Повість Г. Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма" - сатира на козацько-старшинський устрій

Повість Г. Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма" є дотепною сатирою на козацько-старшинський устрій у період його занепаду, на окремі явища тодішнього життя, на побут козацької старшини XVIII століття.

Майстерно зобразив автор кумедні пригоди сотника Забрьохи та писаря Пістряка у місті Конотопі. Сотникові у спадок від батька дісталася посада, хоча він не знав навіть грамоти. Головне для нього: добре поїсти, поспати, щоб ніхто його не турбував. Єдине, чого він бажає, - це одружитися з місцевою красунею Оленою. До простих людей він ставиться зверхньо, з презирством, до виконання своїх справ - легковажно, та й взагалі він - невіглас. Сам через це і потрапляє в пастки, які розставляє писар Пістряк.

Конотопський писар вражає своєю "вченістю", адже він вчився аж дванадцять років. І тепер може "Павла чтеніє, коли небагацько закладок, утне на усю церкву голосно". Задумавши посісти місце сотника, він починає давати довірливому Забрьосі підступні поради. Писар пропонує не виступати з козаками в похід, а почати розшукувати й топити відьом, які нібито украли дощ. Будучи забобонним, Забрьоха потрапляє в пастку. Він влаштовує страшну купелю ні в чому не винним жінкам, за що його скидають із сотникування. Пістрякові теж не по-таланило, бо новий сотник призначив писарем іншого.

Цей, на перший погляд, казковий сюжет ґрунтується на реальних подіях. Г. Квітка-Основ'яненко писав, посилаючи твір до друку: "Топлення уявних відьом під час посухи не тільки бувало, з усіма сумними наслідками, але, на подив і навіть на жах, відновлено поміщицею сусідньої губернії".

Уміло підібрані прізвища для сотника й писаря набувають виразного національного колориту, відбивають справжню суть персонажів, посилюють їх характеристику. Г. Квітка-Основ'яненко своїм твором дотепно й переконливо розвінчує козацьку старшину, одночасно засвідчуючи свою майстерність як сатирика й гумориста.