Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Про почуття, i не тiльки про це
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Про почуття, i не тiльки про це (за творами Йоганна Вольфганга Гете "Фауст" i Тараса Шевченка "Катерина")

Вiчнi теми кохання i зради знайшли своє втiлення в багатьох творах свiтової лiтератури, бо таким є життя у його найрiзноманiтнiших проявах. Бо Добро i Зло теж живуть поряд, i кожнiй людинi Бог надав можливiсть обирати те чи iнше, боротися зi Злом чи сприймати його пiд личиною Добра. Кажуть, що бувають у життi такi ситуацiї, коли немає чiткої межi мiж Добром i Злом. Iнколи здається, що цю межу можна провести, покладаючись на власне сумлiння: чини так, як серце велить. Але ж серце - це не лише почуття, це i вiдповiдальнiсть перед iншими людьми, перед власним сумлiнням.

Доля Гретхен iз славнозвiсної трагедiї "Фауст" Й. Гете багато в чому схожа з долею Шевченкової Катерини з однойменної поеми. Це дiвчата-покритки, якi виросли у звичайних сiм'ях, шанували рiдних, ходили до церкви, мрiяли про кохання, але жодна з них не мала уявлення про те, наскiльки сильним може бути це почуття. Гретхен змалечку дотримується життєвих правил i традицiй, працює легко i завзято, бо розумiє, що вона - єдина опора в сiм'ї. Але почуття кохання до Фауста нахлинули на неї наче повiнь, як якесь нашестя. Вона неспроможна була боротися з ним. Та i як боротися, коли у сумнiвну хвилину людина, думаючи про Добро i Зло, покладається та "чинить так, як пiдказує серце". Саме так вона i вчинила, вiдкрила душу Фаустовi, не думаючи про грiховнiсть своїх вчинкiв. Але якоїсь митi вона збагнула: "I от тепер я грiшна!" Але почуття такi сильнi, що вона не владна протисто яти їм, хоча напевно вiдчувала, що це так не минеться. I не минулося: народилася позашлюбна дитина, смерть матерi i брата, розлука з коханим, осуд з боку сусiдiв. Такiй вразливiй натурi як Гретхен це тяжко витримати, вона збожеволiла.

Схожа доля i в Катерини: росла з батьками, не переобтяжена непосильною працею, росла як i бiльшiсть дiвчат iз звичайних сiмей. Але сталося те ж саме лихо: "Покохала москалика, як знало серденько". Вiддалася своїм почуттям до останку, кинулася у вир пристрасного кохання, не слухала нi батька, нi неньки. Та зрадив коханий, поїхав - i не повернувся, а батьки, що шанували традицiї, виганяють її з дитиною свiт за очi шукати батька-москаля. Знайшла його Катерина, та втiхи мало - прогнав її москаль-офiцер, а на сина i не глянув. Катерина у вiдчаї вiд такої зневаги втопилася, одним вчинком вирiшивши свої проблеми, навiть про дитину на той момент думала якнайменше, покладаючись на добрих людей, що побачать та й пiдберуть її нещасне немовля.

Обидвi героїнi поквиталися за своє кохання, таке щире i чисте, бо крiм почуття вони бiльше нiчим не керувалися. Обидвi випили до дна чашу горя i слiз. Але щире каяття Гретхен врятувало її душу. Мефiстофель вважав, що душа дiвчини навiк загинула, але Бог простив її, i голос з неба вiдповiв Духу Зла: "Врятована!" Бiля небесної брами Фауста зустрiчає душа Маргарити, вона йому вибачає все i кохає так, як i ранiше. Янголи спiвають про "вiчну жiночнiсть", усепрощаюче кохання та заступництво Богородицi.

Фiнал твору Тараса Шевченка - це лише початок шляху каяття або духовної загибелi, бо Катеринине дитя було врятоване, хлопчик став поводирем у кобзаря. Одного разу пан проїздив мимо цих двох нещасних i впiзнав свого сина, впiзнав по очах. I вiдвернувся. Чи буде його душа врятована? Залежить вiд нього. Адже каяття нiколи не буває вчасним чи невчасним, запiзнiлим чи раннiм, воно або є, або його немає.

I Гете, i Шевченко у своїх творах показали, яким складним буває життя, як непросто жити i перебувати в гармонiї зi своїми почуттями, навколишнiм свiтом. Нiхто не може бути вiльним вiд помилок, бо людинi властиво помилятися. I каяття можливе лише тому, що людина є людиною. I люди завжди будуть кохати i вiрити у своє щастя, яким би тяжким шляхом не довелося йти, чого б не довелося зазнати на цьому шляху.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.