Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Методичні матеріали з української мови та літератури » Складені найменування в ботанічній лексиці
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Складені найменування в ботанічній лексиці

Для позначення явищ об'єктивної дійсності можуть використовуватися слова і сполучення слів, за якими суспільною практикою спілкування закріплене певне лексичне значення. До назв-словосполучень належать фразеологізми С блискавки метати - "гніватися" - назва дії, в поті чола - "старанно" - назва ознаки дії, зметаний на одну нитку-"нетривкий" - назва ознаки предмета), перифрази (чорне золото - "вугілля", Дочка Прометея - Леся Українка), складені одиниці термінологічної лексики (абсолютна величина, вуглекислий газ); складені найменування, що функціонують як власні або загальні назви предметів, наприклад: Радянський Союз, Зелений Гай; будинок відпочинку, двоюрідний брат. Про те, що власні назви можуть виражатися не лише окремими словами, а й словосполученнями, учні дізнаються на уроках мови у 5 класі, але про загальні неоднослівні назви підручник не дає таких відомостей. Не допустити цієї прогалини у знаннях учнів і забезпечити системність у вивченні лексики допоможе звернення до складених найменувань як одиниць мови.

Дослідники слов'янських мов виділяють складені найменування в самостійну групу сталих словосполучень, оскільки подібні сполучення слів "виражають єдине поняття і служать засобом позначення предметів реального світу"характеризуються смисловою і структурно-граматичною єдністю і при цьому мають відмінні риси і від вільних синтаксичних словосполучень, і від фразеологізмів та перифразів.

Складені найменування, як і слова, на відміну від вільних словосполучень, у процесі мовлення не утворюються, а відтворюються. Парадигматичне значення їх визначається приналежністю до певної лексичної парадигми, а лексичне значення - місцем словосполучення-назви у цьому парадигматичному ряду. Наприклад, складене найменування сірчана кислота входить до парадигматичного ряду назв хімічних сполук і займає в ньому місце серед назв інших речовин: соляна кислота, сірчиста кислота і т.

ін. До ряду назв предметів домашнього побуту поряд з однослівними назвами (холодильник, пилосос, електроплитка) входять і складені найменування (швейна машина, газова плита та ін.). Складені найменування формально організовані за правилами української мови і не суперечать її нормам. Часто такі назви можна розкласти на семантично повноцінні компоненти (- Яка це кислота?- Сірчана.), але смислова єдність їх полягає не у неможливості розчленування, а в тому, що "вони залишаються на рівні лексичних відношень, на рівні лексичної парадигматики", входять до системи слів, співвіднесених з поняттями певної галузі знання.

Найхарактернішою є номінація понять словосполученнями в біологічній термінології, де вони своєю появою "покликані закріпити той зв'язок речей чи ідей, який існує в дійсності, встановити місце певного предмета в ряду інших однорідних предметів і виділити його з цього ряду вказівкою на його індивідуальні особливості" . Широко застосовуються назви-словосполучення у науковій номенклатурі рослинного світу, в якій використовується бінарний принцип номінації: назва має вказувати на рід і вид рослини, наприклад, ромашка лікарська, петрушка посівна.

У народній ботанічній номенклатурі є різні за будовою номінативні одиниці: прості слова (дереза, безсмертник), складні слова (золототисячник) і складені найменування (татарський клен, дикий часник, білий гриб, гусячі лапки). Найчастіше складені найменування рослин виражаються сполученням іменника і залежного від нього прикметника, наприклад: біла верба, головатий іван, Іванове зілля, рідше - сполученням дієслова і залежного іменника (люби-мене) чи сурядним словосполученням (мати-й-мачуха).

Словосполучення - назви рослин мають різний ступінь смислової єдності. Найближчі до вільних синтаксичних словосполучень родовидові назви, семантика яких зумовлена лексичним значенням слів-компонентів і легко розчленовується. Це наукові і народні номенклатурні найменування: ячмінь шестирядний, ячмінь дворядний, ячмінь чотирирядний; узамбарська фіалка, фіалка триколірна, фіалка польова. Прикметник у таких назвах уточнює вид рослини, яка належить до роду, названого іменником. Прикметниковий елемент, як видно з прикладів, може змінюватись, називаючи ознаку того або іншого виду. Так утворюється система видових назв одного роду.

Сполучуваність ведучого слова з різними словами одного тематичного ряду характерна для вільних словосполучень: небо сіре, небо синє, небо чорне. Але заміна прикметникового елемента у словосполученнях-номенах викликає зміну їх предметної віднесеності; у вільних словосполученнях такої зміни не відбувається. Так, кормовий буряк і цукровий буряк - це назви різних видів рослин, різних рядів однорідних предметів, а стигла вишня і зелена вишня - назви предметів з одного ряду однорідних, які відрізняються своїми ознаками.

Родовидові назви характеризуються сталістю компонентного складу. Видове означення не можна замінити синонімом. Така заміна веде до розпаду лексичного словосполучення, яке входить у систему номенклатурних назв.

У народній номенклатурі можуть виникати синонімічні системи видових назв, складені за певними визначальними ознаками. Наприклад, за формою: шишкуватий перець, круглий перець, стручкуватий перець; за кольором стиглих плодів: жовтий перець, червоний перець, зелений перець; за смаком: солодкий перець, гіркий перець. Але народна номенклатура не відзначається чіткою нормативністю і допускає об'єднання в одній системі видових назв, утворених за різними ознаками. Так, у народі розрізняються види полинів: білий - за кольором, гіркий - за смаком, розложистий - за формою куща, лучний - за місцем зростання та ін.

Прикметники - видові означення, вжиті у прямому значенні, можуть вказувати на умови зростання рослини (хвощ польовий, ромашка степова, берегова морква, водяний перець), час появи, достигання або цвітіння рослини (весняна фіалка, первоцвіт весняний), колір квіток, листя або плодів (біла лобода, жовта акація, жовта слива), смак рослини або її частини (кислий щавель, гіркий полин, солодкий перець), рідше - на форму, дотикові властивості рослини (коса слива, глуха кропива, астрагал шерстистоквітковий), місце культивування чи виведення рослини (болгарський перець, донецькі помідори) та ін.

У народній ботанічній номенклатурі поширене утворення назв дикорослих рослин від назв культивованих додаванням прикметникового елемента дикий (дикий часник, дикі коноплі, дика цибуля), собачий (собача рожа, собачі ягоди), кошачий (кошачий горошок, кошача м'ята), причому рослини, об'єднувані народом однією родовою назвою внаслідок схожості якоїсь ознаки, за науковою номенклатурою можуть належати до різних ботанічних родів. Так, м'ята (м'ята водяна) і кошача м'ята (валеріана), часник (часник посівний) і дикий часник (самосил часниковий) схожі за запахом, цибуля (городня цибуля) і дика цибуля (цибуля ведмежа)-за смаком, льон (льон-довгунець) і льон дикий (льонок звичайний) - за формою куща. Інша група складених найменувань родо-видового значення утворюється від назв добре відомих мовцям дикоростучих рослин, щодо яких уточнюються ознаки інших рослин. Наприклад, за схожістю суцвіття і впливу на організм людини до деревія пижмо дістало назву жовтий деревій. Такі назви відбивають народну класифікацію рослинного світу.

Широко використовуються в таких найменуваннях видові означення, утворені від назв диких тварин, що вказує на дикорослі, некультивовані та неїстівні види рослин (ведмежа цибуля, жаб'ячий перець). Види рослин, які придатні для годівлі худоби, часто дістають назви з прикметниковими елементами, утвореними від назв домашніх тварин: свинячий молочай, гусяча трава і под. На отруйність рослини найчастіше вказує означення вовчий (вовчі ягоди".

На те, що родо-видові складені найменування перебувають на певному ступені процесу лексикалізації, вказують утворені від них однослівні форми, які зустрічаються в розмовній мові: ніжинські огірки - ніжинка, дворядний ячмінь - дворядка, володимирівські вишні - володимирівка, гіркий перець - гірчак. Отже, формально розкладні, ці словосполучення характеризуються семантичною єдністю. Легко розрізняються вільні словосполучення і складені найменування рослин, у яких прикметниковий елемент вжитий у переносному значенні. Так, назви Іванів чай, кінський щавель видаються більш злитими, ніж жовтий буркун, біла акація, в яких прикметник має пряме значення.

Вищого ступеня лексикалізації зазнали складені назви, утворені від іменників, що позначають частини рослин, та прикметників, які називають характерну ознаку рослини, наприклад: татарське зілля, солодкий корінь. Прикметниковий елемент може мати пряме і переносне значення, наприклад: кисле дерево - "барбарис" (дістало свою назву за смаком плодів), де прикметник вжитий у прямому значенні, шовкова трава (названа за дотиковими властивостями), де прикметник має переносне значення. Такі складені назви особливо часто підлягають стягненню в однослівні.

Процес стягнення словосполучень широко відомий у народному творенні ботанічної номенклатури. Тут паралельно вживаються найменування солодкий корінь і солодець, шовкова трава і шовкун, соусний гарбуз і соусник, дика яблуня - дичка, кисле дерево -кислянка. Однослівні назви рослини утворюються від прикметника, який називає її визначальну ознаку, додаванням іменникових суфіксів -к-, -ець, -ун та ін.

Семантична підкресленість прикметникового компонента й часткова десемантизація іменника зумовлює випущення останнього і субстантивацію означальної частини назви, наприклад: сині із сині баклажани, Ювілейна з ювілейна пшениця та ін.

Ад'єктивно-іменні словосполучення стали також джерелом назв-композитів, утворених за нормативними моделями української мови: чорнокорінь, чорнокорка та под.

Повною семантичною нерозкладністю і завершеністю лексикалізації внутрішньої форми відзначаються складені найменування метафоричного характеру, де переносне значення має не один з компонентів, а все словосполучення, наприклад: волове око, зайчачий ротик, заячий холодок. Відрив прикметникового компонента спричинює зміну значення назви, втрату образу, що ліг в основу найменування: заяче вухо - "дивина", вухо - "частина тіла людини або тварини", татарське мило - "мильнянка", мило - "тверда або рідка речовина, призначена для миття".

Подібні назви найчастіше даються рослині на основі її зовнішньої ознаки: за формою квітки (розбите серце, царська корона), за формою листя (нечесана бариня, ведмеже вухо), за формою стебла (петрів батіг, петрів хрест), за формою плоду (царська борідка, дамський пальчик) та под. В основі назви може бути образ, викликаний властивістю рослини, якою вона відрізняється від інших рослин. Наприклад, заячий холодок названий так через те, що його дрібне листя не дає холодку; куряча сліпота - за приписуваною їй властивістю впливати на зір.

Мотивованість складених найменувань, як і семантична членованість їх, неоднакова. Родо-видові словосполучення типу войлочна вишня мають подвійну мотивацію, а складені найменування типу татарське зілля і гусяча лапка мотивуються за однією ознакою. Наприклад, назва жаб'яча м'ята мотивується подвійно, значенням обох компонентів: "схожа на м'яту за запахом" і "некультивована, неїстівна рослина". Мотиваційну ознаку складених найменувань типу татарське зілля, дурна трава виражає в основному прикметниковий компонент: "рослина, завезена татарами", "рослина, що має сильний запах, від якого болить голова". Назва гусяча лапка мономотивована: "листя рослини за формою схоже на лапку гуски", тобто значення складеного найменування мотивується словосполученням у цілому, а не окремими компонентами. "Нове значення словосполучення мотивується в цьому випадку не безпосередньо (не своїм складом), а опосередковано - відношенням до вихідного значення",- пише Д. М. Шмельов.

Відмінність у мотивації складених найменувань, що належать до різних груп, виділених за ступенем лексикалізації, підтверджує думку про їхню неоднорідність в ономасіологічному аспекті; їх утворення йшло різними шляхами, з використанням різних способів і засобів номінації: 1) складання словосполучення з ведучим словом - відомою назвою рослини - додаванням видового означення (цукровий буряк) або сполучення назви частини рослини з ведучим семантичним компонентом, який виражає мотиваційну ознаку назви (солодкий корінь), і наступна лексикалізація їх; 2) ме метафоричне перенесення і повна лексикалізація цілого словосполучення (волове око).

Семантично нерозкладні словосполучення і ті, що зазнали різного ступеня лексикалізації, у реченні виконують одну із синтаксичних функцій, характерних для іменника: підмета, додатка, іменної частини складеного присудка і т. ін. Наприклад: "Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі" (В. Сосюра) -складене найменування білі акації є підметом у цьому реченні; "У гомеопатичній практиці використовують препарат, виготовлений з алое сокотрине, ендеміка з острова Сокотра, який, за переказом, був завойований Александром Македонським саме через виробництво там сабуру" (3 журн.) - складене найменування поширює означення. Назви-словосполучення можуть мати залежний член речення - означення, наприклад: "Сучасні дикі види буряків - це справжня скарбниця цінних властивостей, які можна використати для створення ідеального сорту культурних цукрових буряків" (3 журн.) - від родо-видової назви залежить узгоджене означення.

Складені найменування - назви рослин, перебуваючи на різних ступенях лексикалізації і відзначаючись різною мотивованістю, являють собою єдину назву предмета, яка входить до певної лексико-семантичної системи. Ціле словосполучення (а не окремі його компоненти) характеризується предметною і понятійною віднесеністю.

Складені найменування доцільно вивчати не на синтаксичному, а на лексичному рівні, тобто поряд з однослівними назвами предметів.





Л.Д.Фроляк, 1988 рік




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.