Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Мажор і мінор у повісті Миколи Хвильового "Іван Іванович"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Мажор і мінор у повісті Миколи Хвильового "Іван Іванович"

Сатирична повість "Іван Іванович" з'явилася вперше в журналі "Літературний ярмарок" у 1929 році. Епіграфом до твору послужили слова Миколи Гоголя, де йдеться про прагнення митців "викопувати" для своїх творів персонажів із глухих, нічим не примітних місць, зображувати бідність і недосконалість життя. І ось Микола Хвильовий знайшов ту "глуш" і той "закуток", які, на його думку, можуть стати предметом зображення у повісті.

Головний герой твору був виграний за "вольтер'янство" з третього курсу юридичного факультету, тож він мав майже вишу освіту. Жив він у нагірній частині "від голови до п'ят революційного" міста на вулиці Томаса Мора. Закутком цей район назвати важко: скрізь асфальт, клумби, по дорозі пролітають автомобілі. Скрізь панує порядок у "новій революційній інтерпретації". Сім'я Івана Івановича творить "новий комуністичний побут", як говорить голова родини. Але у цьому "новому" побуті залишається це досить багато старого і далекого від ідеалів комунізму. Бо коли дружина Івана Івановича - товаришка Галакта (Марфа Галактіонівна) читає Леніна і Маркса, її рука тягнеться за Мопассаном. У родині є син Май і донька Фіалка.

Окрім того, є гувернантка - мадемуазель Люсі й куховарка Явдоха.

Іван Іванович має партійну кличку Жан. Він заробляє на життя у тресті, але на 250 карбованців прожити важко, тож доводиться йому писати до місцевої преси. Ця людина має надуте черево, ходить у дорогих костюмах, має репутацію гарного робітника і зразкового партійця, він прагне "бути зразком для інших і особливо для несвідомої партійної маси". Для цього товариш Жан регулярно сплачує членські з внески, що становить 2 % від його заробітку, у різні організації: він і член "Друга дітей", і член "Повітрофлоту" та "Доброхїму", а також член клубу політкаторжан і профспілки і т. д. і т. п. Навряд чи знайдеться хтось, хто в цьому сенсі міг би позмагатися з Іваном Івановичем, тут дійсно він "не має собі-рівних". Герой часто розпалюється у дискусіях з приводу побудови соціалізму, бо він сам не радий, що має "такий палкий характер і таку більшовицько-витриману натуру".

Іван Іванович - це той, хто не може "спокійно реагувати на партійне виродження", але не помічає того, що це "виродження" торкнулося і його сім'ї.

До Марфи Галактіонівни час від часу навідується друг дому Методій Кирилович і вони разом розв'язують "головне питання". Хоча Іван Іванович має чотири кімнати, його кухарка спить у коридорі, при цьому господар любить похвалитися своїм "почуттям пролетарської норми". Товариш Жан користується меблями, конфіскованими у якогось поміщика, а отже, сам стає схожим на нього. Герой наділений "рішучим темпераментом", він не любить "сентиментальничати", дуже "скромний" і "чесний", але все це лише на свою користь. Діти в родині виховується француженкою-гувернанткою, як це бувало при царизмі, тому розмовляють лише по-французьки, не знаючи рідної мови.

А замість казок, які виховують ідеалістів, діти слухають "соцвихівні оповідання". Цікавим штрихом до портрету Жана і Галакти є їхнє "передягання" перед походом до ячейки. У цей день вони одягалися в старе вбрання, тоді як мали достатньо дорогих речей. Ніжно-білі пальці Івана Івановича, така ж білосніжна хустинка видавали, що він далекий від пролетаріату. Промови на дискусіях не вирізнялися особливим інтелектуальним рівнем, а кожна нова думка, кожне заперечення (наприклад, доповідь товариша Лайнера) сприймалися в штики.

Кар'єра Івана Івановича закінчилася трагічно. Він був "вичищений" не лише з бюро, йому запропонували "вийти з партії". Винахідник електричної мухобійки Іван Іванович так і не зміг зрозуміти своєї провини. Мажор його життя змінився мінором не лише тому, що ставлення господаря до куховарки Явдохи було не товариське, а барське, а й тому, що в кожному слові Івана Івановича відчувалася фальш, пристосуванство, невпевненість. Тому фінал повісті М. Хвильового є цілком логічним.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.