Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Образ України в поезiї Володимира Сосюри
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Образ України в поезiї Володимира Сосюри

Поетами славна наша Україна - всi вони її дiти, вiд Шевченка до Стуса, серед них i мужнiй Каменяр, i Леся Українка, i Тичина, i Рильський, i Бажан, i Малишко, i нашi сучасники. Всi вони - наша гордiсть, всi вони оспiвували рiдний край, нашу Україну.

Особливо виразно ми бачимо це у творчостi "кароокого солов'я" Володимира Сосюри. "Особливо" , бо тематика його поезiй не така рiзноманiтна, як, скажiмо, у Рильського або Тичини. Вiн - поет Вiтчизни i кохання, що злилися у його душi в одне цiле.

I в очах твоїх, кохана,
Мiниться i лине,
Сонцем щастя осяяна,
Моя Україна.
("Українi")

Саме слово "Україна" лише в одному томi з трьохтомника В. Сосюри вживається понад 150 разiв. А якщо додати слова "Батькiвщина" i "рiдний край"... Проте це не свiдчить про якусь одноманiтнiсть.

Для юнака з Донбасу, воїна i поета В. Сосюри, Україна - це солов'ї i журавлi, золотi жоржини i "васильки у полi", це конвалiї i пролiсок, багрянi маки серед жита i "розривiв грiзнi маки", вишнi у цвiту i навiть "дими вишневi"... Ми знаходимо у поета опис всiх пiр року i часiв доби, "червону зиму", "осiнь златокосу на баскiм конi", "ночi солов'їнi" та "вiтер молодий свiтання".

Стиль Сосюри - акварельна виразнiсть, його улюбленi тропи: епiтети i порiвняння, вiн сприймає i передає свiт через нюанси кольорiв.

Не зiв'януть квiтки, не погаснуть огнi,
шле привiт нам весна солов'їна,
I як сад навеснi, i як зорi яснi,
Розцвiтає моя Україна.
("Мрiйний вечiр")

Наче символи високого людського духу, змальованi Лавра i злато-глава Софiя. Взагалi, архiтектурнi пам'ятники i просто пам'ятники часто згадуються у вiршах Сосюри.

Унизу Днiпровi хвилi
плачуть на зорi...
На Аскольдовiй могилi
Сплять богатирi...
Сплять визвольники Вкраїни
непробудним сном...
("Аскольдова могила")

Зворушливi рядки присвячує поет описам природи.

Та не лише природа i пам'ятники постають у вiршах поета. Україна для Сосюри - це й прекраснi її дiти. Вiн зображує цiлу галерею синiв та дочок України. Це швець i лiсоруб, ковалi i шахтарi (їм присвячено навiть десятки вiршiв), мулярка й одкатниця, вчителi, комбайнери... Не забуто й видатних людей, i безiменних, трудiвникiв i воїнiв. Ось як оспiвує Сосюра юнака, що кинувся на ворожий кулемет:

Сiяли очi, як живi,
Якоюсь дивною красою.
I сонце сходило в кровi,
благословляючи героя.

Зрештою, це весь народ України, i для кожної людини поет намагається знайти тепле поетичне слово.

Україна для Сосюри - це її славетна iсторiя, вiн згадує i "воїнiв суворих Святослава", i Богдана Хмельницького, i лицарiв, що "Карла i Наполеона прогнали з рiдної землi".

Не забута i мова - "душа голосна України". Лiрик i патрiот, Сосюра закоханий у "мову матерi своєї", вiн чудово розумiє, що "без мови рiдної... й народу нашого нема", що людина, яка забула рiдне слово, перетворюється на перекотиполе, на листок "що вiтер з дерева зрива" i несе у безвiсть.

О мiсячне сяйво i спiв солов'я,
Пiвонiї, мальви, жоржини!
Моря брилiантiв - це мова моя,
Це мова моєї Вкраїни.
("О мова моя!")

Свiй рiдний край закликає любити Сосюра. Любити всiєю душею, як матiр, як все найдорожче, що має людина у цьому свiтi:

Любiть Україну, як сонце, любiть,
як вiтер, i трави, i води,
в годину щасливу i в радостi мить,
любiть у годину негоди...

Цей заклик прозвучав у тi роки, коли любов до рiдної української (а не росiйської великодержавної) Вiтчизни вважався трохи не злочином.

Тож хай вiн звучить у наших серцях сьогоднi, а не лишається порожнiм звуком. Бо про нашу вiльну державу йдеться у цьому заклику:

Для нас вона в свiтi єдина, одна
в просторiв солодкому чарi...
Вона у зiрках, i у вербах вона,
i в кожному серця ударi.
("Любiть Україну")






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.