Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Методичні матеріали з української мови та літератури » Шляхи підвищення стилістичної грамотності творів десятикласників
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Шляхи підвищення стилістичної грамотності творів десятикласників

Проблема стилістичної грамотності учнівських творів давно хвилює вчителів-словесників. Розв'язанню її сприяють програми з української мови та літератури. Вони передбачають ознайомлення учнів 4-8-х класів з елементами стилістики, стилями мовлення, найважливішими типами монологічного мовлення (розповідь, опис, роздум). У 7-10-х класах учні можуть поглиблювати здобуті знання на факультативних заняттях з лексичної та граматичної стилістики. Та, на жаль, далеко не в усіх школах працюють такі факультативи. Для вдосконалення знань десятикласників з української і російської мов у школах дозволяється проводити факультативні заняття з цих предметів (по 0,5 години на тиждень). На рік таких занять буває 17. Ми радимо спланувати їх так, щоб дати учням найнеобхідніші відомості про вимоги до творчих робіт, які вони виконують за програмою з української літератури у 10-му класі. Наводимо орієнтовну тематику цих занять:
  1. Стилістика як наука. Стилі української мови, їх особливості (повторення).
  2. Зіставлення однотемних текстів різних стилів.
  3. Літературно-критичні та літературно-публіцистичні твори, їх специфіка і вимоги до них.
  4. Підготовка до письмової роботи літературно-критичного характеру за творчістю П. Г. Тичини (епіграф, вступ, основна частина, висновки, стиль).
  5. Твори літературно-публіцистичного характеру за творчістю П. Г. Тичини та М. Т. Рильського і підготовка до них.
  6. Аналіз письмових робіт за творчістю П. Г. Тичини та М. Т. Рильського. Відповідність стилю темі твору, стильова єдність тексту.
  7. Підготовчі вправи до написання літературно-критичного твору за романом А. Головка "Бур'ян".
  8. Рецензія на збірку одного із сучасних радянських поетів.
  9. Стилістичний аналіз художнього тексту (на прикладі роману в новелах Ю. Яновського "Вершники"), Аналіз чорнового і кінцевого варіантів художніх творів 1. Франка, П. Грабовського, М. Рильського, інших письменників.
  10. Аналіз типових стилістичних помилок, допущених у письмових роботах за творчістю О. Корнійчука.
  11. Редагування тексту. Аналіз чорнового і кінцевого варіантів учнівських письмових робіт.
  12. Робота над стилістичними помилками, допущеними в учнівських творах.
  13. Рецензування учнями письмових робіт.
  14. Стилістичний експеримент на основі письмових робіт за творчістю О. Довженка.
  15. Мовні засоби міжфразного зв'язку.
  16. Застосування анафори, градації, синтаксичного паралелізму, перифрази та інших художніх засобів у літературно-публіцистичних творах.
  17. Стилістичний аналіз кращих письмових робіт за творчістю О. Гончара.
Роботу над стилістикою письмових робіт десятикласників плануємо, враховуючи вимоги програми з української літератури (протягом навчального року вчитель повинен провести в середньому вісім письмових робіт, які охоплюють літературні твори, передбачені програмою); потребу дати десятикласникам необхідні теоретичні відомості та настанови щодо написання твору; найпоширеніші помилки, які допускають учні, виконуючи письмову роботу (невідповідність обраного стилю для розкриття теми, відсутність стильової єдності тексту); типові стилістичні огріхи та текстові недоліки, допущені у творах.

Важливим у системі підготовчої роботи до творів є повторення стилів української мови взагалі і наукового та публіцистичного зокрема. Готуючись до першого заняття, десятикласники повторюють вивчене про функціональні стилі, опрацьовують нові наукові джерела про їх особливості, добирають тексти різних стилів, дають їм характеристику, спираючись на знання зі стилістики.

До другого заняття, присвяченого зіставленню текстів різних стилів, пропонуємо учням виконати таке завдання: написати про свою подорож до Києва (Москви) або поїздку в село у вигляді звіту чи листа до товариша, підготувати розповідь про цікавий випадок під час подорожі. Роботу на занятті починаємо з розгляду домашнього завдання за такими запитаннями:
  1. Чому про ту саму подію можна писати (говорити) по-різному?
  2. Як ви добирали слова, виконуючи кожне завдання?
  3. Які мовні засоби (лексичні, граматичні, синтаксичні) характеризують кожний текст?
Аналіз домашнього завдання завершується підсумком, у якому узагальнюються знання учнів про стилі, стилістику як науку, що вивчає виражальні засоби мови і використання їх у різних функціональних стилях. Теоретичні положення ілюструються прикладами.

Щоб учні глибше осмислили ці питання, пропонуємо їм зіставити однотемні тексти різних стилів. Для роботи беремо вірш М. Рильського "Марія Заньковецька", його ж статтю "Заньковецька", уривки з біографічного роману І. Пільгука "Марія Заньковецька", а також відповідну статтю з УРЕ. Десятикласникам пропонується завдання: визначити жанр і стиль творів та мовні засоби кожного з них, обґрунтувати доцільність ужитих у текстах засобів мови відповідно до їх комунікативного призначення, зіставити виражальні засоби різних стилів на лексичному, граматичному, синтаксичному рівнях. Наприкінці заняття на основі практичних спостережень доцільно зробити узагальнення про мовні засоби функціональних стилів.

Вважаємо, що на початку навчального року в 10-му класі слід з'ясувати специфіку літературно-критичних і літературно-публіцистичних творів, які учні пишуть за програмою з літератури протягом навчального року, а також при вступі до вузу. Третє заняття, присвячене цій темі, вчитель почне вступним словом, у якому підкреслить, що у школі учні виконують твори-дослідження (літературно-критичні) і твори-роздуми (літературно-публіцистичні). Хоч кожен вид твору має свою специфіку у висвітленні теми, доборі матеріалу, стилі викладу, всі його частини (вступ, основна частина, висновки) повинні цілісно висвітлювати тему, становити стильову єдність.

Як свідчать твори, учні не завжди дотримуються стильової єдності. Літературно-публіцистичну тему старшокласники часто висвітлюють науковим стилем, а літературно-критичну - публіцистичним. Це зумовлене, очевидно, тим, що вчителі за браком часу в старших класах мало працюють над підготовкою до таких тем і не всі учні розуміють суть стильової єдності тексту. На уроках літератури опрацьовуються в основному тексти художнього або наукового стилю. Практичні вміння і навички побудови тексту публіцистичного стилю в учнів залишаються на рівні 8-го класу, коли вони писали твори публіцистичного характеру тільки на основі життєвого досвіду, власних спостережень. Якщо, наприклад, восьмикласники легко використовували засоби публіцистичного стилю, пишучи твір на тему "Тільки в праці життя і краса", то десятикласники, висвітлюючи цю ж тему на літературному матеріалі, послідовно не дотримуються цього стилю. Вступ і висновок у них бувають публіцистичними, а основна частина - наукова.

Бувають літературно-критичні твори, в яких вступ і висновки написані в художньому стилі. Наприклад, до твору "Мотиви дружби народів у творчості Т. Г. Шевченка" восьмикласник написав такий вступ:

Тихий вечір... Гаснуть останні вогні, та в одній хатині ще не сплять. Малий Тарасик сидить коло свого діда і слухає його оповідання. Він любить такі вечори, коли дідусь розповідає або співає пісні про гайдамаків, про боротьбу українського народу проти польської шляхти. Ще змалечку хлопчина полюбив цих простих людей. Його глибоко хвилювала тяжка доля народу. І він мріяв про той щасливий день, коли всі будуть жити в мирі, дружбі і злагоді.

Свої мрії Т. Г. Шевченко яскраво змалював у творах. Увесь свій геній він присвятив боротьбі проти соціального і національного гніту, боротьбі за свободу та щастя, за дружбу, рівність та єднання всіх народів.

Ще на початку своєї творчості поет виявив глибоку закоханість у красу земну. Поет любив Україну з її ставками, пишними садами, зеленими гаями. І у своїх творах він пристрасно стверджує право людини на радість.


Проведемо аналіз цього вступу за такими запитаннями: І. Чи відповідає зміст вступної частини темі твору? 2. Чи є ця мікротема необхідною для висвітлення загальної теми? 3. Чи відповідає стиль викладу літературно-критичній темі твору? 4. Чи становитиме весь текст творчої роботи стильову єдність?

Зробивши висновки про те, що наведений вступ за змістом і стилем не відповідає темі твору, учні добирають матеріал, який можна використати для розкриття цієї теми, продумують заголовки до вступу, наприклад: "Т. Г. Шевченко - поборник дружби народів", "Революційні погляди Т. Г. Шевченка на створення "нерозмежованої слов'янської землі", "Шевченко і слов'янська культура", "Життєві витоки інтернаціоналізму Т. Г. Шевченка" та ін. Подаємо орієнтовний зразок вступної частини на одну із запропонованих мікротем - "Життєві витоки інтернаціоналізму Т. Г. Шевченка".

Т. Г. Шевченко - один з найбільших гуманістів усіх часів і народів. Усією своєю творчістю він захищав людину, якої національності вона не була б: українець чи росіянин, чех чи поляк, казах чи киргиз. Основою формування такого ставлення до людей різних національностей були революційно-демократичні погляди поета на суспільство та свободу людини в ньому, а також саме життя Кобзаря. Доля звела його з росіянами К. Брюлловим і М. Щепкіним, поляками Б. Залеським і 3. Сераковським, казашкою Катею, негром Айрою Олдріджем та ін.

Український поет був високоосвіченою людиною свого часу. Він прекрасно орієнтувався в літературному процесі Росії, досконало знав історію боротьби українського народу проти поневолювачів, цікавився визвольним рухом чехів, поляків, горців та інших народів. Революційним ідеалом стали для Т. Г. Щевченка декабристи.

Майбутнє свого народу та інших слов'янських народів Тарас Григорович вбачав у революційному перетворенні, завдяки якому всі слов'яни стали б "добрими братами". Цій темі присвячено багато творів поета.


Програмовий матеріал за 8-мі - 9-ті класи доцільно використовувати на заняттях з метою повторення, підготовки до екзаменів, а також для зіставлення стилістичної вправності у творчих роботах учнів різних класів.

Підкреслимо, що основною вимогою до літературно-критичних творів є висвітлення теми науковим стилем на основі здобутих знань з літератури. В. І. Ленін любив повторювати афоризм "Хто ясно мислить, той ясно висловлюється". Щоб легко було висловлюватися, у процесі підготовки до написання твору особливо важливим є осмислення теми. Власне, тема диктує межі твору, план, мовні засоби, стиль викладу. Тільки ґрунтовно обдумавши її, учень зможе вільно, красиво і переконливо викласти свої думки на письмі. Коли ж літературні знання слабкі, коли автор не має чіткої позиції щодо висвітлюваних питань, то й твір, звичайно, вийде невиразний, непереконливий. У такій творчій роботі, як правило, дуже багато красивостей, штучних патетичних виразів, штампів, запозичених з книжки чи шпаргалки думок, якими автор прикриває своє невігластво. Тому радимо учням обирати ту тему, для розкриття якої у них є багато літературного матеріалу, яка хвилює розум і серце. Зразки літературно-критичних творів читаємо з посібника В. І. Цимбалюка "Письмові творчі роботи з української літератури у 8-10 класах" (К., 1981).

Літературно-публіцистичні твори пишуться на основі різного матеріалу (з життя, літератури, мистецтва, історії, суспільствознавства, періодичної преси тощо) і життєвого досвіду. Такі твори повинні тісно пов'язуватися із сучасністю. У них має виразно відчуватися авторське "я", громадянська позиція учня, його оцінка зображуваних явищ, компетентність, ерудиція. Висвітлюючи тему літературно-публіцистичного твору, школярі можуть спиратися не тільки на програмовий матеріал з української літератури, а й на твори інших літератур, усну народну творчість, матеріали преси, одне слово, на ті джерела, які б сприяли розкриттю її саме в такому стилі. І чим ближчий зміст роботи до учнівського досвіду, тим вона досконаліша в стилістичному відношенні. Для зразка читаємо твори із згаданої вище книжки В. І. Цимбалюка.

За браком часу в старших класах проводиться недостатня кількість підготовчих вправ до написання того чи іншого виду твору, що призводить до появи в учнівських роботах багатьох мовленнєвих помилок. Ще К. Д. Ушинський писав, що не можна задати учневі дуже великий твір на певну тему, якщо він попередньо не вправлявся у висловленні своїх думок.

Підготовку до письмової роботи літературно-критичного характеру за творчістю П. Г. Тичини, як і до інших творів, проводимо заздалегідь. На початку вивчення творчості письменника оголошуємо (поміщаємо на стенді "Сьогодні на уроці") теми письмових робіт, щоб учень міг над ними працювати: добирати матеріали, мовні засоби, занотовувати цікаві думки, осмислювати виклад.

У процесі підготовки до творчої роботи такого типу радимо десятикласникам з олівцем опрацювати художній твір, критичний матеріал про нього за підручником, вступні статті до збірок поезій, конспект чи план поурочних записів за творчістю письменника, інші джерела. Нагадуємо, як готувався до твору в гімназичні роки Володимир Ульянов, яким вимогливим був до власної мови, до мови товаришів по партії. За кількома монографіями проілюструємо, які великі бувають списки використаної літератури. Усе це свідчить про потребу в опрацюванні значної кількості літературних джерел при наукових дослідженнях. Учнівський літературно-критичний твір - своєрідне невелике наукове дослідження, воно теж потребує ознайомлення з необхідною науковою літературою з певного питання, поступового добору матеріалу.

Факультативні заняття з української мови дають змогу проводити підготовчу роботу до написання творів різних типів. Підготовку до письмової роботи літературно-критичного характеру за творчістю П. Г. Тичини розпочинаємо з повторення особливостей наукового стилю. Нагадуємо основні вимоги до такого твору:
  1. Стильова єдність усіх частин твору.
  2. Використання програмового матеріалу.
  3. Наявність структурно-змістових ознак тексту (композиція, логічність і послідовність викладу, основна думка).
  4. Дотримання норм літературної мови.
Далі аналізуємо учнівський твір, ураховуючи зазначені вище вимоги (для аналізу найкраще взяти літературно-критичний твір дев'ятикласника або письмову роботу за творчістю П. Г. Тичини, тема якої не пропонувалася) .

На цьому ж занятті колективно аналізуємо плани, складені до письмових робіт, за такими запитаннями:
  1. Чи відповідають пункти плану (вступ, основна частина, висновки) темі твору?
  2. Чи передбачені у плані всі програмові твори, які потрібно використати для висвітлення теми?
  3. Як у плані відбито межі твору?
  4. Яку роль відіграє у розкритті теми дібраний епіграф?
Узагальненням попередньої роботи може бути усний виступ учня "Як я розкриватиму тему твору...". Варто на цьому занятті написати і прочитати вступ (чи висновки) до твору, проаналізувати його, з'ясувавши, чи відповідає стиль написаного обраній темі.

Готуючи учнів до написання літературно-публіцистичних творчих робіт за творчістю П. Г. Тичини і М. Т. Рильського, доцільно запропонувати теми, розкриваючи які, можна було б використати твори поетів, що вивчалися в 4-10-х класах, наприклад: "Труд переростає у красу", "Ленінове сонце над Україною" (П. Г. Тичина), "Вона - це зброя наша чиста і наш ясний дороговказ" (М. Т. Рильський).

На підготовчому занятті обов'язково повторюємо найголовніші особливості публіцистичного стилю:
  1. Суспільно-політична лексика (громадянин, прогрес, народногосподарський, суспільний, досягнення та ін.); абстрактна лексика, що означає поняття етики, моралі, психології (честь, мужність, духовність та ін.).
  2. Емоційно забарвлена лексика.
  3. Синтаксичні конструкції з поширеними однорідними членами речення, вставними словами і вставними реченнями, звертаннями, називні речення, неповні речення, риторичні запитання тощо.
  4. Образні засоби мови (порівняння, метафори, епітети та ін.).
Підсумовуючи повідомлення учнів про публіцистичний стиль та його особливості, слід наголосити на таких важливих вимогах до учнівського літературно-публіцистичного твору:
  1. Різноманітність необхідного для розкриття теми літературного матеріалу.
  2. Тісний зв'язок із сучасністю.
  3. Виявлення авторської позиції.
  4. Багатство і різноманітність мовних засобів (на лексичному, граматичному і синтаксичному рівнях).
  5. Стильова єдність усіх частин твору.
  6. Індивідуальна манера письма.
Ефективними, на нашу думку, є читання та обговорення зразків літературно-публіцистичних творів, складання та обговорення планів до запропонованих тем письмових робіт за творчістю П. Г. Тичини, М. Т. Рильського.

У 10-му класі вчитель має більше уваги приділити своєрідності стилю кожного письменника. При опрацюванні таких тем проводимо уроки-семінари, уроки-диспути, конференції, практичні роботи, самостійне опрацювання художнього тексту і підручника. На конкретному художньому матеріалі учні досліджують оригінальність письма митця, специфіку його поетичного синтаксису, своєрідність ритміки і мелодики вірша, що й становить неповторність творчої індивідуальності кожного письменника. Щоб запобігти формалізму при аналізі літературного твору та розгляді майстерності письменника, пропонуємо учням не просто виписати тропи з його твору, а й з'ясувати їх роль у художньому зображенні дійсності, у розкритті певної думки, ідейного задуму. Учням ставимо запитання та завдання типу: 1. Як неологізм арко-дужним сприяє розкриттю ідеї твору? 2. Яка ідейно-композиційна роль повтору в поемі П. Тичини "Похорон друга"? 3. Знайти риторичні запитання у поезії "Слово про рідну матір" М. Рильського, пояснити мету їх уживання. 4. Дібрати синоніми до слова смуглявий, з'ясувати, чому саме це слово із синонімічного ряду використав М. Рильський у вірші "Серпень з вереснем стискають...". 5. Розкрити роль епітета медова у вірші "Серпень з вереснем стискають...".

Під час опрацювання творчості письменників подаємо цікаві матеріали з їх творчої лабораторії. Наприклад, вивчаючи твори А. Головка, розповідаємо учням про нелегкий процес творчості прозаїка, використовуючи спогади Василя Минка, Вадима Собка, О. Килимника, промову А. Головка на ювілейному вечорі у грудні 1967 року, у якій він, відповідаючи на численні листи читачів, і особливо десятикласників, розказав, зокрема, про написання роману "Бур'ян".

На факультативних заняттях є можливість заслуховувати реферати учнів про творчу лабораторію майстрів слова, історію написання, життєві джерела того чи іншого твору, спогади сучасників митця, його роботу над словом. Такі матеріали вчать старшокласників сумлінно працювати над своїми письмовими роботами, виношувати думку, образ, добирати слово, розкривають тяжку працю письменника. Потрібно (хоч частково) схарактеризувати індивідуальний стиль кожного письменника, творчість якого вивчається в школі.

Щоб підготувати учнів до написання літературно-критичного твору "Зображення класової боротьби на селі в романі А. Головка "Бур'ян", колективно складаємо і коригуємо план, добираємо епіграф. Учні пишуть вступ, заголовок до якого може запропонувати вчитель, наприклад: "Роль роману А. Головка "Бур'ян" у розвитку української радянської прози", "Історична основа роману "Бур'ян", "Тема боротьби за Радянську владу на селі в українській літературі" та ін. Виконавши за варіантами це завдання, учні обговорюють повноту і послідовність висвітлення цієї мікротеми твору.

Щоб привчати десятикласників самостійно викладати думки, вільно оперувати літературознавчими термінами, писати в науковому стилі, практикуємо на підготовчих заняттях такі вправи:
  1. Читання літературознавчого тексту (користуємося посібником для підготовчих відділень, методичними розробками з вивчення творчості письменників у школі).
  2. Усний переказ його змісту (у разі потреби учні складають план, працюють над мовними засобами тексту).
  3. Письмовий переказ цього наукового тексту.
  4. Письмові відповіді на запитання: 1. Яка тема та ідея роману "Бур'ян"? 2. Яке значення для характеристики персонажів твору має портрет? 3. Яку роль відіграють пейзажі в романі? 4. У чому і як виявляються риси нової людини в образі Давида Мотузки? 5. Які стильові особливості роману?
Особливої уваги у підготовці до написання творів і вироблення в учнів умінь і навичок редагувати їх, на нашу думку, заслуговує аналіз автографів творів письменників, зіставлення їх первісного чорнового і кінцевого варіантів. Така робота яскраво демонструє працю митця над словом, його пошуки в безмежному мовному океані саме тих слів, які найточніше передають почуття і думки. Хорошим ілюстративним матеріалом є автографи поезій Лесі Українки, вміщені в альбомі "Леся Українка. Життя і творчість в документах, фотографіях, ілюстраціях", автографи новели "Intermezzo" та статті "Іван Франко" М. Коцюбинського, перший та остаточний варіанти твору П. Грабовського "Я не співець чудовної природи", вірша М. Рильського "Троянди і виноград", оповідання Я. Галана "Школа" та ін. Учні на конкретному матеріалі переконуються в доцільності авторських правок у тексті, вчаться наполегливо працювати над текстами власних творів.

Одним із найефективніших методичних прийомів навчання мови є стилістичний аналіз. Власне, він розкриває "секрети" зразкового тексту і прорахунки тексту недосконалого. Добрий зразок для початківця дуже важливий, бо допомагає на першому етапі роботи над словом вибирати правильний шлях.

Особливо ефективною, як нам здається, є робота над художньою прозою. На занятті ми поглиблюємо поняття про стилістичний аналіз художнього тексту, наголошуємо на тому, що вивчення літературного твору немислиме без аналізу його мови, як і вивчення мови неможливе без залучення літературних текстів. Робимо стилістичний аналіз кількох прозових уривків із творів, які вивчаються за програмою. Подаємо зразок стилістичного аналізу уривка роману в новелах Ю. Яновського "Вершники":

У неповторному зачині роману Ю. Яновського "Вершники" яскраво проглядаються і своєрідність стилю, і мужня революційна романтика твору, його новаторство. Якими ж мовними засобами досягає цього письменник? Своєрідність творчого почерку Ю. Яновського насамперед виявляється у вмінні будувати фразу. У "Вершниках" вона насичена і стрімка. Свідченням цього є перший абзац новели "Подвійне коло", його синтаксис передає хаос подій років громадянської війни, коли вони чіплялись одна за одну в неймовірній круговерті. У такому ж стилі написано весь твір: новий жанр (роман у новелах) дає можливість авторові цілісно відтворити коловорот подій громадянської війни.

Уже перше речення новели "Подвійне коло" передає характер цих подій, ритми "серпня нечуваного тембру". Досягає цього письменник, використовуючи синтаксичну градацію компонентів складносурядного речення з перечислювальними та зіставними відношеннями, які й передають розпал, завзятість сутички ("Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не впізнавали один одного"), хаотичність подій ("...а з неба палило сонце, а гелгання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою"). Два останні речення (...ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг") є своєрідною розв'язкою вищеописаних подій.

Заміна підтексту прямою мовою ("Рубай, брати, білу кість!") вражає несподіваністю, водночас вона акцентує на перемозі петлюрівців над загонами добровольчої армії генерала Денікіна. Непоширене двоскладне речення "Пил спадав" образно малює кінець затятого бою. Наступне речення "Дехто з Андрієвого загону втік" підкреслює раптовість дії, а шосте, останнє речення цього абзаца внутрішнім протиставним підтекстом і побудовою (синтаксичний паралелізм складносурядного речення - "Дехто простягав руки, і йому рубали руки, підіймав до неба вкрите пилом і потом обличчя, і йому рубали шаблею обличчя, падав до землі і їв землю, захлинаючись передсмертною тугою, і його рубали по чім попало і топтали конем") підкреслює повторюваність дії, участь у ній багатьох людей. Це ж передають і дієслова минулого часу недоконаного виду у реченні: простягав і рубали, підіймав і рубали, падав, їв і рубали (лексичний повтор). Дієслова у тексті передають картину затихаючої битви, дії захмелілих від перемоги петлюрівців ("...рубали по чім попало і топтали конем").

Про найбуденніші речі Яновський говорив по-святковому, це особливо відчутно у його революційно-романтичному романі. Луї Арагон у передмові до твору "Вершники", який вийшов французькою мовою, відзначав "дивну і чудову прозу Ю. Яновського, фраза якої поєднує, як кавалькада, людей, пейзаж, пори року, дощ і вітер, небо й історію". Про це свідчить аналізований уривок.

Яскраву картину бою створює лексика першого абзацу новели "Подвійне коло". Не бійці конкретних армій постають перед нами з першого речення, а їхня зброя в дії. Метафора "лютували шаблі" передає і характер бійців, і їх антагонізм, і запеклу ненависть один до одного. їх "гелгання" створює враження дій не регулярної армії, а збіговиська випадкових людей. Ця думка підсилюється словами "нагадувало ярмарок" і остаточно увиразнюється, коли письменник вживає для зображення цих груп людей порівняння "пил уставав, як за чередою". Ні, не цим арміям здобути перемогу - складається читацька думка вже з першого речення. У наступних двох реченнях автор, уживаючи метонімію, представляє учасників бою: петлюрівців ("...його чорний шлик віявся по плечах") та денікінських загонів ("Рубай, брати, білу кість!").

Насиченість тексту дієсловами та дієслівними формами недоконаного виду передає нагнітання дій, характерних для бою, непоодинокість збройних сутичок в степах України в часи громадянської війни (та й не тільки України).


Цікавим для стилістичного аналізу тексту може бути і будь-який інший уривок з роману "Вершники", бо дух героїчного часу вчувається в книзі в усьому: "...в самій художній новизні твору, в його стилістиці, ритмах, діалогах, у його органному звучанні"

Стилістичний аналіз використовуємо при вивченні й інших прозових

полотен, які опрацьовуються в 10-му класі.

Окреме заняття відводимо для аналізу типових стилістичних помилок, допущених у письмовій роботі за творчістю О. Корнійчука. Ось основні помилки лексико-стилістичного характеру:
  1. Стилістично не виправдана тавтологія ("В образі Платона Кречета драматург зобразив людину високого громадянського обов'язку").
  2. Невміння користуватися синонімами ("П'єса "Загибель ескадри" - одна з кращих п'єс").
  3. Вживання штампів ("П'єса О. Корнійчука має велике значення").
  4. Невміле використання мовних засобів організації тексту ("В основу п'єси лягли історичні події громадянської війни. В цих умовах вирішувалася доля Чорноморського флоту, який перебував у Севастополі").
  5. Поєднання слів, що семантично не сумісні ("Кохання штовхає його на боротьбу").
  6. Потяг до штучних красивостей, порожніх фраз ("Праця! Скільки в цьому слові ніжності й любові").
  7. Невдалий добір лексичного матеріалу ("Бублик - талановитий "механічний громадянин"; "Ми дуже мало знаємо про його життя, але як говорять про нього інші образи..."; "Берест критикує і виховує кар'єристів").
  8. Смислові неточності ("У кінці п'єси Ліда зрозуміла свої помилки").
Друга група помилок- синтаксично-стилістичні:
  1. Невдалий порядок слів, словосполучень, зворотів у реченні, через що виникає невиразність, двозначність думки ("Стрижневі довелося справу вести до кінця, за яку полягли Оксана та комісар").
  2. Неправильне вживання займенників, що призводить до двозначності ("М. Рильський- творець усього прекрасного"; "О. Корнійчук створив образи Аркадія і Платона, якими захоплюються сучасники").
  3. Вживання як однорідних членів речення слів, що належать до різних логічних понять ("Бути щасливим у праці - це значить заслужити шану і довір'я народу, бути ввічливим і чесним").
  4. Повторення однотипних сполучень слів, речень і синтаксичних конструкцій ("Спочатку Аркадій намагається створити погану думку про Платона, про його експерименти. Потім Аркадій намагається перешкодити Платонові в його роботі, але це йому не вдається. Потім Аркадій вдається до наклепу на Платона").
  5. Нагромадження стилістично неоковирних речень, які спотворюють думку ("Це твір ("Платон Кречет") великої думки і світлих поривань, письменник довів, що героєм може стати кожна радянська людина, і відтворив типові риси радянського інтелігента, показав його думки, прагнення, мрії,- це образ Платона Кречета").
  6. Одноманітність початків речень ("О. Корнійчук - видатний український радянський драматург"; "О. Корнійчук - новатор в українській радянській драматургії").
Бажаючи надати мові твору яскравості, емоційності, образності, учні часто допускають стилістичні недоречності при використанні таких художніх засобів, як епітети, метафори, інверсії та ін. ("Послухаєш мову Аркадія і здається, що він така сама людина, як усі. А в серці у нього поселилася сама гидь").

При аналізі помилок учні з'ясовують причини їх виникнення: бідність активного словника, брак мовного чуття, незнання лексичного значення вживаного слова, недостатня робота з чернеткою. Далі колективно шукаємо шляхи усунення помилок і недоліків у текстах учнівських творів. Це перший етап стилістичного аналізу творчих робіт. Другим, складнішим етапом є детальний розбір однієї письмової роботи. Для такого аналізу беремо добре написаний твір учня і за абзацами розглядаємо його, вносячи потрібні зауваження, поради, корективи, виправлення.

Сучасна методика викладання мови в школі надає великого значення редагуванню тексту, його вдосконаленню. На факультативних заняттях учитель має змогу виробляти в учнів уміння вдосконалювати зміст і мовне оформлення їхніх творів. Радимо десятикласникам працювати над власним текстом у такому порядку:
  1. Уперше читаючи свій твір, поміркуй, чи ґрунтовно розкрита тема, чи послідовно викладений матеріал, чи немає пропусків чогось важливого (згідно з планом) або відхилення від теми, зайвої деталізації фактів. Не перериваючи читання, роби помітки в тексті олівцем.
  2. Удруге читай повільно, виправляй мовленнєві огріхи, орфографічні, пунктуаційні та змістові помилки.
  3. Втретє читай свій твір уголос. Ще раз зверни увагу на зміст і мовне оформлення роботи.
Щоб виробити в учнів уміння і навички правильно редагувати власні тексти (чи тексти товаришів), радимо на заняттях виділяти у творах помилки у такій послідовності:
  1. Текстові недоліки.
  2. Помилки, що стосуються мовно-стилістичного оформлення тексту: лексико-стилістичні і граматико-стилістичні помилки, невідповідність стилю темі письмової роботи, бідність активного словника, одноманітність синтаксичних конструкцій.
  3. Орфографічні та пунктуаційні помилки.
Під час редагування (по можливості і поді рецензуванні) письмових робіт варто пропонувати учням зіставляти кінцевий варіант твору з першим чорновим, щоб критично оцінити стилістичну доцільність своїх виправлень (слів, речень, словосполучень, порядку слів і т. ін.).

У кабінеті української мови та літератури виготовляємо стенд-пам'ятку "Як запобігти мовленнєвим помилкам":
  1. Пам'ятай, що повтори (тавтології), вжиті без стилістичної потреби, виявляють бідність твого словникового запасу.
  2. Із синонімічного ряду вибирай те слово, яке найкраще розкриває думку відповідно до стилю роботи.
  3. Вживай тільки ті слова, лексичне значення яких тобі відоме. У разі потреби користуйся тлумачним словником.
  4. Пам'ятай, що часте вживання тих самих словосполучень, виразів знебарвлює мову, робить її нецікавою, сухою.
  5. Стеж за побудовою тексту твору, правильно використовуй мовні засоби його організації. Перед написанням речення обов'язково перечитай попереднє (коли є потреба, то й цілий абзац, усе написане).
  6. Використовуй різні типи речень, намагайся уникнути одноманітності переходу від одного речення, абзацу до іншого.
  7. Не вдавайся до штучних красивостей, надмірної патетики. М. Горький відзначав, що коли автор пише химерно, пишномовно, значить пише нещиро. Пам'ятай, що велемовність веде до заміни живого слова банальними трафаретами.
  8. Пам'ятай, що тільки глибокі знання і тверді переконання допомагають людині мислити і висловлюватись легко, красиво, щиро.
  9. Пиши по-своєму, висловлюй думки самостійно, виробляй власний стиль письма.
  10. Упродовж викладу дотримуйся одного стилю. Пам'ятай, вибір теми зумовлює і вибір стилю. Літературно-критичний твір пиши науковим стилем, літературно-публіцистичний - публіцистичним.
Такі факультативні заняття з української мови в 10-му класі дають змогу ліквідувати прогалини у знаннях учнів із стилістики, а також спрямувати повторення матеріалу на вдосконалення змісту і стилю учнівських творів.

М.П.Крупа, 1988 рік




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.