Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Образний ряд голодомору в "Жовтому князі" Василя Барки
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Образний ряд голодомору в "Жовтому князі" Василя Барки

Центром художнього зображення явища тоталітаризму в Барчиній прозі діаспорний дослідник Леонід Плющ уважає міф про Ящера (дракона). Він глибоко проаналізував цей мотив у романі "Жовтий князь", отже, ми додамо тільки деякі деталі. Зі змієм порівняно росіянина Отроходіна: "кружить змієм і мучить; ну, ящір і єсть! Йому "вгорі" нададуть велико-риб'ячу луску: ордени, "путьовки""; зі змієм асоціюються гріхи людські, а також спецпотяг на Колиму.

У цьому романі головним показником внутрішнього стану дійових осіб є очі. У притчі, що її читає Микола Катранник, Кривда виймає у Правди "очі - платою за дрібні кусники хліба". Найголовнішу роль цей мотив грає під час зорової "дуелі" між Отроходіним і Мироном Катранником у сільраді. Погляд росіянина пронизливий, "крізь очі, дрібні віконечка, побачили душі, яка повна відвертість їх здійсниться навіки; а до чого ж недобрі між собою, хоч значно ближчі, ніж здається з ворожнечі!"; він розпалився гнівом: дужим і диким; зіниці в найгострішому блискові звернені до селянина; його горючі очі ніби повсякчас пронизують подвір'я Катранників. Про нього сказано, що пізніше, під час допиту щодо потира, "круглявий жовтар їв і колов очима при кожній відповіді" Мирона Катранника. Подібний опуклий вираз агресивного погляду буде пізніше вжито Баркою в романі "Спо-кутник і ключі землі", де підкуплений суд присяжних мов по-зміїному шипить очима, а їхні погляди, "ніби ядовиті гадюки, викинулися з очей" до обвинувачуваного Олега Паладюка.

Очі, особливо жовті, можуть показувати належність до Жовтого князя (голодомору) й бути одним зі складників того знаку, який диявол, за пророцтвом, ставитиме на людей. Так, розпорядник реквізиції хліба в селян має очі каламутні, недоспані й обпиті зі сизими обводами довкруги. Миколі Катраннику стрічається чоловік, дзьобатий і їдкий з лиця, як сірка, серед якої очі горять темною охрою, що аж палять хлопця; читаємо, що у лавці "Торгсіну" погляд продавця хліба впився в срібло іконки. У "Спокутнику і ключах землі" очі астролога є очами Ящура, себто Сатани.

Натомість Мирону Катранникові під час тої "дуелі" прийшла на серце "найтихіша мирність" ("Жовтий князь"). За нею досада, після почуття відрази до Отроходіна. Однак у нього, поступливого селянина, погляд терпкий, і така прихована сила якраз і бісить Отроходіна ("мужик "плохий""). У романі також указано на мученицьку лагідність очей інтелігенції, ясні й незвичайно спокійні очі сектанта Прокопа. Навіть владу смерті над людиною позначено через її очі: вони збільшуються, у них помітно скорботу й невідсвітність. І найбільше Отроходін радіє, що погасив-таки світло в очах селянина, заморивши його голодом.

Дзеркальною деталлю до образу очей є жовтий колір. Ця деталь наповнює ті картини кінця світу, що їх бачать селяни: "Сидить гостроокий хтось, ніби золотий, цілком литий, - з червонастим виблиском; в короні чудній і пишній одежі. Високо підноситься. Ребра схожі на верх брами, розчиненої так, що туди з низини на картині тягнуться люди без кінця і перерви: люди бідні - тягнуться під кліткову браму примарця і там зникають. Як вівці на бійні". Ми дізнаємось, що виконавець волі звіра й сатани князює в жовтій одежі. Юродивий співає, що Жовтий князь рудою [кров'ю] запив свої жертви. Жовтий колір постійно характеризує Отроходіна: "Грозить обома руками Отроходін, говорячи, а його широкий золотий зуб, відтінений щербинкою поруч, аж жевріє, одночасно з товстими скельцями окулярів без оправи, при самих металічних зачіпцях".

Цей колір є ознакою керованості Звіром [біблійний "знак на чоло"]: блідо-жовта шкіра валіз злого товстуна у вагоні, який картає селян, що "тікають" од голоду на заробітки, розкішні жовті вуса голови комісії з вилучення церковного майна, мідяні заклацки на портфелях партійних "шишок", жовті вікна фабрики, жовтавий полушубок активіста, сірчано-жовті двері райвиконкому, руді шкірянки службовців, ржависто-брунатна бляха на даху установи, характеристика "огненна могила" земного пекла в урвищі; саме рудий Гриць проганяє малих Катранників з річки під час лову черепашок (порівняй у романі "Рай" вказівки на жовтопикого нападника з Тамбовщини на Іону Івановича й фразу: "А по золотому ланцюгу, обвинутому навколо дубового стовбура [комуністичної держави], по ланцюгу, з якого стікала кров і бруд, походжав червоноокий кіт пропаганди [фантасмагорія за мотивами Пушкіна] і муркотів найсолодші казочки для... [підкуплених] закордонних... [візитерів]".

Ця деталь може вказувати на нескорених, що приймають мученицьку смерть од голоду: перед смертю Микола Катранник став жовтий з обличчя ("воскований кістяк"), лоб обтягнувся: восковою сірістю віддавав, надмірно високий, під запалими очними ямками. Так часом виглядають тифозні. Старий Крілик пожовк з лиця - скоро помре. Мешканці міста жовті від недоїдання. Мирон Данилович стоїть, від страху мов черевики "прив'язані жовтою травою".




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.