Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Проблема взаємозв'язку вождя i народу в романi Пантелеймона Кулiша "Чорна рада"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Проблема взаємозв'язку вождя i народу в романi Пантелеймона Кулiша "Чорна рада"

Роль вождя, провiдника в народному поступi - одна з так званих "вiчних тем" у свiтовiй лiтературi. П. Кулiш, видатний український письменник i культурний дiяч, також звернувся до цiєї проблеми у своїй "Чорнiй радi" - першому українському iсторичному романi. Ця спроба - одна з перших у новiй українськiй лiтературi. Пiзнiше тема буде по-своєму розроблена I. Франком, Л. Українкою та iн.

Як часто буває, - i це неодноразово iлюструвала iсторiя - народ, коли певний дiяч знаходиться на гребенi популярностi, висуває його на провiдну роль, керуючись при цьому серцем, своїм внутрiшнiм зором, iнтуїцiєю. А минає час, i як народ не бачить швидких реальних зрушень, чи просто перестає розумiти свого ватажка, то саме вiн i скидає, усуває вiд влади свого обранця, нерiдко страчуючи чи вiдправляючи у вигнання колишнього улюбленця. I часто народ (натовп) не бачить i не розумiє, що ним манiпулюють iншi могутнi, до певного часу прихованi, постатi.

Саме така ситуацiя розгортається в Українi ХVII ст., коли країна опинилася на роздорiжжi. Куди йти? Помирає Б. Хмельницький, усувають вiд влади безвiльного сина Хмельницького Юрiя. Поступово беруть верх вузькi, антидержавницькi iнстинкти - i Україну розколено на-двоє: на Право- i Лiвобережну Україну. Цими частинами керують Тетеря, Сомко, Брюховецький, Василь Золотаренко. Кожен з них прагне влади, i кожен з них говорить правильнi слова. Усе залежить вiд народу, який знаходиться в роздумах. Кого обрати?

Усякий з претендентiв починає "працювати" на свою популярнiсть заради свого успiху.

Яким Сомко, як щира, пряма людина, менш за все звертає увагу на "краснi" промови, а щоденно, поступово робить свою справу. До того, що Брюховецький iз викраденим срiблом поїхав на Запорiжжя, Сомко ставиться майже з байдужiстю, вiрячи в мудрiсть народу. Вiн-бо, як людина лицарської вдачi, i людей мiряв такою мiркою! "Iванець гетьманує тiлько над п'яницями," - вiдповiдає Сомко полковнику-священику Шраму. Вiн бажає пiсля перемоги повернути "гетьмана їх... в свинопаси". Але не так сталося, як прагнув зробити цей поборник честi й лицарства.

Брюховецький, як людина хитра, практична та цинiчна, розумiє, що грошi - це могутня зброя, мiцнiша за гармати й кулi. I вiн тихо, пiдступно, плекаючи мрiю помститися Сомковi, завоював грошима i обiцянками владу на Запорожжi. "А так як сипнув грiшми, так запорожцi за ним роєм: "Iван Мартинович! Iван Мартинович!" А вiн ледачий, з усiма обнiмається, да братається, да горiлкою поїть...", - так розказує Шрамовi Божий Чоловiк, якому з самого початку все стало зрозумiло. Але народ поки що не розумiє...

Якщо гасло Сомка: "... нехай у мене всяке, нехай i мiщанин, i посполитий, i козак стоїть за своє право", то Брюховецький каже: "Не знатимете пiд моєю булавою жодного козака або козацького старшини над собою паном: усi будемо рiвнi".

Що ми з цього бачимо? Сомко виступає за оптимальний устрiй спiльного життя для всiх верств населення, бо в противному разi будуть заворушення, або просто почнеться громадянська вiйна. Брюховецький же просто вiдкидає, заперечує iснування певних прошаркiв українського суспiльства: козацької старшини, деяких мiщан - нiби вони й не частина народу! Тобто Сомко - об'єднуюча, примирююча сила, Брюховецький - роз'єднуюча сила, енергiя, що вносить розбрат у суспiльство. Але народ цього поки що не розумiє.

Брюховецький "грає" на народ: "Чоловiк сей був у короткiй старенькiй свiтинi, у полотняних штанях, чоботи шкаповi попротоптуванi - i пучки видно". I говорить вiн вiдповiдно: "Дiтки мої! ... Чим же менi прохарчати вас, чим вас зодягнути? Бачте, я й сам увесь оббивсь, як крем'ях" або: "Як та бiдна курка-клопотуха, що знайде зернятко - да й те оддасть своїм курчаткам, так i я все до останнього жупана пороздавав своїм дiткам".

У двобої "грошi - правда" починають перемагати грошi, лестощi. Поки Сомко робить спроби об'єднати навколо себе однодумцiв, вiд нього вiдiйшли Зiнькiвський, Миргородський i Полтавський полки i "поклонились Iванцевi". Сомко починає працювати з подвоєною енергiєю. Але вже запiзно. Скликано "чорну" раду та проголошено гетьманом Брюховецького. Всi: i просте козацтво, i мiщани, i московське вiйсько на чолi з князем Гагiним - обманутi чи прямо пiдкупленi.

I лише згодом усi побачили сутнiсть Брюховецького, коли той кинув напризволяще вчорашнiх своїх соратникiв i насмiявся з них. Нарештi народ прозрiв, але час втрачено: Сомко ув'язнений i невдовзi страчений, Шрам полiг за рiдне мiсто. Хто лишився з поборникiв об'єднання України? Сам народ i лишився. Правда, зараз вiн не витримав життєвого iспиту. Але колись вiн знову висуне ватажка, якому вдасться перебороти супротивникiв i довершити Сомкову справу.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.