Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Образ землі в однойменній повісті Ольги Кобилянської
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Образ землі в однойменній повісті Ольги Кобилянської

КОБИЛЯНСЬКА ОЛЬГА

(1863-1942)

Народилася в м. Гура - Гумора Кімполунгського повіту на півдні Буковини. Навчалася у початковій школі у м. Кімполунзі, ґрунтовні знання отримала самотужки. З 1891 року переїздить до Чернівців. Останні десятиріччя життя жила у великих злиднях, через хворобу не мала змоги виходити з дому.

Письменниця, перекладач. Проза Кобилянської різножанрова: оповідання, новели, повісті, щоденник. Найвідоміші твори: "Людина", "Царівна", "Земля", "Меланхолійний вальс", "У неділю рано зілля копала...".

Тематика прози Кобилянської охоплює всі сфери суспільного буття: тема життя села, соціальних зрушень, зокрема згубний вплив війни на психіку людини, тема емансипації, митця і мистецтва та їх ролі у суспільстві тощо.

Образ землі в однойменній повісті Ольги Кобилянської

Добра книга - як мудра людина. Трапиться в житті несподівано, а коли настає час розлучатися, то душу огортає жаль. Ще одна коротка мить - і відійде, і забере з собою любу тобі розмову, і понесе геть веселі й сумні оповіді, але ще довго стоятимуть в уяві образи й постаті літературних персонажів, їхні смутки й радощі.

Кожна талановита книжка залишає в серці глибокі сліди. Можна впевнено сказати, що до таких літературних творів належить і повість Ольги Кобилянської "Земля". Багато в ній горя, розчарувань, несправджених надій...

Цей твір - вершина творчості Ольги Кобилянської. Михайло Коцюбинський напише авторці: "Я просто зачарований Вашою повістю - все: і природа, і люди, і психологія їх - все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу...".

Інтерес до повісті, очевидно, не зникає тому, що в ній переплелися мотиви суспільні й особисті, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Письменниця відобразила життя найчисленнішої верстви українського населення - селянства.

Змальовуючи село, Ольга Кобилянська зосередила свою увагу не на соціальних проблемах, а на морально-етичних. Сталася родинна трагедія: брат убив брата. За землю. Жахливий випадок вражає, змушує кожного замислитись над причинами трагедії, поміркувати над сутністю людини, задуматися, яким було і є ставлення українців до землі - головного образу повісті Ольги Кобилянської. Земля в житті кожного мешканця села відіграє величезну роль. Вона живе в їхніх думках, мріях, натруджених руках, у добрих і злих почуттях.

Земля - це не лише власність, а й чудові краєвиди, що радують серце, і радість господаря - творця земних плодів, і сила людська, і впевненість у завтрашньому дні. Згадаймо, яке місце посідала земля в житті лише одного персонажа твору - Івоніки Федорчука. Його любов до землі - риса спадкова. Заради неї він працював самовіддано, жертовно. Недоїдав, недосипав, кожен гріш переводив у землю. Робив це не заради себе, а дбаючи про своїх нащадків - майбутніх господарів землі. При цьому Івоніка пам'ятав, що найвища цінність у житті - все-таки людина. Він готовий продати найкращих своїх биків, не боїться втратити набутків, тільки б урятувати з війська сина Михайла. На слова Докії Чоп'як: "Того вже не робіть, шкода велика!" Івоніка відповідає: "Чому?.. Я би се радо зробив, коби лиш знав, що Михайло лишиться мені дома. Як будемо жити й будемо здорові, постараємося собі другі. Коби я їх лиш при собі мав, ті молоді руки, а решта - то все байка. Але руки, Докійко, руки - то все наше багатство, то наше добро, то наша скорбота!" Ці слова варті того, щоб їх залишити в своєму серці. Ось які орієнтири дає нам письменниця.

Сьогодні в Україні нелегка пора суспільних перетворень. Свідомість людей знову звикає до слів "власник", "моє". Земля, колись відібрана в людей, нічия, колгоспна, потроху повертається до селянина. Вона жадає працьовитих рук, чесних, мудрих і дбайливих господарів. Земля прагне людської доброти, бо тільки з неї проростає зерно, зацвітає сад, знаходить щастя стомлена душа. Власність - річ зваблива, але найбільше багатство не варте нічого, якщо воно замішане на чиємусь горі.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.