Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » "Я (Романтика)" М. Хвильового: роль присвяти до твору
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





"Я (Романтика)" М. Хвильового: роль присвяти до твору

Новелу "Я (Романтика)" Миколи Хвильового присвячено "Цвітові яблуні" Ми хайла Коцюбинського. Такий інтертекстуальний перегук дає ключ до розуміння твору. У центрі обох новел - герой із розчахненою психікою, який перебуває в кризовій ситуації. Події подаються крізь призму його сприйняття, що робить оповідь підкреслено суб'єктивізованою та психологізованою. Герой Коцюбинського бореться з власним "Я", зі своїм даром письменника, що в "межовій ситуації" стає прокляттям. Біля вмираючої дитини він не здатен забути звичку постійно підмічати дрібні деталі, нюанси настрою, щоб використати їх потім у творах. Люблячий і страждаючий батько протистоїть уважному та відстороненому письменникові. Свідомість персонажа новели "Я (Романтика)" теж розпадається на дві протилежні частини, про що він сам каже: "Я - чекіст, але я і людина". Характерно, що вічні цінності чітко протиставляються новій моралі та "релігії", стаючи при цьому злочинною слабкістю. Можна сказати, що усі персонажі новели "Я (Романтика)" М. Хвильового є лише відображеннями різних граней особистості головного героя. Внутрішня психологічна боротьба унаочнюється, постає в зримих образах доктора Тагабата ("злий геній, зла моя воля"), дегенерата ("вартового на чатах"), нерішучого Андрюші та тихої-зажуреної матері.

Мотив смерті також ріднить ці твори. Загибель, дитини трансформується у М. Хвильового у вбивство матері, причому в обох новелах умирання сприймається як матеріал художньої творчості. У М. Коцюбинського це основа майбутніх творів, у М. Хвильового - необхідна жертва на олтар "загірної комуни".

Ідея антигуманного світу наявна у "Цвіті яблуні", модифікується в тезу про антигуманність насильницької перебудови цього світу. Якщо у "Цвіті яблуні" оповідач - невинна жертва абсурдної світобудови, то у "Я (Романтика)" він сам стає катом, що ніби має право вирішувати, кому жити, а кому ні. Тому у М. Коцюбинського ми ще маємо надію на відновлення (до речі, красу буття, тлінну, але вічно прекрасну в спогадах і символізує образ цвіту яблуні, що вкриває лице померлої дитини в новелі). Натомість у М. Хвильового будь-яке відродження неможливе.

Герой М. Коцюбинського коливається між двома полюсами своєї психіки; можна говорити про своєрідне чергування його настроїв, а динаміка його свідомості постає своєрідною синусоїдою. На противагу йому "Я" з новели М. Хвильового поступово витравлює у собі рештки моралі та людяності, неухильно йде до примарної мети. На початку сумління героя ще відзивається болючим докором: "...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!!" Але в кінці твору, віддавшись вакханалії насильства, "Я" відкидає сумніви: "Так, це були неможливі хвилини. Це була мука. - Але я вже знав, як я зроблю".

У фіналі твору "Я (Романтика)" торжествує смерть, яку символізують образи місяця, який "тихо вмирав у пронизаному зеніті", мертвого степу, "далекої безвісті, де невідомо горіли тихі озера загірної комуни". Комуна в цьому контексті постає недосяжною ілюзією, оманливим пустельним міражем. Було порушено основи світобудови, тому гріх головного героя лишається непрощенним.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.