповторне, завжди но-ве. Цікаво, незвично звучить ця тема у В.Верховеня.
• Учні читають вірші.
Цілуються бджоли і квіти
невинно, мов діти.
І сонце тополю цілує,
немов молодую.
І вітер замріяну тишу
цілує – колише.
І наші уста ізлились –
як вперше колись.
• Д/з. Творча група № 3 познайомить нас з творчістю Наталі Матюх, Ок-сани Мардус, Ольги Тараненко.





0
Ваша оценка: None

© Urikor, 2008-2016.    Всю ответственность за размещенные материалы несут авторы, их разместившие!
Простые ответы на сложные вопросы