Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Методичні матеріали з української мови та літератури » Нерозкладні синтаксичні словосполучення в українській мові
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Нерозкладні синтаксичні словосполучення в українській мові

За ступенем семантичної єдності між компонентами словесні сполучення в реченні поділяються на вільні синтаксичні словосполучення і фразеологізми. Найнижчий ступінь семантичного злиття компонентів виявляється у вільних синтаксичних словосполученнях, бо вони мають структурну схему і граматичне значення, обидва елементи їх повністю зберігають свою лексичну семантику і тому в реченні виступають окремими його членами: виконувати план, писати пером, виписувати квитанцію, зайти в магазин, червона сукня, золотий перстень, срібний дзвінок і под.

Найвищий ступінь семантичного злиття компонентів виявляється у фразеологізмах, які, маючи структурну схему, за своїм значенням фактично дорівнюють слову і нерідко можуть замінятися ним, а позбавлені граматичного значення, виступають одним членом речення: точити ляси, пекти раки, дати дуба, з'їхати з глузду, володіти пером, виписувати кренделя, зайти в тупик, кров з молоком тощо. Тому вони не становлять синтаксичних словосполучень, хоч і складаються з кількох компонентів. Це фразеологічні звороти. До них тяжіють дво- і багатослівні терміни, які виконують функцію також одного члена речення: атомна енергія, колінчастий вал, питома вага, напруженість магнітного поля, надлишкова кількість енергії, абстрактна теорія автоматів. Наприклад: "Кораблі йшли понад межею нейтральних вод" (В. Кучер).

При синтаксичному аналізі речень такі одиниці не викликають труднощів, оскільки трактуються однаково з позицій і формально-граматичного і структурно-семантичного напрямів.

Значні труднощі і помилки під час аналізу часто пов'язані з нерозкладними синтаксичними (нечленованими, неподільними, цілісними) словосполученнями, які займають проміжне місце між вільними синтаксичними словосполученнями і фразеологізмами: сім років, сотня бійців.

Нерозкладні словосполучення мають багато спільних рис із фразеологізмами: наявність структурної схеми, функція і позиція одного члена речення, підрядний вид зв'язку між компонентами. Але нерозкладні словосполучення на відміну від фразеологізмів мають граматичне значення, "їх компоненти зберігають лексичне значення (один повністю, другий частково), і тому ступінь семантичного злиття їх значно нижчий, ніж у фразеологізмах. У зв'язку з цим нерозкладні словосполучення є синтаксичними одиницями, не еквівалентними слову, що стоять ближче до вільних словосполучень, ніж до фразеологізмів.

Нерозкладні словосполучення, як і вільні, мають структурну схему, певне граматичне значення, їх компоненти поєднані одним із способів підрядного зв'язку (узгодженням, керуванням, приляганням). Але в них, на відміну від вільних словосполучень, головний компонент не має семантичної повноти, чітко вираженого лексичного значення, воно конкретизується або доповнюється значенням залежного слова, яке несе основне семантичне навантаження, внаслідок чого формується словосполучення із нерозчленованою, цілісною семантикою. Це й пов'язує обидва компоненти в нероздільне ціле. Такі нерозкладні словосполучення виступають одним членом речення. Наприклад: у реченнях "Гора вінків на його [В. О. Сухомлинського] могилі. І сонце кладе свої вінки на могилу добротворця, золоті і срібні вінки" (І. Цюпа) нерозкладними є словосполучення гора вінків, золоті і срібні вінки.

Формально-граматичний підхід при синтаксичному аналізі руйнує семантичну цілісність нерозкладних словосполучень, зневиразнює їх значення, спотворює зміст висловлювання і зменшує його художню цінність; нехтується семантика словосполучень, увага зосереджується лише на граматичних особливостях. У кінцевому підсумку це спричиняється до поверхового проникнення в зміст тексту. Структурно-семантичний підхід застерігає вчителя і учнів від таких помилок.

До нерозкладних належать словосполучення:

1. Кількісно-іменні, в яких опорний компонент (головне слово) виражений числівником, а залежний - іменником (у непрямих відмінках опорний компонент виражений іменником, а залежний-числівником): три танкісти, тридцять витязів; троє таксі і под. Наприклад: "Вага кита сягає кілька тисяч пудів"; "В шлюпці стояло двоє людей" (М. Трублаїні). "Вадик одним поглядом окинув колгоспний став"; "За кілька днів балка наповнилась водою" (Ю. Збанацький). "Віра Павлівна розповіла, що Волго-Донський канал об'єднав п'ять морів" (Остап Вишня). "Козаки брали участь у багатьох походах на турків, звитяжно стояли за рідну землю" (О. Гончар). "Два хлопчики на ставочку ловлять рибку в холодочку" (О. Олесь). "Комісар Руднєв через кілька тижнів після поранення уже знову мав молодецький вигляд" (С. Ковпак).

2. Кількісно-іменні словосполучення, у яких опорний компонент є або іменником, утвореним від числівників, або іменником із значенням кількості: десятки кілометрів, сотні людей, тисячі юнаків і дівчат, мільйони голосів, мільярди дрібних крапель, більшість робітників, частина вчителів, меншість тракторів, пара коней, половина шляху, чверть століття і т. ін. Наприклад: "Цілинний хліб - це золото, виплекане руками сотень тисяч хліборобів" (І. Олійник). "Під ним лежав на десятки кілометрів рівний степ" (П. Панч). "Море переливалося мільйонами миготливих вогнів" (Ю. Збанацький). "Тисячі днів і ночей риплять наші вози степовою цілиною" (О. Гончар). "На віддалі чверті кілометра від берега пароплав віддав якір" (М. Трублаїні).

3. Кількісно-іменні словосполучення, в яких опорний компонент виражений іменником із значенням сукупності, міри, об'єкту, обсягу і т. ін.: група екскурсантів, натовп людей, груда каміння, відро води, бідон молока, склянка соку, метр ситцю, кілометр дороги, зграя галок, череда корів, ліс рук, море квітів, маса привітань, хмара комарів, тьма бджіл, потік машин, потік людей. Наприклад: "В групі комсомольців стояв непорушно шахтар у парадному мундирі" (Ю. Яновський). "З печери видніло сіре каміння та шматочок неба"; "Високо в небі летіла велика зграя птахів з півдня" (М. Трублаїні). "Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець" (О. Гончар). "Згодом від польського табору відділився загін кінноти і поскакав до лісу" (П. Панч).

Цей різновид кількісно-іменних словосполучень свідчить про відсутність чітких меж між лексичним значенням числівників і іменників із значенням кількості. Тому в цій групі при синтаксичному аналізі допускається варіантність: деякі з них можна розглядати як нерозкладні словосполучення (як один член речення), а деякі як вільні, де кожний компонент словосполучення є окремим членом речення.

Одним з прийомів розмежування нерозкладних і вільних словосполучень може бути заміна словосполучень з керуванням словосполученнями з узгодженням. Якщо при такій заміні зберігається значення словосполучення, то воно вільне, і тому є достатні підстави кожний компонент такого словосполучення розглядати як окремий член речення. Порівн.: зграя вовків - вовча зграя, хмара комарів - комарина хмара, потік людей - людський потік. Якщо заміна не можлива (море квітів, маса привітань) або якщо при заміні змінюється значення словосполучення (метр гуми - гумовий метр) чи зникає метафоричність, то в таких випадках маємо справу із нерозкладним словосполученням, яке розглядається як один член речення. Наприклад: у реченні "В перелісках плавали пахощі тополь" словосполучення пахощі тополь - вільне, і тому обидва компоненти є окремими членами речення (пахощі - підмет, тополь - неузгоджене означення до нього), оскільки це словосполучення можна замінити сполученням тополині пахощі. Порівн.: "З гілок тополь злітає листя" (з тополевих гілок). "Десь за алеями каштанів сідало сонце" (за каштановими алеями); в реченні "Яскраво у воді відбилися кущі лоз" словосполучення кущі лоз - нерозкладне, виступає одним членом речення, оскільки його заміна не можлива.

4. Іменні словосполучення числівника (або займенника) та іменника (або займенника) з прийменником з(із), які мають узагальнене значення частини від цілого, окремого в спільному, виділення одного із загальної кількості: один із присутніх, двоє з учнів, хтось із групи, дехто з нас, хто-небудь із лікарів, один із центрів, одне з міст (сіл, морів, полів, озер і т. ін.), кожний з лікарів, кожний з нас і т. ін. Наприклад: "Харків - один з найважливіших центрів тракторобудування в Радянському Союзі" (І. Олійник). "І кожний з нас те знав, що слави нам не буде..." (І. Франко). "Мічурін запрошує кожного з присутніх з'їсти пів-яблука і пів-абрикоса нових сортів" (О. Довженко).

Нерідко залежне слово, виражене іменником, у таких нерозкладних словосполученнях може поширюватись узгодженим з ним прикметником і при певній комунікативній настанові також входити до складу члена речення. Наприклад: "На вісімнадцятому році життя Іван Костянтинович Айвазовський написав одну з найпроникливіших картин - "Серед хвиль" (І. Олійник). "На околицях Каїра височить піраміда Хеопса - одна з найстародавніших пам'яток світової архітектури"; "Егейське море - одне з найкрасивіших морів світу" (П. Ребро).

5. Словосполучення з узагальненим значенням сумісності або сукупності, що складаються з іменників або займенників, об'єднаних прийменником з: батько з матір'ю, чоловік з дружиною, мати з дітьми, ми з тобою, викладач із студентами, голка з ниткою, зима з весною і под. Наприклад: "З кінного двору Віктор з Тимком зайшли в майстерню" (Ю. Збанацький). "Комендант з ад'ютантом, притримуючи шаблі, кинулись до управління бігцем" (Ю. Смолич). "Скільки ми з тобою, коню, перейшли доріг" (Л. Первомайський). "Остап з Соломією звернули з шляху на поле" (М. Коцюбинський).

Якщо такі словосполучення виступають у ролі підмета, то присудок при них вживається в формі множини, закріплюючи тим самим цільний характер підмета і підкреслюючи рівнозначність обох виконавців дії. Наприклад: "Олег з матір'ю вийшли на вулицю" (Д. Бедзик). "Мишко з Тимком побачили, як розсунулось непроглядне шатро ночі"; "Кілька днів Владик з Платоном допомагали електромонтерам колгоспного клубу" (Ю. Збанацький).

Нерозкладні словосполучення цього типу синонімічні підметам, вираженим однорідними словами, які зв'язані між собою єднальним сполучником. Наприклад: "Радісні і збуджені Яринка з Івгою поверталися додому" "(О. Донченко) - "Радісні і збуджені Яринка і ївга поверталися додому". "Бригадири з трактористами сиділи по-військовому" (Ю. Яновський) - "Бригадири і трактористи сиділи по-військовому".

Якщо при конструкціях типу "мати з сином" присудок стоїть в однині, то це значить, що словоформа "з сином" не входить до складу підмета, є у реченні додатком до присудка, який керує ним, і утворює вільне словосполучення з дієсловом-присудком, а не з іменником "мати". Наприклад: "Мати з сином пішла до школи"; мати (що зробила?) пішла - граматична основа речення; пішла (з к и м?) з сином - вільне дієслівне словосполучення. Про вільний характер таких словосполучень свідчить можливість компонента "з сином" займати в реченні позицію не лише поруч із словоформою мати, а й після присудка: "Мати пішла з сином до школи"; "Мати пішла до школи з сином". У цих випадках словоформи мати, з сином не становлять нерозкладного словосполучення і тому виступають різними членами речення. Наприклад: "По ялинку внучка з дідом йшла до лісу навмання" (Н. Забіла). "Увечері я сидів з Дерсу Узала біля вогню і говорив про дальший маршрут" (В. Арсеньєв). "Майка гаряче розповідала виноградареві, що вона з подругами давно вже розшукує граніт для будівництва" (О. Донченко). "З річки поверталася качка з каченятами"; "Мати, пов'язавшись хустиною, вийшла з сином на ґанок" (А. Шиян).

6. Іменникові словосполучення із залежними компонентами типу з очима, з лицем, з носом із зачіскою, з плечима, вдачі, росту і прикметниками до них при характеристиці особи. Опорними компонентами в них виступають іменники, що називають осіб, за різними ознаками (людина, чоловік, жінка, тракторист і т. ін.). Такі нерозкладні словосполучення виступають у ролі одного члена речення - неузгодженого означення, іменної частини складеного присудка, підмета тощо. Наприклад: "Стояла дівчина з рум'янцем на лиці. Не знаю, дівчинко із чорною косою, чи агрономом будеш ти, чи ланковою" (Ю. Гойда). "Тихін гордої вдачі, кришталевої чистоти людина" (О. Копиленко).

7. Іменникові словосполучення із залежними компонентами, вираженими порядковими числівниками: другого січня, третього липня, п'ятого травня; друга зміна, третій поверх і под. Наприклад: "Третього липня пізно ввечері Перша кінна армія Бульонного перейшла річку Горинь" (П. Панч). "Над морем Лаптєвих другу ніч реве шалена буря"; "Не чекаючи другого пострілу, ведмідь швиденько підхопився, рвонувсь і швиденько помчав геть від печери"; "На другий день після нічної тривоги батько повернувся додому"; "Луки вкриваються молодою зеленою травою, розпускаються перші квіти" (М. Трублаїні). "Тобі, Україно моя, і перший мій подих і подих останній тобі" (В. Беляев).

8. Іменникові словосполучення із залежними компонентами, вираженими займенником або прикметником, які вказують на кількісну ознаку предмета: кожний, наступний, останній, попередній і под. Наприклад: "Травень кожний трудівник зустрічать піснями звик" (М. Рильський) . "В протоці між островом та суходолом не залишилося жодної крихітки криги"; "Ще минулого тижня Донець посинів від натуги, розірвав крижані кайдани й дужою левадою посунув на південь" (О. Донченко).

9. Словосполучення двох іменників, об'єднаних прийменниками з і на, від і до, з(із) і до в нерозкладну структурно-семантичну одиницю: "Із Києва до Львова, як золота ріка, єдина ллється мова Шевченка і Франка" (М. Рильський). "З сходу на захід, від Алтайських гір до Уралу розкинулись простори Цілинного краю" (І. Олійник). "Від самого Хорола аж до Миргорода тяглися ліси" (П. Панч). "Від Камчатки до Паміру - скрізь ростуть будови миру" (Прислів'я).

Якщо ж такі словоформи розірвані іншими членами речення (особливо присудком), то кожна з них входить до різких словосполучень і є окремим членом речення. Наприклад: "З далекої Півночі прилітають до нас зимувати снігурі" (О. Копиленко).

Із нерозкладними словосполученнями цього типу не треба змішу-вати іменниково-прийменникові звороти ідіоматичного характеру, які семантично подібні до слова і тому виступають одним членом речення. Це сполучення різних словоформ одного й того ж іменника (день за днем) або антонімічних іменників (з вечора до ранку) за допомогою прийменника, які в реченні набувають прислівникового значення (рік у рік, день у день, з вечора до ранку, день за днем, з ранку й до ночі, з краю в край, з боку на бік і под.). Наприклад: "Країну з краю в край проходили з боями" (В. Сосюра). "Вітри, що йшли за грозою, кидали літака з боку на бік" (В. Собко). "Мене, по волі і неволі, носило всюди" (Т. Шевченко). "День за днем минає четвертий рік відтоді, як Тарас працює у Ширяева" (О. Іваненко). "Лікар працює з ранку й до ночі з смаком, з пристрастю" (Я. Гримайло). "Джмелі і бджоли гули над степом від ранку до присмерків" (3. Тулуб). "Цвіти, цвіти, барвіночку, з весни до зими" (Л. Глібов).

Якщо іменникові сполучення не набули прислівникового значення, а зберігають живі об'єкти відношення між компонентами, то кожний іменник такого сполучення входить до складу різних словосполучень і виступає окремим членом речення: "Білка плигає з гілки на гілку". "Дівчинка заглядає з балкону на балкон". "Хлопчик усю перерву пересідав із стільця на стілець" (порівн.: "З гілки білка плигає на гілку").

10. Займенникові словосполучення типу щось важке, хтось дотепний, в яких поєднуються неозначений займенник в ролі опорного компонента і узгоджений з ним прикметник у функції залежного компонента.
Оскільки значення опорного займенника надто абстрактне і фактично не піддається визначенню, то основне семантичне навантаження виконує залежний компонент, виражений прикметником. Унаслідок цього займенник і прикметник зливаються в нерозкладне структурно-семантичне сполучення, яке являє собою один член речення: щось гірке, якесь невиразне і под. Наприклад: "Від лісу віяло чимось мирним" (А. Шиян). "Юркові пристрасно захотілося працювати, зайнятися чимось важливим" (О. Донченко).

До цієї групи належать також словосполучення, в яких позицію прикметника займає займенник прикметникового характеру: сказати щось своє, доручити комусь іншому, запропонувати будь-що інше.

11. Іменникові словосполучення, в яких опорний компонент-іменник займає позицію члена речення, але через неповноту семантики сам не розкриває його значення, і цю функцію виконує залежний прикметник. Тому такі компоненти в складі речення самостійно не вживаються і утворюють нерозкладне словосполучення, яке виступає одним членом речення: "У літні місяці під час канікул школярі допомагали колгоспові у збиранні врожаю" (О. Десняк). "У донському степу армія готувалася до бою" (В. Собко). "До артільної справи любов ми несли крізь звитяжні походи" (С. Олійник). Двоповерховий будинок з червоним дахом височів над лісом" (В. Козаченко).

12. Іменникові словосполучення, опорні компоненти яких мають послаблену семантику, що компенсується значенням залежних компонентів, виражених також іменниками. Це словосполучення з опорним компонентом, що означає початок, кінець, середину явища, названого залежним компонентом. Наприклад: "Був прозорий день в кінці вересня" (П. Панч). "В середині березня почалась весна" (М. Трублаїні). "Був уже кінець листопада, і ліс стояв зовсім голий" (О. Донченко). "І до кінця свого віку Джеря йшов проти панів" (І. Нечуй-Левицький). "Степ лежить на краю землі" (О. Донченко). "В центрі села височіло кілька двоповерхових будинків" (І. Олійник).

13. Перифрази-описові звороти, які вживаються замість однослівної назви з метою створення художнього образу або зміни стилю висловлювання. Цілісність перифрастичного словосполучення зумовлюється семантикою слів-компонентів, які зберігають своє лексичне значення і в складі звороту, що виступає в функції одного члена речення: корінь життя (женьшень), вартовий здоров'я (лікар), зелене золото (ліс), крилата машина (літак), хліб індустрії (метал), рідке золото1 (нафта), юні ленінці (піонери), піщаний океан (пустиня), ранок життя (дитинство), солодкий корінь (цукровий буряк), степові кораблі (комбайни), стальний кінь (трактор), біле золото (бавовна) і под. Наприклад: "Завжди і всюди поруч з хліборобами йдуть їх вірні друзі медики - пильні вартові здоров'я"; "Світлий, сонячний ранок життя у сьогоднішньої нашої молоді"; "А за током вдалині пливуть пшеничним морем степові кораблі-комбайни" (3 газ.). Розчленування їх на окремі члени речення руйнує семантичну цілісність художнього образу.

14. Метафоричні словосполучення, які виникли на базі вільних синтаксичних словосполучень внаслідок переносного вживання одного або обох компонентів, що позбавляє їх семантику самостійного характеру і сприяє росту значеннєвої цілісності, фразеологізації. Внаслідок цих процесів компоненти метафоричного словосполучення втрачають здатність виступати окремими членами речення: вогненні мечі, артилерійські громи, криваве небо, срібний передзвін, гострий холод, мертве поле, гарячий серпень, фарфорові бутони, золоті блискавиці, бірюза неба, золотий промінь, золоті кошики соняшників, сталь багнетів, китиця квітів, грива гір і под. Наприклад: "Політрук Сухомлинський лежить на нижній полиці і вслухається в одноманітну пісню коліс. За вікном пропливають станції і полустанки" (І. Цюпа). "Небо синє, немов втомлена вода в ставку" (В. Сухомлинський). "А вчитель - це, по суті, інженер людських душ" (М. Горький).

15. Дієслівно-іменникові словосполучення, в яких дієслова семантично неповнозначні. Зміст такого словосполучення виражається залежним компонентом (іменником), який і є семантичним центром. Ці описові словосполучення за значенням дорівнюють слову і тому виступають одним членом речення: робити спробу (пробувати), прийняти рішення (вирішити), одержати перемогу (перемогти), брати зобов'язання (зобов'язуватися), подати сигнал (сигналізувати), знаходитися в залежності (залежати), давати консультацію (консультувати), віддати наказ (наказати), допустити помилку (помилитися), надати допомогу (допомогти), давати пояснення (пояснювати): "Дніпро бере свій початок на братній Русі" (З газ.). "Знов офіцер подав команду,- і опустились дула вниз" (В. Сосюра). "Сміялася, на нас дивившись, жінка, але трояндам віддала хвалу" (М. Рильський).

У статті описано лише основні типи зв'язаних словосполучень. Фактично їх значно більше. Але й цих достатньо для того, щоб відповідно до шкільної програми привернути увагу учнів до семантики тексту, навчити їх розглядати синтаксичні словосполучення з структурно-семантичних позицій, глибше вникати в зміст речення, виробити уміння й навички виділяти в реченні словосполучення, будувати їх з компонентами, вираженими повнозначними частинами мови, фразеологічними зворотами і складними найменуваннями, правильно за структурно-семантичним принципом визначати члени речення.



В.О.Горпинич, 1988 рік




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.