Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Народ і його буття на сторінках поеми І. Франка "Мойсей"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Народ і його буття на сторінках поеми І. Франка "Мойсей"

Народе мій, засмучений, розбитий, твоїм будущим душу я тривожу.

І. Франко

Однією з провідних тем у творчості І. Франка є тема народу, його минулого й майбутнього, його історичного призначення і місця серед інших народів. Особливо могутньо і яскраво прозвучала ця тема в поемі "Мойсей". Поема ця є окрасою й гордістю української літератури. Це глибокий філософський твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю. Цей твір був безпосереднім відгуком поета на події революції 1905 року в Росії.

В основу сюжету покладено біблійне оповідання про Мойсея, єврейського пророка, що вивів свій народ із єгипетської неволі і сорок років вів його через важкі випробування до нової Батьківщини - обіцяної Богом землі.

Перенісши біблійний сюжет на український ґрунт, Франко створив багато-проблемний твір, у якому відтворив історичну долю України, порушив проблему духовної єдності народу як основи національного і державного відродження нації.

Поема починається з прологу, якого було написано вже після закінчення поеми. У ньому він звертається до свого "замученого, розбитого" українського народу. У пролозі поет закликав своїх сучасників і нащадків до духовної єдності, розкрив глибоку віру поета у невичерпні сили народу.

Для втілення свого задуму - показати шлях рідного народу до волі - Франко вдається до біблійного сюжету про Мойсея, легендарного пророка, який повів єврейський народ до землі обітованої. Надзвичайно тяжкою була доля Мойсея, він повинен був збудити в пригнобленого народу потяг до свободи, переконати його, що прагнення ситого, але бездуховного життя не може бути шляхом до щастя.

Хто здобуде всі скарби землі,

І над все їх полюбить,

Той і сам стане їхнім рабом,

Скарби духу згубить.

Народ майже розгубив оті великі "скарби душі" і втратив можливість знайти обітований край, а тому звинуватив Мойсея в усіх своїх бідах, не оцінивши його великої пожертви, і в цьому трагедія народу. Після сорокарічних мандрів єврейський народ зупинився в безплідній місцевості Моава. Залишилося пройти зовсім мало, і народ дістався би до землі обітованої. Але народ знесилився, зневірився і зупинився на шляху до великої мети. Підбурені демагогами Авіроном і Датаном, євреї збунтувались проти свого пророка і перестали його слухатись. Вони нехтують своїм майбутнім і думають лише про задоволення своїх щоденних потреб.

Ті слова про обіцяний край

Для їх слуху - се казка;

М'ясо стад їх, і масло, і сир -

Се найвищая ласка.

Проте Мойсей намагається розбудити духовні сили свого народу і підняти його для дальшого походу. Він докоряє євреям лінощами, називає їх "кочовиськом ледачим". Це викликає ще більшу злобу проти нього, і Мойсея під свист і крик юрби виганяють з табору.

У багатьох місцях поеми неважко в образі єврейського народу впізнати український народ, а в образі пророка Мойсея- Івана Франка, який також зазнав подібної невдячності за слова правди. Його називали і "зрадником Русі", і "смутною появою" і навіть страшним злочинцем.

Устами пророка Мойсея Франко виражає свою самозречену, жертовну любов до України.

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава.

В тобі дух мій, будуще моє,

І краса, і держава.

Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав

У незламнім завзяттю, -

Підеш ти у мандрівку століть

З мого духа печаттю.

XII-XIX розділи поеми відтворюють душевні муки Мойсея після його вигнання з табору, внутрішню боротьбу, важкі сумніви пророка в доцільності справи, якій він служив усе життя. Ці вагання і сумніви, що підточують віру пророка у велику мету, втілені в образі демона пустині Азазеля, який спочатку болючими питаннями, а згодом устами рідної матері Мойсея і наприкінці жахливими картинами майбутнього життя євреїв на обітованій землі остаточно підриває віру пророка в Єгову - в ту священну ідею свободи, заради якої він повів свій народ на сорокарічне поневіряння у пошуках кращої долі.

До речі, змальовуючи картини майбутнього єврейського племені, Франко своїм пророчим поглядом побачив і трагічні періоди в історичному майбутньому України, зокрема сталінські репресії, голодомор 1933 року.

Бо хіба ж не про український народ і його муки написано ці рядки?

І не вспіє воно розцвісти,

Й розлетиться на части,

Щоб у пащу могутніх сусід

Часть за частю упасти.

Онде мати голодная їсть

Тіло свойого плоду!

Онде тисячі мруть на хрестах -

Цвіт твойого народу!

Прибитий сумнівами, Мойсей втратив віру у найвищу ідею, в духовні сили народу і в самого себе, він перестає бути пророком і, покараний Єговою, поми-рає. Але зерна, посіяні пророком, живуть у народі. Боротьбу за свободу, за вільну Вітчизну продовжують його учні.

Весь зміст поеми, і особливо пролог, приводять читача до історично обґрунтованого висновку: народ, земля якого полита кров'ю борців за свободу, який створив таку багату духовну культуру, прекрасну мову й чарівну пісню, не може загинути.

Непохитну віру поета в силу народного духу, в національне й державне відродження України яскраво передають рядки.

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народі вільних кіл,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Пролог до поеми - це заповіт Каменяра українському народові, де поет дає перспективу його національного і духовного відродження.

Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре;

Та ми крикнім: ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!

Наша вільна, прекрасна Україна і її великий, багатостраждальний народ.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.