Поетична творчість Г. Сковороди

I. Створення збірки "Сад божественних пісень".

II. "Сад божественних пісень" - своєрідний ліричний щоденник автора.

1. Змалювання соціальних вад кріпосницької системи у поезії "Всякому місту звичай і права".

2. Смерть - як суддя, що виносить справедливий вирок усім, хто завдає людям горя на землі (за поезією "De Libertate").

3. Кревний зв'язок із трудовим людом (за поезією "Ой ти, птичко жолтобоко").

4. Оспівування чистоти душі й серця в поезії "Кто серцем чист и душею".

III. Вплив усної народної творчості на ліричні твори Г. Сковороди. (В основу композиції збірки "Сад божественних пісень" Г. Сковорода поклав алегорію саду. Хоча ряд пісень і мають жанрові ознаки панегіриків, рівень авторського самовираження досить високий, бо автор використовує низку художніх образів, генетично пов'язаних з українським фольклором. У поезіях Г. Сковороди можна зустріти і любу весну, і люту зиму, і смерть із замашною косою, і зелену діброву, і прокляту нудьгу. Ритмомелодика поезій формується в процесі взаємодії силабічного й народнопісенного віршів. Використання художнього досвіду українського фольклору ставить твори Сковороди дуже близько до живої народнорозмовної стихії.)