Героїчне минуле України у творчості Олександра Олеся

(1878-1944)

Справжнє прізвище - Кандиба. Народився у м. Білопіллі на Сумщині. Закінчив сільськогосподарську школу, Харківський ветеринарний інститут. Деякий час працював ветеринарним лікарем у Києві, Захоплено вітав події 1917 року й утворення Української Народної Республіки.

Після того, як вона зазнала поразки, емігрував (жив у Будапешті, Відні, останні роки життя - у Празі). Помер після звістки про загибель у фашистському концтаборі старшого сина (відомого поета і громадського діяча Олега Ольжича), похований у Празі.

Автор збірок поезій "З журбою радість обнялась", "Поезії", що вийшли у Петербурзі, за кордоном з'явилися книжки "Минуле України в піснях. Княжі часи", "Перезва", "Чужиною", "Кому повім печаль мою", твори для дітей (поеми "Грицеві курчата", "Водяничок" та інші), переклади. Олесь також автор драматичних творів "По дорозі в казку", "Над Дніпром", "Ніч на полонині".

Героїчне минуле України у творчості Олександра Олеся

(за поезією "Печенізька облога Києва")

Олександр Олесь надзвичайно захоплювався історією рідного краю, зокрема такими героїчними її сторінками, як боротьба з іноземними завойовниками часів Київської Русі.

У поезії "Печенізька облога Києва" автор достовірно змалював трагічне становище обложеної столиці міста Києва:

А у місті плач і стогін:

Ані вийти, ні ввійти,

Став людей косити голод,

Став в могили їх нести.

Описуючи облогу міста, Олександр Олесь використовує образи, що нагадують героїчні сказання того часу:

Наче хмари, бідний

Київ Печеніги облягли,

Загриміли всюди сурми,

Таборами загули.

Але ніхто з іноземних завойовників не зміг підкорити наш народ, бо любов до рідної землі була рушійною силою безлічі героїчних вчинків, надихала на подвиги. На захист Вітчизни піднімалися усі: від старого до малого. Одного з таких юних героїв автор зобразив у вірші "Печенізька облога Києва":

Стали думати кияни,

Де їм лицаря знайти,

Щоб із міста на той берег

Сміло зважився пройти.

"Я піду!" - хлоп'я говорить.

Автор не називає імені героя, тому що так безстрашно міг вчинити кожен. На думку Олександра Олеся, це і є найбільша слава для людини - здійснити героїчний вчинок і, залишившись невідомою, здобути вдячність і вічну пам'ять нащадків.