Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Методичні матеріали з української мови та літератури » Урок-інтерв'ю на тему "Чужина" (уявна зустріч з Андрієм Легітою)
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Урок-інтерв'ю на тему "Чужина" (уявна зустріч з Андрієм Легітою)

Мета уроку: поглибити знання про творчість письменників-емігрантів; формувати вміння втілювати набуті знання в лаконічні форми; розпивати романтичне начало, збагачувати мову.

Обладнання уроку:

1. Історія української літератури XX століття. Книга перша. Книга друга. - К., 1994.
2. Збірник віршів Андрія Легіти "Над росою".
3. Виставка творів Ігоря Кочуровського, Тодора Осьмачки, Уласа Самчука, Івана Багряного.

Теорія літератури:
Неокласицизм - (гр. neos - новий і classicus - зразковий) - тенденція в розвитку літератури і мистецтва, що наслідувала мистецтво минулих епох; письменники надавали великого значення формі художніх творів.
Послідовними неокласиками вважають М.Зерова і О.Бургардта (Юрія Клена).

Хід уроку

О мій рідний куточку, о ненька
моя Україно,
Із чужини прийми цей мій спів -
почування святе.
А.Легіта

1. Реклама.

Завідуюча бібліотекою проводить короткий екскурс - огляд книг українських емігрантів. Особливу увагу зосереджує на останньому виданні - книзі І.Багряний, "Золотий Бумеранг та інші поезії", виданій фундацією імені І.Багряного.

2. Слово вчителя.

Шановні старшокласники! Ми познайомилися з творчістю Є.Маланюка, а сьогодні я хочу донести до вас інформацію про Андрія Лепту, вірші якого ви осмислювали самостійно.

Екскурс в історію.

На роздоріжжі історії розійшлися шляхи Андрія Легіти з рідною Україною. Під час війни поет попав до німецького полону, де перебував до 1953 р. За гратами писав вірші українською мовою і при можливості передавав їх батькові на звільнену від німців Україну.
У рядках віршів виливав тугу за рідним краєм, повернутися до якого вже не міг:

О тату мій знедолений, прости!
Вернувся б я - та доля невмолима,
Бо тут неволя, варта і дроти,
А там Сибір чекає несходимий!

Так, всіх, хто за якихось обставин потрапляв до рук фашистів, після повернення на батьківщину чекало десятилітнє ув'язнення. З 1953 року і понині А.Легіта живе в Лондоні.

Зустріч в Андрієм Легітою.

(Уявіть собі, що ви зустрілися з Легітою в далекому Лондоні. У садибі емігранта ви, кореспонденти літературних видань, задали письменникові декілька питань і отримали відповіді, які поглибили ваші знання про постать мало кому відомого емігранта. Ви, учні - кореспонденти. Я, вчитель, виступаю від імені письменника. Намагайтесь питання задавати так, щоб поступово в нашій уяві вималювався більш колоритний образ).

П. Шановний пане Андрію, що примусило Вас назавжди залишитися за межами Батьківщини?

В. Спершу небажання відвідати Сибір, а далі - ідейні розходження з тоталітарним режимом.

П. Ви писали і пишете українською мовою?

В. В моєму доробку є вірші, написані німецькою та англійською мовами.

П. Коли Ваші твори прочитали українці?

В. Після перемоги демократії в Україні.

П. Пане Андрію, ви автор тільки ліричних творів.

В. Не зовсім так. Я написав близько тисячі віршів. Це мій улюблений жанр. Але, крім віршів, писав і пишу епічні поеми, роблю численні переклади, маю значну епістолярну спадщину, пишу спогади про життя й творчість митців. Є в мене чимало статей про навчання рідній мові дітей, які народилися в Англії.

П. Ви ведете статистику новонароджених українців?

В. Ні, це не зовсім так. Проте ця проблема хвилює мене. Щороку українська діаспора у Лондоні поповнюється багатьма новими прізвищами. Хотілося б, щоб діти емігрантів не забували своєї мови, своєї України. Я започаткував у Лондоні щосуботню школу, яка навчає дітей українознавству, і радий з того, що маю зв'язок з молоддю.

П. Які основні мотиви ваших творів?

В. Це питання не з простих... Відповісти однозначно важко... дуже важко... я ввесь в Україні.

П. У Вас, мабуть, є все для того, щоб бути щасливим? Але в Ваших очах стільки смутку! Чого болить Ваше серце (його хворобу випромінюють очі), що гнітить Вашу душу?

В. Чим живе душа... Чим вона болить... Сповіддю про чужину, постійним відчуттям втрати, свіжою раною пам'яті - розлука з матір'ю, батьком, коханою, рідною землею... Я живу смутками й надіями, шукаю ліки, які б оздоровили моє серце.

П. В Україні побачила світ найдорожча збірка Ваших віршів "Калинові шуми". Це велика подія як у Вашому житті, так і в літературному житті України. Ми мали можливість прочитати вірші цієї збірки. Вона ніби адресована нам. Читаючи вірші, ми зрозуміли, що, живучи в туманному Лондоні, будучи відірваним від рідної землі, Ви помислами разом з нами.

В. Хай слово ваше дійде до Бога. Моє життя - "клубок на вітрі диму".

П. У журналі "Дивослово" ми прочитали про те, що Ваше життя не з легких, тому що в ньому немає місця сучасному. Як це розуміти?

В. Моє життя - трагедія емігранта, для якого реальне, сьогоденне не існує. Я живу минулим і майбутнім, а сучасного в мене немає. Моє майбутнє - це палка мрія про щасливу Україну, я плекаю надію на зустріч з нею, вільною, щасливою, сонячною. А поки що це тільки сни: Рідне слово і рідні пісні, Рідна мово і рідна державо, Україно, явися ві сні! Україно, явися в уяві! Мене іноді охоплює відчай. І все ж більше оптимізму. Вірю в те, що зустрінуся з вами на вулицях вашого міста: Невже весь вік осель пороги Топтать на чужині?
Чи ще простеляться у рідний край дороги Колись мені? - писав я, і переконаний, що простеляться.

П. Пане Андрію, хто з письменників-емігрантів близький Вам по духу?

В. Таких багато, але я б виділив Ігоря Кочуровського. У нього, як і в мене, нелегке життя в минулому. Нині він проживає у Мюнхені. Довгий час працював професором Мюнхенського українського університету. І.Кочуровський продовжує традиції українського неокласицизму, започаткованого М.Зеровим. Головний герой його лірики - душа. У його поезіях багато філософії. Так, він стверджує думку про те, що шлях до добра освічує Бог, а до зла диявол.
Та основний мотив його лірики - тема втечі і ностальгії. У нього втеча - реальна. Поет втікав від тоталітарного режиму. Мешкаючи в Німеччині (останні роки), І.Кочуровський намагається дати відповідь на питання: забувати чи не зрікатися рідної землі, яку маєш покинути, бо жити в ній не можеш; приймати чи не приймати чужину. Ліричний герой віршів І.Кочуровського знаходить красу і в чужому краї. Він приходить до висновку: "Краса не є своєю чи чужою - вона лише одна". А тим часом обрії рідної сторони з'являються в уяві поета..., втеча триває, ліричний герой відчуває себе мандрівником, шукає "потаємних брам"..., а І.Кочуровський приїздить в Україну, друкує свої статті на сторінках сучасного українського видання "Дивослово".

П. Слухаючи Вас, я згадала українського поета-шістдесятника Василя Симоненка. Може, Ви знаєте рядки з його вірша "Лебеді материнства": Все на світі можна вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину!
В. Рядки не потребують коментарів: на світі в кожної людини одна батьківщина. Тому то й моя поезія, і твори І.Кочуровського, несучи добро й красу, пробиваються через кордони до свого народу. Батьківщина невидимою ниткою притягує людину до себе, пригортає до свого лона. І так буде завжди...

П. Так чи варто тоді покидати межі рідного краю? Щоб запобігти ностальгії, може, тут, на рідній землі, сіяти "розумне, добре, вічне"?

Учень: Останнє питання залишилось без відповіді.

Ми подякували Андрію Легіті за зустріч, побажали здоров'я, здійснення задуму.
Сонячні промені віддзеркалилися у двох кришталевих сльозинках, які з'явилися на очах пана Андрія.

Домашнє завдання:

1. Скласти опис життя і творчості Андрія Легіти, використавши матеріал інтерв'ю.
2. Написати твір-інтерв'ю з Олександром Довженком.

Це цікаво знати

О.Бургардт - представник молодої інтелігенції демократичних поглядів. Не солідуючись з більшовицькою владою ідеологічно або морально, зберігаючи певну внутрішню незалежність, він, як і М Зеров М.Рильський, П.Филипович, М.Драй-Хмара та інші, з усією самовідданістю працював на ниві української літератури, відстоював її гідність та збагачував естетичні ініціативи. О. Бургардт відгукнувся на ініціативу М.Зерова щодо створення групи поетів і літературознавців, зорієнтованих на створення високого гармонійного мистецтва на основі засвоєння класичних здобутків світової літератури. Пізніше це угруповання дістало назву "неокласики".
У 1931 році, рятуючись від репресій, він емігрував до Німеччини. Заснував там універсальний тижневик "Літопис політики, письменства і мистецтва", викладав українську й російську мови в Мюнстерському університеті.
Найвизначніші твори - поеми "Прокляті роки" та "Попіл імперій", їх пафос спрямований проти деспотизму, політичного, морального та національного пригнічення людини і людства в цілому.

Л.І.Нечволод, 2001 рік




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.