Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Методичні матеріали з української мови та літератури » Твір-оповідання за жанровою картиною у 5-му класі
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Твір-оповідання за жанровою картиною у 5-му класі

Навчальна програма з розвитку зв'язного мовлення у 5-му класі передбачає усний і письмовий твір-оповідання за жанровою картиною.

Поняття про види та жанри живопису учні засвоїли на уроках образотворчого мистецтва у 4-му класі. Звичайно, поновити ці знання найзручніше під час екскурсії до музею або картинної галереї з допомогою екскурсовода. Якщо ж такої можливості немає, проводимо в класі бесіду, використовуючи комплекти репродукцій П'ятикласники пригадують, які є види образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво).

Пояснюємо учням, що живопис буває станковий (твори виконуються на станку-мольберті) та монументальний (настінні розписи, плафони, панно для різних громадських споруд). Свої пояснення ілюструємо репродукціями картин.

Ознайомлення з картиною починається з визначення її жанру. Якщо у картині поєднуються два жанри, її легко описати такими словами: "це портрет на фоні пейзажу" або "це сполучення побутового жанру з натюрмортом". Кожний жанр має свою сферу зображення: портрет - обличчя й постаті людей; натюрморт - предмети побуту, квіти, фрукти; пейзаж - природу. Таким чином, визначивши жанр картини, ми вже можемо не говорити, що саме вона зображує, що є головним.

Запитуємо дітей, які види живопису, тобто жанри, їм відомі.

Жанри портретний та пейзажний учні пригадують відразу і наводять приклади. Демонструємо репродукції портретів В. І. Леніна (автор М. Андреев), Т. Г. Шевченка (художники І. Крамськой, І. Рєпін), 0. С. Пушкіна (О. Кіпренський, В. Тропінін). Показуємо репродукції пейзажів: "Золота осінь" І. Левітана, "Козача левада" С. Васильківського.

Нагадуємо п'ятикласникам термін НАТЮРМОРТ - так звуться твори із зображенням предметів побуту, квітів, фруктів тощо. Демонструємо репродукцію картини К. Білокур "Півонії".

- До історичного жанру,- пригадують п'ятикласники,- відносять картини, в яких розповідається про історичні події, герої їх - історичні особи. З підручника образотворчого мистецтва через епідіаскоп демонструємо репродукції картин "В. І. Ленін проголошує Радянську владу" І.Серова, "Похорон кошового" О. Мурашка (5-й клас). Повторюємо жанри образотворчого мистецтва за таблицею:

ПОРТРЕТ

ПЕЙЗАЖ

НАТЮРМОРТ

ІСТОРИЧНИЙ

ПОБУТОВИЙ

- Слово ЖАНР багатозначне,- повідомляємо учням. Друге його значення: "живопис на побутові теми, картина побутового сюжету". Художників, які відображають сцени з народного життя, називають жанристами. Побут - це щоденне життя людей, їх праця, відпочинок, улюблені заняття і т. ін. Отже, для жанрових картин характерне зображення побуту. Причому побут розуміється не у вузькому значенні. Це поєднання всіх видів людської діяльності: праці, громадських справ, відзначення свят тощо. Наскільки різноманітне й багате наше життя в різних своїх проявах, настільки численні теми про життя.

Побутовий жанр став основою творчості художників-передвижників. І. Крамськой та тринадцять його товаришів у 1863 році демонстративно виходять з Академії мистецтв, відмовившись писати конкурсні роботи на міфологічні й релігійні сюжети. Вони доводять, що в житті є цікавіші теми для художника.

При можливості показуємо репродукції картин: "Проводи покійника", "Приїзд гувернантки у купецький дім" В. Перова, "Побачення" В. Маковського, "Арешт пропагандиста", "Відмова від сповіді", "Бурлаки на Волзі" І. Рєпіна.

- Художники-передвижники,- пояснюємо учням,- намагалися правдиво розповісти про життя, показати мудрість і душевну красу трудящої людини, створити образи борців за людське щастя. Картини цих художників були своєрідною формою протесту проти недосконалих, часом потворних форм сучасного їм суспільного життя.

Попередниками передвижників поряд з іншими художниками в російському образотворчому мистецтві був П. Федотов, а в українському - Т. Шевченко. У творчості цих митців уперше утвердився критичний погляд на сучасне їм суспільство, який знайшов своє вираження в картинах побутового жанру. У П. Федотова жанровими є картини "Сватання майора", "Удовичка".

Побутовий живопис (картини, малюнки) посідає значне місце у творчості Т. Г. Шевченка. Працюючи над цими творами, митець використовував свої життєві спостереження, глибоке знання побуту народу, з якого сам вийшов. Здебільшого малюючи з натури, він прагнув до простоти та ясності. У жанрових картинах Тарас Григорович викривав тогочасний суспільний лад як причину нещасть трудящих.

Шевченко- основоположник побутового жанру в українському живопису, перший художник-побутописець казахського народу (чимало жанрових композицій було зроблено під час заслання). Він - однодумець і соратник передових російських художників його доби.

Показуємо учням репродукції кількох жанрових робіт Шевченка: "На пасіці", "Старости" (із серії "Живописна Україна"), "Казахський хлопчик дрімає біля грубки", "Байгуші".

Ви бачите, наскільки різноманітні картини побутового жанру,- продовжуємо свою розповідь.- Побут розкривається художниками в усьому розмаїтті виявів життя. Пригадайте жанрові картини про життя дітей до Великого Жовтня.

"Тройка" В. Перова, "Біля дверей школи" М. Богданова-Бєльського, "Тарас-пастух" І. їжакевича,- відповідають діти.

Усі названі картини видруковані у шкільних підручниках.

- Справді, В. Перов - визначний майстер побутового жанру й портрета. Твір за картиною М. Богданова-Бєльського ви писали на уроці літератури в 4-му класі, вивчаючи оповідання А. Тесленка "Школяр". Картинам цього художника властиві сердечна теплота у зображенні селянських дітей. Він правдиво й просто показує знедолену бідняцьку дітвору.

З картиною І. їжакевича "Мені тринадцятий минало...", ("Тарас-пастух") ми ознайомилися в 4-му класі, вивчаючи твори про дитинство Т. Шевченка. Для полотна характерні ознаки двох жанрів. Яких же? - запитуємо п'ятикласників.

- Передусім це жанрова картина,- міркують діти,- бо зображена на ній побутова сцена, епізод з буденного життя малого Тараса. Водночас картина є портретом - художник яскраво, з любов'ю змалював зовнішність свого героя. Чимало уваги автор приділив пейзажу- зображенню місцевості, де відбувається дія.

- "Іван Сидорович Іжакевич (1864-1962)", - записуємо на дошці.

Автор картини - видатний український живописець та графік,- розповідаємо дітям.- Народився Іван Сидорович у с. Вишнополі (тепер Тальнівського району, Черкаської області). Навчався в іконописній школі Києво-Печерської лаври, київській малювальній школі М. Мурашка, у петербурзькій Академії мистецтв. Творчий шлях митця розпочався у 80-х роках минулого століття. Протягом свого довгого мистецького життя І. С. Іжакевич пробував свої сили у багатьох жанрах, але найбільшу популярність здобув як талановитий ілюстратор книжок. Роботи Івана Сидоровича вражають глибоким знанням історії, життя й побуту народу.

Коло тем творів І. С. їжакевича надзвичайно широке: тут і зроблені з натури портрети селян ("Чумак", "Косар"), і сцени селянської праці ("Біля Дніпра", "Біля кузні"), і образи запорожців ("Підготовка запорожців до походу"). Що б не зображував художник, завжди в його творах центральними є образи працьовитих і мудрих простих людей.

У 90-х роках XIX ст. І. С. Іжакевич починає працювати над ілюстраціями до творів Т. Г. Шевченка. Ним виконані малюнки до балади "Причинна", поем "Гайдамаки" та "Катерина", поезії "Перебендя", драми "Назар Стодоля". Всі ці ілюстрації друкувались у російських журналах ."Нива" і "Всемирная иллюстрация" (книги, журнали, газети українською мовою тоді не видавалися).

Згодом твори їжакевича здобули широку популярність і на Україні. До Жовтневої революції вони часто відтворювалися на поштових листівках.

Іван Сидорович захоплювався героїчним минулим українського народу. Це привело його до місця історичної битви селянсько-козацького війська Богдана Хмельницького з польсько-шляхетською армією під Берестечком (тепер Волинська область) у 1651 р. Тут 1911 року почалися роботи над створенням заповідника козацької слави. На місце заповідника було перенесено дерев'яну церкву із села Острова, збудовану 1650 р. Цей храм-пам'ятник розписав І. С. Іжакевич. Ще він створив одинадцять картин про героїчну боротьбу козаків, їх ватажка Івана Богуна. Ці картини були вмонтовані в нішах на мурі, яким обгороджено музей-заповідник. У 1915 p., під час першої світової війни, їх викрали солдати австро-угорської армії. Заглибини в мурованій стіні пустують...

За радянських часів художник звернувся до сюжетів з життя Т. Г. Шевченка. Ми знаємо прекрасні ілюстрації "Тарас - пастух", "Т. Г. Шевченко в майстерні В. Ширяева", "Зустріч Т. Г. Шевченка з сестрою Яриною". Художник відтворив також краєвиди шевченківських місць ("Хата батьків Т. Г. Шевченка у Кирилівці" та ін.).

У 1937-1938 pp. І. С. Іжакевич виконав цикл ілюстрацій до ювілейного видання "Кобзаря" (Київ, 1939 p.). Ці ілюстрації здобули широке визнання, багато разів передруковувалися.

Пізніше, у післявоєнні роки, у співавторстві з Ф. Коновалюком Іван Сидорович продовжував ілюструвати твори Т. Г. Шевченка (малюнки до поем "Сон", "Єретик", "Кавказ" та ін.). 1951 p. І. С. Іжакевич удостоєний високого звання народного художника УРСР.

Іван Сидорович ілюстрував також твори І. П. Котляревського, І. Я. Франка, Лесі Українки, Г. Квітки-Основ'яненка, М. В. Гоголя, І. Ле та ін.

Є кілька варіантів картини за мотивами вірша Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало...". Всі вони намальовані І. С. Іжакевичем у 1935-1938 pp.

Ми розглянемо репродукцію полотна, створеного у 1935 р. Картина знаходиться у Київському музеї Т. Г. Шевченка.

Демонструємо репродукцію картини. Добре було б використати і діапозитив, давши учням можливість дві-три хвилини побути "на самоті" з твором. Потім вимикаємо слайдоскоп і продовжуємо працювати з репродукцією.

- Хто є героєм картини? - запитуємо дітей.

- Малий Тарас Шевченко,- відповідають п'ятикласники.- Назва картини вказує, що перед нами-13-літній сирота-пастушок.

- А якби картина не мала назви, чи зрозуміли б ви її зміст?

її зміст зрозуміє кожний, хто знає біографію Кобзаря,- пояснюють учні.- Картина відбиває один з епізодів сирітського дитинства майбутнього поета...

Опишіть героя картини - малого пастушка,- пропонуємо п'яти-класникам.

Міцний русявий хлопчик, сидячи на землі, виводить олівцем чіткі літери, його обличчя не бачимо. Зате видно руки, засмаглі й обвітре-ні. Де руки дитини, яка звикла до всілякої роботи. Як чіпко і вправно тримають пальці олівець! Як старанно виводить хлоп'я букви!

- Який настрій у Тараса?

- Він зосереджений, сповнений захоплення, натхнення,- відпові-дають учні й роблять висновок:

Тарас зайнятий найулюбленішою справою.

Як одягнутий хлопчик?- спрямовуємо дитячі думки.

- На нім стара, благенька жіноча сорочка з вишиваними рукава-ми, латана й дірява. На землі лежить недбало відкинутий старий солом'яний брилик. Захищає той брилик русяву голівку і від гарячих променів, і від вітру, і від спеки, і від холоду... Стара зім'ята торбина - під ліктем. У ній увесь Тарасів скарб: напевно, кусень черствого хліба на довгий день. З торби вийнята і акуратно покладена на травицю книжка - охайна, чистенька азбука...

У класі із слабкішою підготовкою пропонуємо учням дібрати оз-начення-епітети до слів: РУКИ (ОБВІТРЕНІ, ЗАГОРІЛІ, ЗАСМАГЛІ), ВОЛОССЯ (РУСЯВЕ, СВІТЛЕ), ОДЯГ (ПОЛАТАНИЙ, ПОНОШЕНИЙ, БЛАГЕНЬКИЙ, ДІРЯВИЙ), БРИЛЬ (СТАРИЙ, ДІРЯВИЙ, БУВАЛИЙ У БУВАЛЬЦЯХ), РОБОТА (НАПОЛЕГЛИВА, НАСТИРЛИВА, СТАРАННА).

- Чи є картина безпосередньою ілюстрацією до однойменної поезії Т. Шевченка?

Спочатку учні відповідають ствердно. Потім замислюються, почина-ють сумніватися... Адже настрій хлопчика на картині не відповідає настроєві ліричного героя вірша.

Пропонуємо учням пригадати Шевченків вірш. Хтось із них виразно читає його напам'ять або звучить грамзапис (вірш бажано прослу-хати у затемненому класі). Як тільки пролунає останній рядок, на екрані з'являється діапозитив.

Учні роблять відкриття: настрій поезії - розпач від невлаштованості, розгубленість, якщо і заспокоєння, то миттєве, скороминуще. Це на-стрій хлопчика-сироти, самотнього і приниженого, нещасного у жорстокому світі кріпацтва і гноблення. На картині хлопчик змальований спокійним, зосередженим. Видно, що він до самозабуття тягнеться до книжки, знань. У поезії - душевний біль, гіркота, на картині - впевненість у собі, захоплення улюбленим заняттям. У позі пастушка, його зосередженості вгадується твердість характеру, здатність долати труднощі.

Які почуття викликає у нас ліричний герой поезії і герой картини? - запитуємо учнів.

Ліричний герой вірша своїм важким настроєм круглого сироти навіює співчуття та жаль - гіркий, пронизливий,- міркують учні.- Герой картини - співчуття і повагу.

Чому ж такі різні пастушки у Т. Шевченка і в І. їжакевича?- ставимо запитання.

Шевченко, перебуваючи на засланні (вірш написаний 1847 року в Орській фортеці), з болем згадує своє сирітське дитинство у хвилину розпачу і безвідрадного горя. Іжакевич же створив картину про дитинство видатної людини. Це картина - узагальнення, вона показує умови пробудження Шевченкового таланту. Картина - не ілюстрація до поезії, вона - самостійний оригінальний твір мистецтва.

Чи можна твердити, що ліричний герой поезії Шевченка і хлопчик-пастушок на картині - різні люди? Підсумовуємо: людина багато-гранна і складна. Особливо така обдарована, талановита, як Т. Шевченко. Поет і художник показали різні грані особистості майбутнього митця. Поет розкрив вразливість душі, вміння глибоко відчувати і страждати від несправедливості, художник -здатність долати життєві труднощі, наполегливість у досягненні мети. Іжакевич, відштовхнувшись від Шевченкової думки, створив не тінь її: на полотно ліг власний роздум художника про долю хлопчика-сироти, майбутнього талановитого художника.

Навряд чи діти, які звикли все зіставляти і порівнювати, утримаються від наївного запитання: "Чий Тарас кращий?" Можливо, твер-дитимуть, нібито Шевченко краще знав сам себе, ніж художник... Пояснимо їм, що кожний з митців правий по-своєму: Шевченко - у правдивості і граничній щирості почуттів, Іжакевич - у пристрасному схилянні перед Кобзарем, хай навіть і тринадцятилітнім. Обидва образи - поетичний і живописний - доповнюють образ великого Шевченка.

Що зображено на другому плані картини? - запитуємо п'яти-класників.

Неподалік від горбочка, на якому сидить Тарас, пасеться отара овець, праворуч - селянське обійстя, солом'яна покрівля визирає з-за тину. Могутні велетні-дерева випростали віти. Ліворуч - панорама села - невеликі хатки під солом'яними дахами причаїлися за парканами. Така чепурна у порівнянні з ними церква. Стрункі тополі, вітряки в далекім степу... і захмарене небо над селом.

Колір- одна з головних складових частин мови живопису,- пояснюємо учням. - Він дає змогу художникові не тільки передати все яскраве багатство навколишнього світу, а й увиразнити думку. Що можна сказати про кольори полотна?

Вмикаємо слайдоскоп. У класі тиша. Звучить лише голос учителя:

Сизі сутінки спускаються над селом, огортають хати й тополі,- міркують учні,- розтривожені хмари скупчились над степом. Немов у передгроззі застигли напружено дерева. Найсвітлішими, найяскравішими фарбами зображений Тарас. Грає рум'янець на збудженому роботою личку, біліє благенька, але чиста сорочина, сонячні промені голублять русяву голівку. Солом'яним сонечком відсвічує у траві пастушків брилик. Лагідним теплом і світлом віє від малого Тараса.

Які думки, почуття і настрої викликає картина?- запитуємо п'ятикласників.

Вона пробуджує любов і повагу до Тараса, якому так хотілося навчитися малювати,- відповідають діти,- викликає цікавість до його дитинства і юності, захоплення потягом пастушка до знань, наполегливістю, настирливістю.

Підбиваємо підсумки нашої бесіди:

- Бачите, як багато зумів показати й розказати художник І. С. Іжакевич, відтворивши лише один епізод Тарасового дитинства - звичайну побутову сценку. Це свідчить про те, якими надзвичайно багатими можливостями володіє побутовий жанр живопису.

Пропонуємо учням скласти твір-оповідання за картиною.

То який твір називається оповіданням? - звертаємося до п'яти-класників.

Невеликий художній твір, у якому розповідається про життя однієї, рідше кількох дійових осіб або про якийсь епізод з життя людини,- пригадують учні визначення з курсу літератури 4-го класу.

Плану оповідання не складаємо, щоб не сковувати творчої думки і фантазії дітей, не нав'язувати свого сприймання змісту полотна.

Загадуємо п'ятикласникам кожному продумати зміст свого опові-дання. Після роздумів учнів піднімається кілька рук. Вислухавши по-чатки усних оповідань дітей, вказуємо на позитивне у їхніх спробах, тактовно й обережно виправляємо недоліки.

- Головне у ваших оповіданнях - це їхня оригінальність, несхо-жість,- пояснюємо учням. - У мистецтві, як і в житті, цінується насамперед неповторність, винятковість, несхожість. Тому кожен повинен працювати самостійно, чим оригінальнішою, несподіванішою буде робота, тим вона цікавіша для читачів...

Пропонуємо п'ятикласникам записати свої оповідання за картиною спочатку на чернетках. Допомагаємо їм, відповідаємо на запитання, редагуємо. Вдома учні переписують оповідання в зошити. Наступний урок починаємо з читання оповідань.

Ось робота Людмили С.

Змалку відчував Тарас Шевченко нестримний потяг до малювання. Малював скрізь: по пилюці - прутиком, на паркані - вуглинкою. Так хотілося малювати, по-справжньому навчитися і малярем стати!

Ходив Тарас селами сусідніми, все маляра-вчителя шукав. Щоб навчив, як хату із садком намалювати, кобзаря сліпого та сивого, що у село зайшов і пісень людям співає... Та щоб на папері малювати навчив, олівцем, а ще, може, й фарбами...

Шукав-шукав Тарас учителя, але все не знаходив. Та надії не втрачав: "Ще знайду! Обов'язково знайду!"

Якось, блукаючи, Тарас до сестри Катерини завернув, що, заміжня вже, у сусідньому селі жила. Пожаліла Катря сироту, хлібом нагодувала, голівку русяву змила, сорочину дала. Хай свою, жіночу, вишивану, хай стареньку та благеньку, зате від щирого серця. А ще дарунок, давно припасений, братові оддала: азбуку дешевеньку, що чоловік на ярмарку купив. Хай вчиться Тарас, літери переписує.

І ось сидить Тарас-пастух за селом на вигоні. Поруч овечки пасуться. Схилив хлопчик голову над аркушем: переписує ретельно й старанно літери з азбуки. Спасибі тобі, Катре, за щастя, з азбукою подароване! За щастя вчитися - найбільше на світі щастя.

А Тетянка Ш., пишучи оповідання, пов'язала його з картиною І. С. Їжакевича:

Коли було Тарасикові дев'ять років, умерла мати... У дванадцять втратив хлопчик батька. Круглим сиротою залишився малий Шевченко. Як жити? Де дітися?

Пожаліли люди малого: взяли вівці громадські пасти. Вигнав Тарасик ягнят за село. Ось вони пасуться, тісно до гурту збившись.

Вмостився пастушок на випаленій сонцем траві. Глянув на небо, сіре, непривітне. Торбинку свою розкрив із шматком хліба. А там - азбука! Неначе світліше стало навкруги, на душі радісніше. Оце ж весь його сирітський спадок, усе, що від батька-матері сиротині залишилося.

Міцно вхопили олівець Тарасові пальці. Який білий отой папір поряд з обвітреними, засмаглими Тарасовими руками!

Відкинуті убік бувалий у бувальцях дірявий брилик та торбина. Переписує Тарас літери. Проведе риску, довго милується, до іншої приміряється. Дивишся на картину І. Їжакевича й ніби чуєш, як б'ється-завмирає від захвату Тарасове серце.

Це ж про оці хвилини, про своє сирітське дитинство напише згодом великий Кобзар "Мені тринадцятий минало...". Саме так назвав свою картину про Шевченкове дитинство видатний український художник Іван Сидорович Їжакевич.

Твори за жанровими картинами, безперечно, зацікавлять учнів. Роботу над ними можна продовжити на заняттях мовного гуртка. Найкращі твори переписуються до альбому-альманаху, оздоблюються репродукціями розглянутих картин, портретами художників. Доцільно опублікувати в альманасі рецензії на учнівські твори, передмову про історію виникнення побутового та інших жанрів живопису, про їх розвиток у наш час. Цікаво випустити гурткову стінгазету, вмістивши в ній найцікавіші твори (після проведення у школі конкурсу на кращу творчу роботу за картиною).

Великий інтерес викличе виставка репродукцій жанрових картин, оформлена в актовому залі або вестибюлі. Добре, якщо про картини, їх авторів розповідатимуть гуртківці-екскурсоводи.

Цікаво провести кілька тематичних виставок: "Жанрова картина в українському мистецтві", "Російські художники-жанристи", "Радянський жанровий живопис", "Мистецтво та релігія" тощо. Дійову допомогу можуть подати, звичайно, вчитель образотворчого мистецтва та російські словесники. І добірки репродукцій з виставки, і стінгазета, і альманах стануть чудовими наочними посібниками у шкільному кабінеті мови.

Робота над оповіданням за жанровою картиною захоплююча й ко-рисна. Вона розвиває спостережливість, фантазію учнів, уміння бачити прекрасне у житті. Зміст художніх полотен розкривається завдяки розумовій діяльності, абстрактному мисленню, що сприяє прищепленню учням умінь і навичок самостійно читати твори живопису.

О.П.Глазова, 1988 рік




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.