Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Чому попри поразки страйку трудовий Борислав все-таки смiється?
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Чому попри поразки страйку трудовий Борислав все-таки смiється? (за повiстю Iвана Франка "Борислав смiється")

Повiсть I. Франка "Борислав смiється" увiйшла в iсторiю української лiтератури як перший твiр про органiзовану боротьбу робiтникiв проти експлуатацiї й визиску. Її темою є зображення життя робiтничого класу кiнця XIX столiття, наростання боротьби мiж працею i капiталом, органiзацiя першого робiтничого страйку, змалювання життя капiталiстiв, конкуренцiї мiж ними, виродження буржуазної сiм'ї. Франко перший в українськiй лiтературi розробляє тему працi робiтничого класу в умовах капiталiстичного визиску. Своїм об'єктивним показом життя, працi i домагань бориславських рiпникiв, отих вчорашнiх селян, що пройшли пекло нафтових копалень, заробляючи грошi на iснування, письменник не тiльки пiдкреслює закономiрнiсть боротьби робiтничого класу, а й наголошує, що така боротьба - єдиний можливий вихiд. Це - шлях пiдневiльних трударiв до полiпшення економiчного i соцiального становища.

Розгортаючи подiї повiстi, автор показує, що робiтничий колектив пропонує два варiанти такого шляху: перший - це органiзована боротьба (її iдея належить центральному персонажу - Бенедьо Синицi), а другий - стихiйна помста над окремими кривдниками, яку обстоювали Андрусь i Сень Бесараби. Та за тим, з якою симпатiєю Франко змалював Бенедьо Синицю, я вiдчув, що автор подiляє погляди i тактику саме цього героя. Тому вiн iз старанною виразнiстю показує, як зростає робiтнича солiдарнiсть та свiдомiсть побратимiв, що гуртували ся навколо нього, як "вiд слiв почало доходити до дiла". Я думаю, що саме оця зростаюча свiдомiсть i народжувала Франковий оптимiзм i впевненiсть у перемозi пiдневiльних робiтникiв.

Наскрiзною сюжетною лiнiєю є розповiдь про те, як стихiйний рух бориславських робiтникiв за свої права при активнiй участi "нових людей" переростає в органiзовану форму боротьби - робiтничий страйк. Вiн стає кульмiнацiєю повiстi, до якої ведуть подiї, що розгортаються гостро i дуже цiкаво: твiр весь час тримає нас у напруженнi, спонукає до власної оцiнки подiї чи героя. Вiдчувається майже фiзично те схвильоване збудження страйкарiв, бо вони обстоюють свою гiднiсть, своє суто людське право на щасливе життя. У цьому я бачу ту усмiшку надiї, що згодом переросла у "смiх Борислава". Задоволення вимог, висунутих Бенедьо, дало б робiтникам можливiсть домогтися своїх прав - тому вони з гiднiстю наполягають на них.

Та Гольдкремер як представник капiталiстiв цинiчно заявляє, що Борислав висмiє такi вимоги, на що дiстає таку вiдповiдь: "Весь Борислав нас висмiє? А хто же то такий, той Борислав? Борислав, паночку, то ми! I на нас тепер прийшла пора посмiятися над вами!" Ось чому Борислав, незважаючи на поразку страйку, продовжує смiятися: вiн вiдчув силу, народжену у єдностi, згуртованостi та одностайностi виступу.

...Повiсть прочитана. Перегорнута остання сторiнка. Та мої думки знову i знову повертаються до її героїв, неначе я сам був поруч з ними у їхнiй нелегкiй буденнiй працi й боротьбi. Думаю, що саме у цьому i полягає неперевершена сила Франкового таланту: променистим словом розкрити очi на становище народу й полiтику держави; пробудити свiдомiсть, вказати шляхи боротьби за краще життя. I хоч зi змiною епох змiнилися й нашi судження та оцiнки, твiр залишається для нас цiкавим i як художнє полотно, i як документ часу.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.