Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Життєвий подвиг матерi (за новелою Василя Стефаника "Марiя")
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Життєвий подвиг матерi (за новелою Василя Стефаника "Марiя")

Новела "Марiя", написана В. Стефаником у 1916 роцi - один з найкращих творiв не лише з-помiж новелiстики письменника, а й з усiєї малої прози вiтчизняної лiтератури початку ХХ столiття. Вона присвячена пам'ятi Iвана Франка i являє собою художню iсторiю пiзнання головною героїнею людей, свiту i себе в ньому. Надзвичайний талант i безмежна любов до України дали письменнику змогу в цiй короткiй новелi вiдтворити весь розмах братовбивчої вiйни, плюндрування цiлої нацiї, роздертої помiж двох ворогуючих у першiй свiтовiй вiйнi iмперiй. Стефаник вiдтворює художнiм словом прагнення українцiв з'єднати "роз'єднанi в катастрофi" половини своєї нацiї

Письменник на власнi очi бачив, як цвiт українського народу - найкращi його сини - кладуть свої голови за її незалежнiсть, соборнiсть i державнiсть. Цi iсторичнi подiї i лягли в основу новели "Марiя", змальовуючи її головну героїню у важкi часи життєвих випробувань. Вона постає перед нами як символ самої України у вирi тих трагiчних подiй, якi судилися їй на драматичному шляху iсторiї початку ХХ столiття.

Ми бачимо Марiю у хвилини щастя, якi залишилися у минулому життi, i в безоднi тяжкого переживання посивiлої за нiч матерi. Цими споминами про минуле, коли її сини були бiля неї, героїня нiби прагне повернути тi щасливi днi, щоб не бачити жахливого сьогодення. I це зiставлення вражає мою уяву: в минулому - вродлива, здорова жiнка, сповнена своїм щастям, яка випромiнює радiсть i любов. Але подiї абсурдної братовбивчої вiйни болем i розпачем сповнили її душу - i ось вже вона ладна укоротити вiку без синiв, та потiм розумiє: бiль утрати не повинен порiзнити її з патрiотичним вибором синiв. Так через подолання святої материнської муки жiнка знаходить своє справжнє "я".

Стефаник, здається, нiчим особливим не надiляє свою героїню. Для мене вона - проста селянка, щастя якої - у працi бiля землi, в любовi до свого чоловiка, у щебетаннi дитячих голосiв. Але ось починається вiйна - i ми стаємо свiдками саморозкриття материнської душi, що вражає глибиною вiдчуття неприродностi воєнного стану свiту. I якщо у ставленнi до своїх дiтей Марiя спочатку керувалася лише своєю материнською любов'ю, то вже згодом пiд впливом синiв у неї зростає нацiональна свiдомiсть, яка дає їй змогу серцем i розумом усвiдомити важливiсть справи її синiв, пишатися ними: її дiти пiшли "добувати мужицьке право", були "ласкавi до простого народу, i народ …коло них цвiв".

Найповнiше, на мою думку, розкривається духовна велич матерi та глибина її любовi до дiтей у епiзодi, коли сини Марiї добровольцями вступили до лав Сiчового стрiлецтва i пiшли здобувати Українi свiй найдорожчий скарб, як тисячi iнших жiнок, що пожертвували своїми синами задля України: "Попiд мури мали держали серця в долонях i дули на них, аби не болiли", - так передає почуття цих святих українок автор.

Воєннi лихолiття не примушують Марiю зректися тiєї справи, заради якої проливають кров її дiти. Як найдорожчий скарб береже вона портрет Шевченка - єдине, що залишилося на згадку про синiв, їхня часточка; вона тiлом його закриває, а окупанти "кроїли тiло пугами". Шевченкова пiсня лiкує Марiїну душу, переносить її до синiв, i вона вже бачить, як збувається мрiя її дiтей: "Блискотять рiки по всiй нашiй землi i падають з громом у море, а народ зривається на ноги. Наперед її сини, i вона з ними йде на ту Україну".

Твiр прочитано, але збудження в душi не проходить. Мене дуже вразив цей шедевр творчої спадщини Стефаника, його символiка, його глибина i патрiотизм. Серце сповнюється почуттям нацiональної гiдностi i гордостi за славну iсторiю рiдної України, за її героїв - моїх спiввiтчизникiв.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.