Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Методичні матеріали з української мови та літератури » Урок-монолог на тему: "Наодинці зі "Щоденником" О.Довженка
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Урок-монолог на тему: "Наодинці зі "Щоденником" О.Довженка

Мета уроку: вчити аналізувати твір відповідно до свого світорозуміння, світобачення; використовувати в своїй мові риторичні оклики, питання; висловлювати думки емоційно-дохідливо, акцентувати увагу свою і однокласників на головних мотивах.

Обладнання уроку:

1. Фотоальбом "На Десні".
2. Фотоальбом "Безсмертний Митець".
3. Фотомонтаж "За творами О.Довженка".
4. Картки з висловлюваннями літературних критиків про майстерність Олександра Петровича.
5. Кн.: Енциклопедія Великої Вітчизняної війни.

Теорія літератури:
а) Форми літературного твору:



б) Сатира (лат. satura - всяка всячина) - художні твори різних жанрів, у яких різне викриття зображуваного поєднується з гострим осміянням.

Хід уроку

Щоденникові записи, листи своєрідна кардіограма життєпису О.Довженка - воєнного кореспондента.
І.Семенчук

О.Довженко, як художник слова, розкрився найяскравіше у своїх щоденникових записах, які він розпочав у роки війни і про які ніхто не знав.
М.Вінграновський

1. Одна з учениць класу.

Перегорнула останню сторінку "Щоденника" великого Майстра, Майстра зі світовою славою, який саме щоденникові довіряв свої найпотаємніші думки, і подумала: якби хтось дізнався про "Щоденник" О.Довженка в ті часи, його, мабуть, не минули б ті грати чи доля, яка спіткала Василя Стуса і тих тисяч українських інтелігентів, яких намагалися знищити морально та фізично.

2. Слово вчителя (довідка).

"Щоденник" побачив світ нещодавно і читачем сприйнявся зразу як сповідь художника, відверта розмова з собою про трагедію українського народу, про ту несправедливість, яку завдала йому система. Перша книга з'явилась у 1941 p., друга - в 1942 p., третя й четверта - трішки пізніше. Я надаю слово О.П., яка поділиться своїми думками щодо щоденникових записів. Усіх останніх учнів прошу занотувати в зошитах найяскравіше з виступу О.П.

3. Та ж учениця.

Перша книга "Щоденника" не просто полонила мене художньою майстерністю. Вона відкрила багато нового в тлумаченні тієї страшної чуми, яка завдала болю людству впродовж декількох років: з 1939 до 1945. Кожна сторінка першої книги буквально кровоточить своєю жахливою правдою. Ті, хто не читав твору, уявіть собі таку страшну картину: німці, топчучи своїми чобітьми нашу землю, прикривають свій наступ жінками, дідами, дітьми. Не хочеться цьому вірити. Але це факт німецької жорстокості. Пам'ятаєте, як писав В.Сухомлинський, оплакуючи загибель свого дитяти: я після закінчення війни поїду до Німеччини, я буду ходити вулицями міст і, вірю, зустріну того фашиста, який убив моє немовля. Подивлюсь йому в очі і запитаю: хто тебе народив - жінка-мати чи звір... Як можна було так жорстоко відноситися до жінки-матері, перед якою все людство має стояти на колінах, як перед найсвятішою з святих... У запису від 6.03.1942 р. я читаю: "Німець ґвалтував жінку. Вона одбивалась до останнього... Тоді він застрілив її в лоб... і зґвалтував мертву..." Який жах! Яке звірство! І те робила істота в обліку людини?!

Образ жінки, дочки, матері займає центральне місце в щоденникових записах. Змучені, зганьблені, голодні жінки плакали, цілували наших бійців, цілували зброю, припадали до холодних танків на снігу, поливаючи їх гарячими сльозами, а Червона Армія відступала, залишаючи їх на горе, на поталу ворогу. Рій думок в голові! Хто винен в цьому? Чому Радянська Армія не захистила своїх жінок, матерів, дочок? Де шукати відповідь на питання?! Мені здається, що ще впродовж не одного десятка років аналітики будуть шукати відповідь на поставлені мною питання... Інакше не може бути. Людям потрібна правда. Про це писав О.Довженко: "Книги й фільми про нашу правду, про наш народ мусять тріщати від жаху, страждань, гніву, нечуваної сили людського духу".

Вразила мене в першій книзі ще одна сторінка. Автор розповідає про те, як вивозили до Германії наших дівчат і молодих жінок. Везли їх поїздами, вщерть набитими невольниками. І вдень, і в нічній темряві губилися дівочі пісні, і, як пише автор, роздирали душі плачі, і прощання. Майстер, описуючи цей епізод з воєнних років, виносив у своєму серці "словесну формулу", яка запам'ятовується на все життя: горе ніби закохалося в українську жінку. Серце письменника вболіває за жінкою. Розмовляючи з собою, він думає над тим, що краще: вмерти чи, погодившись, від'їхати до Германії. І приходить висновку про те, що омана, блуд, брехня у нашому житгі. Багато підлості і бездонної вічно брехні обплутали нас. Душа письменника переповнена жахом від того, що сотні кращих продовжувачок роду покидають рідну землю!

Як би ми поступили з вами? Бажали смерті чи життя в неволі з надією на хоч якесь майбутнє? Відповідь у кожного в душі.

Друга частина "Щоденника" не менш вражаюча! Нашу землю топче фашистський чобіт. Німець відчуває себе хазяїном. На екрані в кінотеатрі перед моїми очима пропливають нові й нові кадри: розстріл матросів у Києві, бомбардування Валуйків, зрив Харківського наступу, розповідь з затисненими кулаками про Шосту армію...

І знову, йдучи за Майстром, відчуваю роздвоєння душі своєї. З одного боку, вірю в перемогу армії, а з іншого, - прикрість і скорбота через те, що перемога буде здобуватися на кістках і сльозах, і крові рідного народу.

Чи безсмертний народ? Ми не раз це чули і читали про це. Ні, смертний, як і все живе. Все йде, все минає. Але смерть, як філософська категорія, приходить до людини без замовлення! А смерть на війні... Заради чого гинув народ?. Думаю, заради правди, добра, незалежності Вітчизни?! Проте чому так багато жертв? Ми є і нас немає. Де ми?

Коли я читала ці записи, то на думку прийшов "Мойсей" І.Франка, "Бояриня" Л.Українки, роздуми М.Коцюбинського, який наш народ порівнює з диким туром, на шию якого було накинуте ярмо.

Хто ж ми, українці? З одного боку, народ працездатний, щедрий, а з другого?! На думку Довженка, українці - народ безцвітний, у нас відсутня солідарність і взаємопідтримка, ми живемо сьогоденням, не замислюємося над майбутнім, а тільки "глаголимо" про ту "ясну зорю", байдуже ставимося до своєї долі - і, відповідно, до своєї культури, історії, в цілому - до держави. "Ми удовині діти" - так завершує другу частину О.Довженко.

Я пропущу третю частину і зупинюсь на деяких епізодах з четвертої книги.

Четверта книга, як і попередні, вражає жорстокою правдою. У часи тоталітарного режиму принижувався український народ, не визнавалася українська культура. Згадайте письменників-шістдесятників. Чому так рано з життя пішов В.Симоненко? За що так прикро морально знищували В.Стуса? Чому талановиті твори Ліни Костенко покоїлися в письмовому столі?

Ці риторичні питання, думаю, є відповіддю на проблему, про яку я говорила вище. "Україну в огні" О.Довженка не дозволяють екранізувати. Чому? Тому що Кравчина, головний герой, українець. Зробіть його росіянином, і екранізацію дозволимо! Яка прикрість! Микита Хрущов відмовляється прийняти Майстра з світовою славою.

Разом з автором я ставлю перед вами питання:

Як розуміти думки про те, що Рузвельтові хочеться, щоб ми лили кров на японських кордонах?

О.Довженко пише: "Я не знаю, що діється у світі. Я почуваю, що діється велике нечесне діло, нечесна й жорстока гра". Що це, сатира?
А чи не актуально це сьогодні? За що гинули люди в Афганістані? За праве діло? Чи це теж була "жорстока ігра"?
А Чечня? Чи є виправдання російському уряду? Думаємо, осмислюємо, формуємо своє бачення.
Закінчити урок - монолог, підготувати котрий мені допоміг учитель, хочу словами Олександра Петровича: "Живу в Москві, зневажений убогими властями і друзями при владі України, що загубила у війні половину своїх синів. Велика Вдовиця...".
Це монолог автора, і розкриття суті його - то завдання на наступний урок.

4. Перевірка записів у зошитах.

5. Заповнення схеми-таблиці: О.Довженко і його "Щоденник".



Домашнє завдання:

а) репродуктивний рівень - прочитати статтю за підручником, скласти план статті;
б) конструктивний рівень - прокоментувати письмово сутність думки, висловленої О.П. і О.Довженком;
в) творчий рівень - провести (письмово) літературну паралель між поемою І.Франка "Мойсей" і "Щоденником" О.Довженка.

Список рекомендованої літератури

1. Бабишкін О. Олександр Довженко - публіцист. - К., 1989.
2. Барабаш Ю. Довженко. - К., 1968.
3. Історія української літератури: В 2 т. - К., 1988, Т. 2.
4. Плачинда С. Олександр Довженко: Бібліограф, роман. - К., 1980. Довженко і світ. - К., 1984.

Контроль знань

1. Письмова робота на одну з тем:
а) людина й природа в кіноповісті "Зачарована Десна";
б) українська жінка і війна (огляд оповідань, написаних у роки війни);
в) наодинці зі "Щоденником" О.Довженка.

2. Проблемні питання та завдання:
  • Як розуміти слова О.Довженка: "Війна стала життям людства"?
  • Що керувало Марією Стоян, коли вона переховувала російських солдат?
  • Жінка і війна - поняття сумісні?
  • Чому дівчата, проводжаючи відступаючу армію, дивилися їй вслід з невимовним сумом?
  • Чому, описуючи Україну в роки війни, автор так багато уваги приділяє образу жінки-матері?
  • Чи погоджуєтесь ви з думкою літературної критики: війна - це жорстока гра "мужів"?
  • Як ви розумієте образ Уляни?
  • Чому в кіноповісті "Україна в огні" наших союзників автор називає "заклятими"?
  • Чому фільм "Україна в огні" ні в Англії, ні в Америці не демонструвався?
  • Прокоментуйте філософські думки Олесі (кіноповість "Україна в огні": "Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, щоб родити дітей, щоб не перевівся народ").
3. Створити модулі-блоки:
а) образ трудівника у творах О.Довженка;
б) образ рядового бійця в оповіданнях О.Довженка;
в) образ жінки в оповіданнях та кіноповістях О.Довженка.

4. Скласти кросворд - Герої Довженкових творів; події, які описує О.Довженко; місця, де відбуваються події.

Л.І.Нечволод, 2001 рік




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.