Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Образи ватажкiв гайдамацького руху в поемi Тараса Шевченка "Гайдамаки"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Образи ватажкiв гайдамацького руху в поемi Тараса Шевченка "Гайдамаки"

Поема Тараса Шевченка "Гайдамаки" змальовує картину селянського повстання 1768 року, вiдомого в iсторiї пiд назвою Колiївщина, приводом до якого були знущання конфедератiв над населенням Правобережної України. Почавшись у районi Чигирина, воно швидко поширилося майже на всю Київщину i частково на Подiлля й докотилося до Уманi. На його чолi спочатку стояв запорожець Максим Залiзняк, але потiм до нього приєднався уманський сотник Iван Гонта. Таким є iсторичне пiдгрунтя шевченкiвської поеми.

Але не слiд забувати, що письменник зображує iсторичнi подiї iнакше, нiж це роблять iсторики. Замiсть фактiв на перший план виходять художнi узагальнення, те саме стосується й образiв ватажкiв - героїв поеми. Завдання поета не в тому, щоб якнайдостовiрнiше вiдтворити портрети реальних iсторичних осiб, а в тому, щоб з їх допомогою висловити власнi думки з приводу iсторичної подiї, хоча вiдомо, що образи Залiзняка i Гонти надихали Шевченка змалку, з тих часiв, коли вiн слухав пiснi кобзарiв, у тому числi присвяченi Колiївщинi. Зрозумiло, чому вони постають у поемi зромантизованими та у дечому зiдеалiзованими.

Лiта орел, лiта сизий
Попiд небесами,
Гуля Максим, гуля батько
Степами, лiсами.

I образ, i стиль зображення Шевченко запозичує у народної пiснi, пiдкреслюючи народнiсть Залiзняка, який:

I воює, i гарцює
З усiєї сили.

Залiзняк змальовується як цiлiсна особистiсть, що живе лише однiєю метою, проте це не заважає йому спiвчувати простим людям (наприклад Яремi) i взагалi бути близьким до них, за що гайдамаки називають його "батьком". Вiн вмiє не лише битися, а й вчасно пiдбадьорити гайдамакiв, пiдтримати їхнiй бойовий дух. Його образ - образ улюбленця народу, "громади в сiряках". Ярема, виведений в поемi саме як представник цього народу, символiчно стає Залiзняковi за сина:

Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч нерiдний син Ярема,
А щира дитина.

та й iншi повстанцi кажуть про Залiзняка: "У нас один старший - батько Максим".

Дещо iншими фарбами змальовується образ другого народного ватажка - Iвана Гонти. Вiн суворiший i трагiчнiший, основна риса, що пiдкреслюється в ньому - майже фанатична вiрнiсть присязi та справi помсти. Узявши в руки "священого ножа", щоб рiзати ворогiв, Гонта вже нi перед чим не зупиняється. Вiн сам, власними руками, вбиває навiть своїх дiтей.

Поцiлуйте мене, дiти,
Бо не я вбиваю,
А присяга.

- каже Гонта. Але, хоча його рука й не здригнулася, це вбивство вiн переживає дуже тяжко i повертається потiм, щоб поховати своїх дiтей.

Iсторичнi джерела, до речi, цього факту не пiдтверджують: цим епiзодом Шевченко пiдкреслює глибину ненавистi українського народу до загарбникiв та його готовнiсть пiти на будь-якi жертви в iм'я визвольної боротьби.

Кроком вiд романтизацiї до реалiзму є подання образiв Залiзняка i Гонти саме як "отаманiв... кривавого дiла". Шевченко не зупиняється перед зображенням рiзанини та кривавих розправ. У цьому проявляється його вiрнiсть вiдтворенню духу епохи. Але поет зовсiм не засуджує своїх героїв за жорстокiсть - в його зображеннi вона була єдино можливою i справедливою вiдповiддю не менш жорстоким поневолювачам.

Сумно, страшно, а згадаєш - Серце усмiхнеться.

Цi два рядки вичерпно характеризують думку Шевченка стосовно зображуваної епохи.

А особисте ставлення поета до ватажкiв народного повстання, що розкривається дуже короткими, але найголовнiшими для шевченкiвсь кого розумiння їхнiх образiв характеристиками, можна побачити у лiричному вiдступi ("Гомонiла Україна..."): Гонта для нього насампе ред "мученик праведний", тодi як Залiзняк - "душа щира".

Саме такими полюбив цi образи автор, i саме такими вони постають перед читачами. Народ не повинен забувати своїх героїв, як забув, де знаходяться їхнi могили. Без пам'ятi про минуле годi й сподiватись, що майбутнє буде свiтлiшим за те, що є.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.