Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка "Сон" i "Кавказ"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка "Сон" i "Кавказ"

Усе має свiй початок. I хоча сьогоднi неможливо сказати, хто першим почав складати пiснi, проте ми знаємо автора першого в українськiй лiтературi сатирично-полiтичного твору - це Тарас Григорович Шевченко, а сам твiр, вiдповiдно - поема "Сон", написана 1844 року. Через рiк великий Кобзар знову повернеться до знайденого прийому сатиричного зображення дiйсностi у поемi "Кавказ". Цi двi поеми близькi не лише за часом написання та стилiстично, їх об'єднує спiльна тема - протест проти суспiльного ладу, заснованого на гнобленнi людини людиною, вищим проявом якого була тогочасна царська влада, образу якої протиставляються образи героїв-борцiв: декабристiв ("Сон") та Прометея ("Кавказ").

Шевченко назвав "Сон" комедiєю. Для розкриття своєї iдеї вiн використовує найрiзноманiтнiшi сатиричнi засоби: гнiвну iронiю, сарказм, гротеск та карикатуру. Образи царя, царицi, чиновникiв та державного апарату монархiї змальовуються загостреними сатиричними засобами. Вже навiть портрети царя i царицi поданi в карикатурно-зневажливо му тонi. Цар "цвенькає", "неначе ведмiдь", з похмiлля вiн "одутий, аж посинiв". Цариця "мов опеньок засушений", "мов та чапля". Придворнi:

За богами - панства, панства
В серебрi та златi!
Мов кабани годованi -
Пикатi, пузатi!

Чиновникiв поет iронично порiвнює з политими чорнилом квiтами, їх характеризує насамперед хабарництво i здирство, вони готовi "драти i з батька i з брата".

Такою постає верхiвка державної машини в зображеннi поета. А от головний принцип роботи механiзму самодержавства змальовується за допомогою гротескової картини, яку I. Франко назвав потiм "генераль ним мордобитiєм".

...цар пiдходить До найстаршого... та в пику
Його як затопить!
облизався неборака
Та меншого в пузо -
Аж загуло!.. А той собi
Ще меншого туза
Межi плечi; той - меншого,
А менший - малого,
А той - дрiбних...

Уся влада, на думку Шевченка, тримається саме на такому "мордобитiї", а ще - на багнетах та муштрi. Немає нiчого дивного, що за такої системи простим людям залишається лише страждати. Тому смiх над апаратом царського управлiння не просто смiх - "Смiх i сльози!"

Цi самi сатиричнi засоби посилюють контраст мiж зображенням верхiвки та простих людей або революцiонерiв, яких Шевченко описує iз щирим спiвчуттям.

Якщо в поемi "Сон" головна увага автора придiляється змальовуван ню самодержавної Росiї пiд п'ятою царя, то в поемi "Кавказ" Росiйська iмперiя зображується як тюрми поневолених народiв.

Од молдаванiна до фiнна
На всiх язиках все мовчить,
Бо благоденствує, -

пише Шевченко. Слово "благоденствує" навмисне взято з лицемiрних заяв представникiв уряду, у ньому ховається гiрка iронiя автора. З царських указiв узято й слова "милостивiї ми".

Iз сатиричним пафосом проголошує Шевченко таку "славу":
Слава! Слава!
Хортам, i гончим, i псарям,
I нашим батюшкам-царям
Слава.

Це - гнiвний докiр царизму, тому "батюшки-царi" згадуються поруч з псарями, гончими та хортами. З гострим сарказмом у поемi "Кавказ" розповiдається також про роль освiти, священнослужителiв, лицемiрних панiв-лiбералiв, що клялися у любовi до народу, обдираючи та грабуючи його. За ступенем сатиричного узагальнення у поемi "Кавказ" Шевченко зробив крок уперед порiвняно з поемою "Сон".

Сатира "Кавказ" є дуже цiнною, бо в цiй поемi Шевченко з величезною художньою силою пiднiс iдею братерства поневолених народiв i дав гостре викриття колонiальної полiтики (вислiв "тюрма народiв" став крилатим).

Остання тема лишається актуальною й досi. Це - додатковий доказ талановитостi Шевченка: мистецтво не мусить обмежуватись одноденни ми темами, хоча полiтична сатира, зазвичай звертається найчастiше саме до них. Цей твiр та деякi iншi пам'ятатимуть i перечитуватимуть доки iснуватиме колонiальна полiтика як ганебне явище, незалежно вiд того хто її проводить - Росiя чи якась iнша країна. Явища живуть довше за держави, не кажучи вже про державних дiячiв чи то просто окремих людей. Життя коротке, а мистецтво - вiчне.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.