Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Величальна пiсня для матерi (за поезiєю Бориса Олiйника)
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Величальна пiсня для матерi (за поезiєю Бориса Олiйника)

Впадає в око один дещо парадоксальний момент: у поета не так i багато творiв, повнiстю присвячених материнськiй темi, та все ж, незважаючи на це, образ матерi дуже помiтний у його поетичному свiтi. Чим це пояснюється?

Перш за все звернiмо увагу на незриму "присутнiсть" образу матерi в багатьох поезiях. Звичайно ж, ця "присутнiсть" не вiртуальна, вона якось вiдбита у словi. Найчастiше цей вiдбиток знаходимо в якомусь одному вагомому штриху, виразностi якого достатньо для того, щоб вiдчувалось звучання материнської теми у всьому цiлiсно сприйнятому творi. Як типовий приклад можна навести поезiю "Ялинка". Складний, навiть у чомусь драматичний розвиток поетичного смислу твору завершується у словах "I ми вертаєм... у вiчну казку... до матерiв". Повернутись до казки, до матерi, - це повернутись у свiт дитинства - повернутись до духовної чистоти. Завершивши головний смисл, кiнцiвка твору нiби спалахом освiтила весь його попереднiй розвиток. Тому-то iдея чистоти материнської моралi є такою вiдчутною при читаннi твору.

Досить часто те чи iнше висловлювання поета про матiр набуває такої вагомостi, що починав "тримати на собi" весь твiр:

Вiддай усе, що взяв, i освятись.
Ще бiльше, нiж узяв, зумiй вiддати...
Стоїть на видноколi свiтла мати -
У неї вчись.

Головна причина вагомостi теми матерi в поетичному свiтi Б. Олiйника полягає в тому, що майже всi поезiї, присвяченi цiй темi, є мистецькими шедеврами. До таких творiв, поза всяким сумнiвом, слiд вiднести "Мати сiяла сон...", "Пiсню про матiр", "Мати наша - сивая горлиця...", "Мамо, вечiр догоря..." (останнiй вiрш iз поеми циклу "Сиве сонце моє").

Для Б. Олiйника, так само як i для його найвидатнiшого i най-ближчого за часом попередника в розробцi материнської теми, Андрiя Малишка, образ матерi пiдноситься до символiчного значення "Народ". Мати для поета є носiєм зразкової народної моралi. Вiд своєї матерi поет в основному сприйняв багатство народної пiснi:

Спасибi, мамо, що в голодний день
Ти, мов у казцi, де дарують царства,
Передала єдине iз багатства -
Найвищу пробу золотих пiсень.

Образ матерi буквально тисячами природних зв'язкiв пов'язаний iз народом, його iсторiєю, пiснею, рiдним словом.

Мати наша - сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола - намистиною,
Небо - празниковою хустиною,
Сивий дуб - прокуреним прадiдом...

Уже з цих перших рядкiв вiдчуваємо якесь дивне, майже не знайоме нам навiювання. Тут йдеться про гармонiю Людини i Природи. Щоправда, наше визначення аж надто загальне. Треба точнiше: не Людина, а Мати. Природа-свiт любить матiр. Золота бджiлка горнеться до неї намистиною - i ми її легко розумiємо, бо вона, скромна трудiвниця, тягнеться до такої ж невтомної трудiвницi, якою є сiльська жiнка- мати. "Небо" в системi образiв Б. Олiйника завжди пов'язане iз чимось духовно високим, небуденним, святковим. Тому саме воно дарує матерi празникову хустину. (Тут Б. Олiйник вловив одну iз зворушливих рис наших сiльських матерiв - їхню особливу любов до хустинок, що йде вiд давнiх народних традицiй). Сивий дуб горнеться до жiнки прокуреним прадiдом - i цей образ незмiрне чарiвний i глибокий. Не кажучи вже про точнiсть порiвняння дуба з "прокуреним прадiдом", ця фраза надiлена ще й iншою точнiстю - точнiстю вiдображення народних сiмейпо-побутових традицiй у ставленнi до людей похилого вiку. За ними завжди доглядали матерi. Звiдси i вiдповiдне вдячне ставлення дiдiв i прадiдiв до них.

Образ матерi у Б. Олiйника художньо осягається в трьох основних образах. Досить часто вiн постає гiгантським пам'ятником матерi, що бачиться на тлi далекого горизонту: "Стоїть на видноколi свiтла мати...", "Мати дуже висока, древнiша вiд космосу, На плечi в неї райдуга гнеться коромислом". У таких випадках образ матерi набирає символiчностi. Другий вид образiв - духовне осягнення ролi матерi ("Мати сiяла сон...", "Мати наша - сивая горлиця" та iн.). У поезiях цього плану теж небагато живої конкретики.

До третього виду належать поезiї, що побудованi в основному на конкретних реалiях. Треба сказати, що власне окремих вiршiв, посвячених материнськiй темi i написаних у ключi живої образної конкретики, майже нема. Кiлька свiжих виразних художнiх деталей знаходимо в поезiї-притчi "Та було у матерi чотири сини...":

Мати працювала в городнiй бригадi
I любила борщ пiсний.
Перед сном, бувало, вмикала радiо,
Як передавали пiснi.
А роки летiли, мов сивi конi...
Вже й недобачати стала.
Над очима клала дашком долонi -
Ждала-виглядала.

Фiнал, вершина освоєння цiєї теми - поема "Сиве сонце моє" (1978), пiсля якої поет значно рiдше звертається до теми матерi.

Поема "Сиве сонце моє", так само як i поезiя "Пiсня про матiр", освоює болючу тему вiдходу матерi iз цього свiту - вiдходу "за межу". Але якщо в поезiї йшлось просто про матiр як про образ узагальнюючий, то поему Б. Олiйник присвятив пам'ятi своєї матерi.

В роки вiйни була ще молода. "Вже - солдатка. Iще - не вдова". Вiйна закiнчилась. Вiдсвяткували День Перемоги. Вже почали повертатися iз фронтiв тi, кому випала доля повернутись. А чоловiка все не було. А потiм прийшов лист, з якого дiзналась, що вiн нiколи не повернеться. Знепритомнiла. А далi - доля вдови-солдатки, яких так багато було пiсля вiйни у наших селах.

Чомусь особливо вдячний поету за такi, примiром, рядки, у яких через окремi конкретнi деталi пiзнаєш не тiльки характер матерi лiричного героя, а й той побут, в якому проходило її життя. Лiричний герой йде на могилу матерi:

I раптом радiсно кольнули сльози:
По бiлiй, непорочнiй цiлинi
До тебе стежка бiгла на морозi.
Хто протоптав її?
Чи родаки,
Чи, мо', чиясь гiрка вдовина доля?
А може, га, за котру ти рядки,
Коли вона хворiла, дополола?

Мати для Б. Олiйника є носiєм визначальної людської риси - Доброти. Саме завдяки образовi матерi ця риса стала головною в системi моральних цiнностей, проповiдуваних поетом.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.