Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника "Крило"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника "Крило"

Б. Олійник - поет-мислитель, який у своїй творчості порушує проблеми взаємозв'язку людини і космосу, поет-мрійник, чиї мрії облагороджують почуття і дарують людині "крила". Мрія підносить людину, робить її здатною "літати", духовно розвиває її.

Поема-казка "Крило" - це ірреальна історія: хлопчик рятує від загибелі по-раненого журавля, а той на знак вдячності навчає його мистецтва літати. За цією історією, як мені здається, - потреба гармонії між людиною і природою, бо без гармонії не буде життя.

Мене дуже схвилювала поема, бо взаємозв'язок людини і природи - це складна філософська, вічна проблема. У ній - запорука нашого людського життя, бо людина - це частинка природи: маленька, розумна, мисляча, але частинка! Думати про збереження природи - це думати про майбутнє людини. Такого висновку доходиш, прочитавши поему "Крило".

Не може не хвилювати щирість і доброта маленького хлопчика. Врятувавши птаха, він ніби врятував свою мрію про далекі життєві дороги, стає крилатим, тобто благородним. Хлопчик щасливий від свого вчинку, між ним і птахом виникає взаєморозуміння:

Не журись!

Щовесни прилітатиму, брате,

Бо крилом я до тебе приріс.

У стосунках "олюдненого" птаха і хлопчика головне - духовне розуміння одне одного, яке поет образно передає так:

А потім над селом вони злітали,

І зорі їм ховалися під крила,

І так обом їм хороше було!

Однак цю ідилію порушив "сусіда-завидюх", який, щоб приховати крадіжку, свідком якої став птах, убиває журавля. Бо журавель до нього:

За звичкою довірливо ішов.

(Бо думав же - людина)...

Із смертю птаха юнак втратив здатність літати. Я розумію це як духовне спустошення ліричного героя від втрати високих життєвих ідеалів: гине душа, яка не вміє боронитися від зла. А це дуже страшно, коли гине душа людини.

Мені здається, що в поемі "Крило" Б. Олійник порушив проблему екології душі. Поет ніби переконує читача, що ніякі матеріальні блага не дадуть людині духовного злету. Порушення гармонії природи і людини неминуче призведе до катастроф у сфері моральних цінностей, якими єднається все живе на планеті. Слова осуду звучать у кінці поеми:

Пересидить кару...

Не вийде, дядьку,

Ти таке вчинив,

Що і статті у кодексі немає,

За котрою судили б ми тебе.

Ти ж найсвятіше - небо - дядьку, вбив.

А це вже вище від людського суду.

Цими словами поет застерігає нас, читачів, що людина мусить жити високими помислами, не порушувати нормального плину життя, жити і творити добро, бо без цього не буде її життя духовно багатим, внаслідок чого вона і не зуміє побачити красу і неповторність світу.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.