Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Подвиг Василя Стуса
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Подвиг Василя Стуса

Стус народився 6 сiчня 1938 р. на Вiнниччинi с. Рахнiвка Гайсинсь кого району. Дитинство i юнiсть на Донбасi. Пiсля закiнчення фiлологiчного факультету Донецького (тодi ще Сталiнського) педiнституту вчителював, вiдбув армiю, працював у газетi. 1959 р. в "Лiтературнiй газетi" було надруковано добiрку його поезiй з напутнiм словом Андрiя Малишка. 1963 р. вступив до аспiрантури Iнституту лiтератури iм. Т. Шевченка АН УРСР у Києвi. З'являються першi журнальнi публiкацiї вiршiв, критичнi нариси про творчiсть молодих поетiв у журналi "Днiпро", зокрема "На поетичному турнiрi" (1964), "Най будем щирi" (1965).

Належав до опозицiйно настроєної, нацiонально свiдомої молодої iнтелiгенцiї, що вiдверто протиставила себе тоталiтарному режимовi. 1965 р. Стуса було вiдраховано з аспiрантури за активний протест проти серпневих арештiв у середовищi української iнтелiгенцiї. Почалися поневiряння у пошуках заробiтку. У друк не проривалося нiчого, хiба що кiлька поетичних перекладiв з Гете й Гарсiа Лорки пiд псевдонiмом Василь Петрик. Крiм поетичної творчостi, багато й iнтенсивно працював як критик i лiтературознавець: в його столi - статтi про творчiсть Бертольда Брехта, Генрiха Белля, розвiдка про поезiю Свiдзинського - "Зникоме розцвiтання особистостi", фундаментальна праця про Павла Тичину "Феномен доби", де розкрито трагедiю виродження таланту в атмосферi iдеологiчного диктату. Залишилися в рукописах також два великi прозовi твори - "Поїздка у Счастьєвськ" та "Щоденник Петра Шкоди".

Стус - поет iнтелектуальний, поет читаючий, що свiдомо, цiлеспрямо вано й критично опанував досвiд свiтової поезiї, та й не тiльки поезiї, багато у нього перекладiв: з Рiльке, Гарсiа Лорки, з Гете, Б. Брехта, П. Целяна, з Малларме, Райнiса, Цвєтаєвої.

Активно протестував проти реставрацiї культу особи, затискування свободи думки. 1972 р. Стуса арештовано разом з iншими українськими правозахисниками - I. Свiтличним, Є. Сверстюком, Iгорем та Iриною Калинцями та iн. "Судовi процеси 1972-1973 рокiв на Українi - то суди над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманiзмом, над проявами синiвської любовi до свого народу", - писав Стус 1975 р. у публiцистичному листi "Я обвинувачую". Його засудили до п'яти рокiв таборiв i трьох рокiв заслання. Кару вiдбував у Мордовiї, заслання - на Колимi. 1979 р. повернувся до Києва, але через 8 мiсяцiв його заарештували вдруге й засудили на 15 рокiв позбавлення волi (10 - таборiв, п'ять - заслання).

Другий строк Стус вiдбував у спецтаборi в Пермськiй областi в нестерпних умовах, де й помер пiд час голодування у карцерi 3 вересня 1985 р. Поховали його у безiменнiй могилi на табiрному цвинтарi. 19 листопада 1989 р. вiдбулося перепоховання праху Василя Стуса та його побратимiв Ю. Литвина й О. Тихого у Києвi на Байковому цвинтарi.

За кордоном у 70-тi роки побачили свiт двi збiрки його поезiй: "Зимовi дерева" (Брюссель, 1970) i "Свiча в свiчадi" (Сучаснiсть, 1977), було опублiковано його публiцистичнi заяви, вiдкритi листи. Тим часом на батькiвщинi його вiршi поширювалися в списках, через самвидав. Загаловi феномен Стуса вiдкрився вже пiсля смертi поета - з розвитком гласностi й демократiї. Почали з'являтися добiрки його вiршiв, спогади i статтi про нього. 1990 р. вийшла перша в Українi збiрка вибраних поезiй "Дорога болю".

1994 р. у Львiвському видавництвi "Просвiта" побачив свiт перший том (у двох книгах) чотиритомного наукового видання Стуса, пiдготовлений у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури НАН України.

Творчий доробок поета, навiть поза вкрай несприятливих умов для творчостi (адже, за його словами, "легше було написати, анiж зберегти") - дуже великий. Першу свою збiрку "Зимовi дерева" наприкiнцi 60-х рокiв поет запропонував видавництву "Радянський письменник". Тут вiдтворено атмосферу 60-х рокiв з її пристрасним осмисленням болючих проблем нацiонального розвитку, прагнення вписатися у визвольнi традицiї рiдної культури. Незважаючи на схвальнi рецензiї, збiрка так i не побачила свiту.

1970 р. без будь-якої надiї на опублiкування Стус готував другу збiрку пiд промовистою назвою "Веселий цвинтар" - своєрiдний поетичний репортаж iз "цвинтару розстрiляних iлюзiй", кажучи словами Василя Симоненка. Поезiї сповненi авторського передчуття неминучої Голгофи, готовностi лишитися собою наперекiр тисковi, не роздвоїтися "на себе i страх", як герой його вiрша "Еволюцiя поета".

Вершинна частина Стусового доробку - збiрка "Палiмпсести". Назвою цiєю (палiмпсестами в давнину називали пергаменти, на яких стирали первiсний текст, щоб написати по ньому новий) об'єднано все створене у неволi зi вкрапленнями бiльш раннiх поезiй.

Складно переплiтаються в нiй рiзнi духовнi площини. В одному з найглибших фiлософських вiршiв "За читанням Ясунарi Кавабати" - виразнi вiдгомони схiдної фiлософiї. Водночас у таких специфiчно японських "чотирьох татамi", на яких "розпросторюється" душа поета, вгадується знак хреста. Дорога до Бога для Стуса - "вседорога". Не раз зринають в його поезiї символiка "високого вогню", мотиви богообраностi й жертовностi. "Бог" i "Україна" в його душi i в поезiї творять двоєдине цiле.

Найкращi здобутки поета постають на гребенi зiткнення, з єдностi протилежностей: з одного боку, несамовита пристраснiсть, нагнiтання, злет ("Ярiй, душе"), з другого - фiлософська заглибленiсть, розважливiсть, десь у глибинi нуртують бурi, а на поверхнi - "ваговита дозрiлiсть речей", самовираження.

Iм'я Стуса увiйшло в нашу iсторiю як важливий чинник нацiонального пробудження й самоусвiдомлення, стало символом духовної незламностi й свободи. На часi глибоке пiзнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, i не лише в українському лiтературному контекстi.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.