Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Поетичнi картини народного побуту i звичаїв у повiстi Михайла Коцюбинського "Тiнi забутих предкiв"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Поетичнi картини народного побуту i звичаїв у повiстi Михайла Коцюбинського "Тiнi забутих предкiв"

Протягом 1910-1913 рр. Михайло Коцюбинський побував в "українських Афiнах" - так жартома називав село Криворiвню на Гуцульщинi. Письменник захоплювався цим краєм: "Я з головою поринув у Гуцульщину... Який оригiнальний край. Який незвичайний казковий народ!" Зачарувала його не лише дивна природа, але й люди - талановитi, гордi, мужнi й вродливi.

Де тiльки не побував письменник, уявою своєю переносячи i нас в зеленi полонини, на бурхливий Черемош. Разом з ним iз захопленням дивились ми, як кружляють в танцi молодi легенi з живими рiзнобарвними квiтами, i у дiвчат - квiти в косах. А ось розквiтає зелена отава царинок, то вздовж Черемошу пливе рiзнобарвний потiк святочно прибраних гуцулiв. Писанi кептарi, череси i табiвки, дротянi запаски, черленi хустки - все з особливою теплотою i любов'ю описано Коцюбинським.

Але показуючи побут гуцулiв, оспiвуючи казкову природу Карпат, Коцюбинський цiкавиться всiм: i родовою помстою, "яка захована серед гуцулiв", i iнструкцiєю годованцiв, що дає старим якийсь час пожити безжурно, i вiльна любов... Родова помста. Не раз звучали трембiти про смерть на подвiр'ї гуцула. Це зiйшлись на вузькiй дорозi два роди: Палiйчуки та Гутенюки. Знову пролилася гаряча кров, знову злiсть закипiла в грудях i слiпила очi. Гарячi, завзятi гуцули у ворожнечi, вiльнi в коханнi.

А на полонинi, високо в горах живуть нявки, у скелях ховається щезник. Гарної днини виходять з води на берег русалки, щоб спiвати пiсень про потопленикiв, i сушать своє блiде тiло на каменi.

Разом з героєм повiстi Iванком читач побуває серед вiвчарiв i дiзнається про їх побут, звичаї, послухає гуцульськi коломийки. "Ось високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жреця, ноги стоять щедро i широко... Вiн серцем чує хiд полонинський, далеке дихання отари, подих весни, зiтхання землi". Все в життi гуцулiв возвеличене i оспiване письменником, вимальова не в деталях.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.