Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » "Караюсь, мучусь, але не каюсь" - життєве кредо Тараса Шевченка, поета, людини, революцiонера-демократа
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





"Караюсь, мучусь, але не каюсь" - життєве кредо Тараса Шевченка, поета, людини, революцiонера-демократа

"Караюсь, мучусь, але не каюсь" - пiд цими словами може пiдписатися кожна мужня людина альтруїстичних переконань, яка здатна на боротьбу i муки в iм'я щастя для всiх.

I така стiйкiсть, мужнiсть, принциповiсть не дається людинi з народженням. Все це виховується i гартується протягом життя. Яскравим прикладом формування такого життєвого кредо є доля i життя Т. Г. Шевченка.

Жорстоко знущалася над ним мачуха, але малий Тарас не став покiрною овечкою. Садизм дяка-вчителя не вiдбив у нього охоти до навчання:

У того ж таки дяка
гарненько вкраду п'ятака...
...Куплю паперу аркуш, i зроблю
маленьку книжечку; листками
та вiзерунками з квiтками
кругом листочки обведу
i списую Сковороду.

Iнший дяк, хiромант, глянувши на лiву долоню хлопця, заявив, що художника з нього нiколи не буде. Гiрко було Тарасовi це чути, але не вiдступився - шукав iншого вчителя. Тяжко карався (i стусанiв за-знав, i рiзок) козачок пана Енгельгардта за те, що змальовував картини, якi висiли у панських покоях. Але знову ж таки не каявся. Потiм потрапив Тарас у науку до Ширяєва. I тут - виснажлива робота, брутальнiсть господаря. Не кається молодий художник - бiлими ночами змальовує статуї у Лiтньому саду.

I в особистому життi не щастило юнаковi: загинула, занапащена паном-офiцером, його подруга дитячих рокiв, його перша любов Оксаночка, вiдiбрали у нього iншу дiвчину, до якої вiдчув тепло в душi, покоївку гликеру. Але i тут не каявся.

Отож протягом всього життя гартувалася у ньому оця здатнiсть каратись, мучитись, але не каятися, не вiдступати, не йти на компромiси. Таким вiн був як людина, таким став i як письменник, художник, революцiонер-демократ.

1844 року у поемi "Сон" Шевченко дошкульно висмiяв царiв i царизм.

Цариця у цьому творi "мов опеньок засушений, тонка, довгонога", цар - опухлий вiд похмiлля, "аж посинiв", як ведмiдь, що виповзає з барлогу i починає мордобiй тощо. До речi, на мордобої тримається, на його думку, увесь царизм. Через рiк Шевченко пише другу велику сатиричну поему - "Кавказ", де Росiя постає "тюрмою народiв", а Прометей - фiлософським образом, що закликав народ до активної дiї i до вiри у перемогу над самодержавством.

Все сильнiше i вiдвертiше звучить у його творах протест проти iснуючого ладу. Але одна лише творчiсть не задовiльняє Шевченкову потребу у боротьбi проти ненависного устрою, вiн все активнiше долучається до полiтичної революцiйної дiяльностi. 1846 року Шевченко вступає до таємного Кирило-Мефодiєвського товариства.

За це поет був засланий в Оренбурзькi степи, у каторжну солдатчи ну, але i тут вiн мрiє "потримати в руках святопомазану чуприну" i проголошує:

Бодай кати їх постинали
Отих царiв - катiв людських!"
(Поема "Царi")

Саме у засланнi Шевченко обирає за гасло цi слова - "караюсь, мучусь, але не каюсь".

Ще 1845 року в "Заповiтi" Шевченко закликав кайдани порвати i "вражою злою кров'ю волю окропити", а 1859 року одразу пiсля повернення iз заслання вiн пише:

...громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить
Хиренну волю.
("Я не нездужаю...")

Тодi ж вiн пише "Iсаiя. Глава 35", сповнену оптимiзму поезiю, де докладно змальовуються мрiї поета про те, якою має стати Україна, за яку саме її долю треба боротися - за країну, в якiй не буде нi поневолення, нi нацiонального гноблення, нi знущання над людьми.

Хiба така мрiя була не вартою жертв?

Отже, щойно звiльнений, хворий i зовсiм старий у свої 43 роки поет i борець Шевченко не каявся, не корився, не зламався, бо карався i мучився, щоб здобути лiпшу долю для iнших - не лише для себе - i не розкаявся в цьому до останнього подиху. Тому i безсмертний вiн. таких людей не забувають.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.