Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Образ Євгенiя Рафаловича - представника покривджених у повiстi Iвана Франка "Перехреснi стежки"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Образ Євгенiя Рафаловича - представника покривджених у повiстi Iвана Франка "Перехреснi стежки"

Iван Франко у своїй творчостi часто звертався до зображення селян i робiтникiв, якi через об'єктивнi i суб'єктивнi причини ставали провiдниками народних заворушень. У повiстi "Перехреснi стежки" письменник виписав образ iнтелiгента, головною метою якого було покласти своє життя на жертовник щастя людського.

Саме з цiєю метою адвокат Євгенiй Рафалович пiсля закiнчення унiверситету приїжджає в невеличке повiтове мiстечко працювати на благо селян. I сама повiсть розпочинається сценою успiшного закiнчення захисту адвокатом селян, котрим загрожувала тюрма за "аграрний бунт". Бiльше того, Рафалович повiв справу так, що у селян зародила ся надiя вiдiбрати через суд самочинно захопленi помiщиком пасовись ка. Зразу ж зав'язується конфлiкт: боротьба мiж селянами i симпатизуючим цьому класу адвокатом та землевласниками.

Хоч "матадори" мiста, в якому жив i працював Рафалович, м'яко натякали, що нiяких заворушень не потрiбно в повiтi, однак адвокат повiв свою справу рiшучо i безкомпромiсно.

Рафалович боляче сприймав контрасти, що впадали в око при порiвняннi життя людей в хатi i в кам'яницi. Вiн бачив причини страшного убозтва села, бачив ворогiв села, якi живляться його соками. Адвокатовi часто траплялися у процесi роботи темнi картини селянського життя, i це змушувало його замислитися над шляхами допомоги нещасним людям. Його думки нiби кристалiзувалися в реченнi-зiтханнi: "Ах, як багато працi потрiбно!"

Ця праця стала для нього справою життя, заради якої вiн принiс у жертву навiть особисте щастя.

Рафалович вирiшив спочатку полiпшити економiчне становище селян, поширити їхню економiчну органiзацiю, а потiм вчити їх полiтичної свiдомостi.

Подання скарг до прокуратури i надсилання статей до газети нiчого не дали, i Рафалович вирiшив органiзувати селян на масовi виступи проти своїх визискувачiв. Розгортаючи полiтичну дiяльнiсть на селi, адвокат "мав таке почуття, що пiдсаджує свої плечi пiд високу i важку кам'яну гору з намiром зрушити її з мiсця. Вiн знав, що се праця страшенна, довга i важка, але сказав собi в душi: "Все одно! Мушу двигнути!"

Рафалович вирiшив провести селян через життєву школу, вирiшуючи проблему в комплексi: розвивати людей одночасно i економiчно, i полiтично, i власне просвiтительськими методами. Євгенiй прагнув розвинути в народi почуття солiдарностi. Але це страшенно важко. Прикладом цьому може служити зустрiч iз селянином, який заблукав у лiсi i не мiг потрапити до свого села. Ця зустрiч набула в головi Рафаловича символiчного значення: "Чи ж се не символ усього нашого народа?" А слова адвоката: "Хто то вкаже тобi дорогу, хто пiдведе тебе, мiй бiдний народе?" становлять iдейну основу повiстi.

Щоб рельєфнiше, драматичнiше зобразити дiяльнiсть головного героя, автор повiстi вводить у твiр любовну сюжетну лiнiю. Виявляється, що вже десять рокiв Рафалович носить у серцi "незагоєну рану". Сталося розлучення Євгенiя iз своєю коханою Регiною Твардовською. Рафалович дiзнався про примусове одруження його коханої з якимось чоловiком. Пiсля тяжких страждань Євгенiй поїхав в невелике мiсто, де окунувся в роботу. Вiн так i не одружився.

Рафалович не знав, що в мiстi, куди вiн переїхав працювати, i живе його колишня кохана, тепер уже жiнка судового чиновника Стальського.

Сцени зустрiчей Євгенiя i Регiни пройнятi глибокими емоцiями i лiризмом. Рафалович хотiв навiть забрати Регiну i клявся покинути полiтичну дiяльнiсть. Регiна повелася достойно: вона розумiла, що це лише порив адвоката i цим вiн собi лише зашкодить. I справдi, сам Євгенiй через мить каявся в сказаному.

Хоч Регiна вже давно жiнка iншого чоловiка, вона весь час пам'ятала про свою велику любов i у вiдповiдальний момент вирiшила допомогти адвокату: вiддати саквояжик iз своїми коштовностями для орга-нiзацiї полiтичної дiяльностi.

Незважаючи на численнi перепони повiтового начальства, Рафалович досяг мети - скликав вiче. Але тут же органiзатор був схоплений за нiбито ним вчинений злочин. Адвокат заспокоює всiх присутнiх: "Не падайте духом! Робiть своє, щоб нашi вороги не тiшилися з нашого занепаду…"

Невдовзi адвокат був на свободi завдяки спростуванню злочинних фактiв, i вiн подав заяву на скликання нового вiча.

На цьому письменник закiнчує повiсть, залишаючи сюжет вiдкритим, спрямованим на майбутнє. Бо зрозумiло: основнi подiї розгортатимуться за межами цього твору.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.