Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » "Кiт у чоботях" - мiй улюблений твiр Миколи Хвильового
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





"Кiт у чоботях" - мiй улюблений твiр Миколи Хвильового

Микола Хвильовий - людина трагiчної долi. Власною рукою вкоротив вiн собi вiку, не змирившись iз невiдповiднiстю реального життя iдеалу, у який вiн вiрив. Але живуть його твори, оригiнальнi, самобутнi, стилiстично незвичнi, часом навiть важкi для сприйняття. Його талант не схожий на iншi, й саме цим особливо цiнний.

Читаю його поезiї, оповiдання... I раптом: "Кiт у чоботях". Початок:

"Гапка - глухо, ми її - не Гапка, а товариш Жучок. Це - так, а то - глухо. А от гаптувати - це яскраво, бо гаптувати, вишивати золотом або срiблом."

Яке дивне вiдчуття слова! А яка поезiя свiтосприйняття! Та щось не схоже на початок казки. Так воно й є: перед нами не казковий кiт, а жива, конкретна людина, жiнка, куховарка i воїн, мати i секретар парт'ячейки. Ось як виразно й оригiнально змальовує Хвильовий її портрет:

"Кiт у чоботях - це товариш Жучок. От.
От її одiж.
Блуза, спiдничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи...
Блуза колiр "хакi", без гудзикiв...
Вся революцiя без гудзикiв, щоб було просторо..."

Цитату, звiсно, можна продовжити, але й цих рядкiв достатньо, щоб зрозумiти, яка вона. Ще ми можемо дiзнатись, що очi у неї "теж - жучок", що голова - голена "не для люди, а для походу, для простору", а носик - кирпатенький.

"Це тип: "Кiт у чоботях". Знаєте малюнки з дитинства: "Кiт у чоботях"?"

Трагiчна доля цiєї жiнки. Бандити повiсили на лiхтарi її дитину, тодi "товариш Жучок" залишилась у вiйськах революцiї.

В радянськi часи було створено багато образiв героїв революцiї, справжнiх i фальшивих. Хвильовий дає свiй, зовсiм iнший варiант образу. Вiн не iдеалiзує свою героїню, але й не хулить огульно, вiн пiдходить до теми саме як чесний художник, а не iдеолог, що вдає з себе письменника i зображує персонажiв "хорошими" або "поганими" згiдно зi своїми полiтичними переконаннями.

"А втiм я зовсiм не хочу iдеалiзувати товариша Жучка, а хочу написати правду про неї - уривок правди, бо вся правда - то цiла революцiя".

М. Хвильовий називає таких, як Гапка Жучок, "муравлями революцiї", надiляє їх епiтетом "сiренькi", але не зневажає їх. На його думку, кiт у чоботях з казки комiчний, "Але вiн дуже теплий".

М. Хвильовий - прихильник неоднопланового сприйняття подiй i явищ. В усьому вiн прагне бути об'єктивним. Його дратує бюрократизм Жучка, як секретаря парт'ячейки, безглуздiсть дискусiй, що проводяться мало не щодня i в примiтивнiй формi, але вiн i поважає прагнення "кота у чоботях" до знань (хай у невдалiй формi). "Нам треба за рiк-два, три вирости не на вершок, а на весь сажень", бо поки що "у нас - темнота".

Не слiд забувати, коли саме це писалося. Навiть просте бажання сказати правду, вiдмовитись вiд iдеалiзацiї революцiї та усього, що було пов'язане з нею, не кажучи вже про образи комунiстiв, було ризиком, часто - смертельним. Це - смiливий твiр. Лише для того, щоб процитувати народний афоризм "... треба бути начеку i не забувати про чеку" (чк), необхiдно було мати неабияку мужнiсть.

Ми можемо мати рiзнi полiтичнi переконання, можемо не погоджуватися з переконаннями i самого письменника, але поважати його за бажання правдиво передати власне бачення - необхiдно. Одне це робить цiкавим "Кота у чоботях", але цим не вичерпуються якостi цього твору. Бо крiм iдейного змiсту є ще й високий талант (чи не вiн спонукав Хвильового шукати правду?).

Читаючи його твiр, ми можемо вiдчути i холод зимових ночей у степу, коли зупиняється паровоз i треба шукати дрова, i нiжнiсть теплих лiтнiх вечорiв. I горе Жучка ми вiдчуваємо, i її моральну чистоту. Особисту, бо душа людини, як правда, теж стоїть над усiма обмежени ми полiтичними переконаннями.

А ще менi подобається, що автор не повчає, а розмовляє з читачем, як з рiвнею, вiн весь час закликає: "Думайте!"

Отже, скажу вiд щирого серця - це хороший твiр, "степова бур'янова пiсня цим сiреньким муравлям". Тому я можу назвати його своїм улюбленим твором Миколи Хвильового.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.