Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Лірична драма І. Франка "Зів'яле листя" - перлина світової інтимної лірики
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Лірична драма І. Франка "Зів'яле листя" - перлина світової інтимної лірики

В зів'ялих листочках хто може вгадати

красу всю зеленого гаю?.....

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

І. Франко

У 1896 році побачила світ збірка поезій "Зів'яле листя" Івана Франка. Поява її викликала неабиякий резонанс у тогочасному галицькому оточені митця: недуги підхвалювали автора, радіючи, що він нібито покінчив із громадянською лірикою і перейшов до мотивів, так би мовити, занепадницьких - "журба", "сум", "кохання". Друзі також не зрозуміли Франка: що сталося з поетом-борцем, "вічним революціонером"? Але ні перші, ні другі не відчули: народилася перлина не лише Франкової, а й світової інтимної лірики, що силою виражених почуттів буде хвилювати серця сучасників і нащадків.

Довгі десять років створювалася збірка "Зів'яле листя". Недаремно автор дав їй підзаголовок "Лірична драма". Три "жмутки" - це ніби три дії, зміст яких - життя і нещасливе кохання ліричного героя. Звичайно, його не можна ототожнювати з автором, але відомо, що й у долі Франка було місце для щирого, часом трагічного кохання, що залишило гіркий слід у душі поета. Із віршів постає ідеал коханої: дівчина вродлива, щира, розумна, цілісна особистість - за яким, мабуть, тужив Іван Франко, але в житті не знаходив:

Я не тебе люблю, о ні,

люблю я власну мрію.

Кохання - порухи чутливої душі, "тихе зітхання", "незгоєні рани, невтишені жалі"... Воно надає людині впевненості, сміливості, надихає її:

Я понесу тебе в душі на дні,

Облиту чаром свіжості й любові,

Твою красу я переллю в пісні,

Коралі уст у рими голосні.

Але кохання - і як той вогонь, що "враз і гріє й пожирає", якщо воно нероздільне, нещасливе. Мабуть, тому у відчаї ліричний герой вирішує піти з життя. Таким чином, напруга почуттів змінюється так: життєствердження через кохання - розчарування - зневіра і розпач.

Особисто мені найбільше сподобалася поезія "Червона калино, чого в лузі гнешся?", що, покладена на музику, стала відомою піснею. Головні герої - традиційний в українському фольклорі образ червоної калини, що уособлює жіночність, красу, та дуб - символ парубоцтва, сили, витривалості. Твір побудований у формі діалогу між персонажами. Калина - ніби збірний образ галицьких дівчат, для яких батьки готували один шлях - заміжжя й сімейні турботи. Є в них і сміливість, і щедрість душі, але для людського щастя цього замало: на перешкоді несхитність традицій, застій, що панував у сім'ях. Нездійсненні бажання, оманливі надії, втрачені ілюзії... Дуб не може збагнути, що його міць і воля несуть гніт іншим, заслоняючи від них життєдайне світло сонця:

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара;

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара,

Отінив, як хмара.

Тільки після ознайомлення із збіркою "Зав'яле листя" я зрозуміла: І. Франко не тільки письменник-борець, але й людина - лірик, яка кохає і ненавидить, сподівається і зневірюється.

Кохання дає людині натхнення, творчу наснагу. Так, кожний закоханий - поет, тільки не кожен може це передати віршами. Але однаково почуття його поетичні.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.