Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Роль пісні в п'єсі Івана Котляревського "Наталка Полтавка"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Роль пісні в п'єсі Івана Котляревського "Наталка Полтавка"

Основним джерелом ідейно-тематичного спрямування нової драматургії, її поетики була усна народна творчість. З усіх фольклорних жанрів І. Котляревському найдужче прислужилася народна пісня, бо немає такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке не було б відображено в українській пісні.

Народна пісня як елемент художньої структури входила в українську драматургію ще до Котляревського. Вже в інтермедіях і вертепній драмі зустрічаємо випадки використання пісні. У "Наталці Полтавці" пісня є суттю твору, формою його існування.

Важливо, що з усього розмаїття української народної пісні Котляревський для художньої реалізації задуму насамперед узяв пісню ліричну, бо вона чи не найповніше увібрала в себе все багатство почуттів, усю глибину людської душі. І. Котляревський використав пісню для художньої типізації характеру, для відтворення індивідуальних рис його вияву. Так, пісенні партії Наталки "Ой, я дівчина Полтавка", "Ой, мати, мати!", "Видно шляхи полтавські", "Віють вітри..." уяскравлюють основні риси характеру дівчини, зокрема її працьовитість, чесність, тонкий розум і добре серце, відданість коханому і вірність у любові, що є визначальним критерієм людської значущості в народній моралі й етиці. Пісні Наталки - ліричні, щирі, чисті. Здебільшого вони звучать у моменти особливої психологічної напруги, стаючи ніби кульмінаційним вузлом у розвитку дії.

Пригадаймо розпач Наталки після згоди подати возному рушники. Ця сцена неможлива без пісні "Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?". Вона є органічним продовженням прозового монологу дівчини про своє безталання.

Використання пісні сприяє емоційній виразності характеру, підсилює тональність почуттєвого світу героїні. "Свою" пісню в драмі мають також інші дійові особи. Образ Петра позначений впливом сентиментальної традиції. Вже перша пісня, з якою він з'являється на сцені, підсилює сентиментальну розчуленість персонажа, індивідуальні риси його характеру - вірність у коханні й певну пасивність у боротьбі за своє щастя, покірність долі:

Ой, як я прийду,

Згорну я рученьки,

Тебе не застану,

Згорну я білії.

Найвиразнішою щодо визначення внутрішньої суті виборного є пісня "Ой, доля людськая - доля єсть сліпая!", яку він співає разом з возним. Пісня відображає не тільки те, як розуміють возний і виборний значення долі в житті людини, а й хижацьке єство "п'явок людських", особливо лицемірство виборного: "Ой, доле людськая, чом ти не правдива, що до інших дуже ґречна, а до нас спесива?". "Ой, доле людськая" не випадково виконується дуетом: автор свідомо підкреслює спільність думок возного й виборного. Пісня Наталки Полтавки, Терпилихи - здебільшого лірична, народна, створена автором на основі народної пісні, пісня виборного - сатирично-гумористична чи жартівлива, а ось арії возного взагалі позбавлені народнопісенної основи. Це або декларація "природності", брехні й хабарництва ("Всякому городу нрав і права"), або незрозумілі Наталці освідчення їй у коханні. "Свою" пісню має в п'єсі й Микола. Як і інші герої, вже в першій пісні він підкреслює своє соціальне становище. У пісні "Гомін, гомін по діброві" постає його сирітська доля "без племені і без приюту".

Зі своїми чарівними піснями "Наталка Полтавка" пішла по всій Україні. Пісні з цієї п'єси залюбки співали і співають ще й нині.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.