Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри)
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри)

Спiва моя душа, прозора i крилата,
любовi сповнена до всього i до всiх…
I кожного обнять я хочу, наче брата,
у райдузi пiсень закоханих моїх.

Коли я вперше читав вiршi Володимира Сосюри i натрапив на вiрш "Спiва моя душа", менi здалося, що поет дещо прикрашає свої почуття, свiй внутрiшнiй стан. Та з часом я поринув у такий безмежний свiт його задушевної щиростi, людяностi, закоханостi у красу, що зрозумiв: наведений на початку твору уривок - дзеркальне вiдбиття Сосюри - людини i поета. Iз рядкiв його поезiї передi мною постав талановитий поет-лiрик, спiвець боротьби i кохання, неперевершений майстер чарiвного слова.

Вся його творчiсть є сповiддю нiжної i бентежної душi, яка радiла i мучилася, бо не могла залишатися байдужою. Назавжди, мабуть, закарбувались у моє серце i пам'ять вражаючої сили i емоцiї признання:

Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт
лиш приходить подiбне кохання.
В день такий розцвiтає весна на землi
i земля убирається зрання…

Щодо мене, то цi рядки можна порiвняти лише з шекспiрiвськими сонетами. Та iз всього лiричного доробку поета менi найбiльше подобаються вiршi, пронизанi осiннiми мелодiями ("Айстри", "Осiння пiсня", "Ти мiж єдиних одна" тощо).

Осiнь у життi - як осiнь у природi: час тихої замрiяної краси, час плодозбору. Тому глибоким оптимiзмом сповненi цикли осiннiх мелодiй Сосюри, в них звучить вiра у вiчну молодiсть героїв. Вiн i про себе говорить:

Мов два мене: один ще юний, юний,
а другий, що й казать, уже старий.
Та їх серця однi єднають струни,
i тому я незмiнно молодий.

Поетична книжка Володимира Сосюри "Осiннi мелодiї", в якiй найповнiше вiдбилися осiннi настрої поета, - це пiсня щирого й вiдданого серця. Ця пiсня бринить найтоншими нотами, пiдноситься до неба, охоплює душу:

Хай опадає лист в саду
на землю в срiбному iнеї -
Я в пiснi молодiсть знайду
i довго-довго буду з нею.

На мою думку, кожний, хто читав пристраснi слова поета про осiнь, знаходить у своєму серцi щирий вiдгук, бо не можна залишитися стороннiм слухачем спiву душi вiдкритої, людяної, дивовижно тонкої i нiжної у своїх почуваннях:

Осiннiй сад, жоржин печаль багряна,
стрясають їх пориви вiтру злi,
i дерева жалiються туманом,
що вже так мало листя на гiллi.

Лiрика кохання, що є вiчною темою свiтової поезiї, незмiнно звучала в нiжнiй поезiї Володимира Сосюри. Вона зливається з лiрикою людського серця, яке трепетно вiдгукується на будь-якi чарiвнi прояви навколишнього життя:

Не кує вже зозуля в дiбровi,
лиш хитаються тiнi кривi
i зоря у пожовклiй травi
розгубила стрiчки пурпуровi.

Звучать в "Осiннiх мелодiях" i патрiотичнi мотиви, якi оспiвують воїнiв-захисникiв, невтомних трударiв - всiх тих спiввiтчизникiв, яких щиро любив i якими пишався поет. Серце його, сповнене цими почуттями, бажало,

Щоб розцвiли усмiшки щирi,
Щоб їх не стерли грози злi.
Яке це щастя - жить у мирi
i вiчнiй дружбi на землi!






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.