Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Розкриття єдностi образу матерi-людини з образом Матерi-Батькiвщини у "Лебедях материнства" Василя Симоненка
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Розкриття єдностi образу матерi-людини з образом Матерi-Батькiвщини у "Лебедях материнства" Василя Симоненка

Можна все на свiтi вибирати, сину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
/ В. Симоненко /

Письменники - виразники поетичної душi свого народу. Ним був i Василь Симоненко, що навiчно зостався молодим заспiвувачем поезiї другого повоєнного десятилiття.

У його поезiї "Лебедi материнства" стiкаються воєдино фантазiя казки i щира правда серця. У цiй поезiї ми нiби чуємо голос поета, перевтiленого в чарiвника. Той голос огортає дитячу душу таємницею чогось осяйного, прекрасного:

Загляда в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Далi прибулець з казки, доторкнувшись колискової вервечки, оповиває добрим чаром матiр над колискою i сам розчиняється у зворушливому материнському голосi й серцi. I ми чуємо вже голос матерi:

Припливайте до колиски, лебедi, як мрiї,
Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiї.

Материнськi наспiви-побажання наповнюють "золотим сузiр'ям", теплотою i ласкою душу дитини. Вiд них легко дихається i добре зростається малятi. Нiби сама земля посилає свої добрi сили оберiгати дитя вiд зла, щоб виросло воно на славу i на добро рiднiй землi.

Образ жiнки-матерi бачиться Василю Симоненковi в неподiльнiй єдностi з образом матерi-Батькiвщини. Обидвi матерi стоять на чатах бiля колиски дитини, оберiгаючи її спокiй, навчаючи доброти й мудростi життя.

Спершу до сина промовляє матiр по кровi. Вiд лагiдно-нiжних слiв її пiснi-казки заснуло дитя, але не заснуло сповнене турбот материнське серце. Завтрашнiй свiтанок, прийдешня юнiсть сина, молодецькi стежки "у сади зеленi" стають перед очима неньки:

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспанi тривоги.

З кожним дистихом думка розгортається, ширшає, сягає вiд iнтимних вимiрiв людської духовностi - до морально-соцiальних, суспiльно-полiтичних:

Можеш вибирати друзiв i дружину
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.

Так висловила мати над колискою свiй заповiт синовi. На цiй вершинi думки вiдчуваються новi перевтiлення: голосом матерi, словами величними й простими промовляє сама рiдна земля, велика мати Батькiвщина i вiдкриває глибоку iстину людської дружби, любовi, братерства, з яких виростає священне почуття патрiотизму. Почуття, яке дається людинi як найдорожчий скарб, як саме життя.

У заключному акордi знову промовляє мати: чи то повторює заповiтне, чи ще раз нагадує вже дорослому синовi, благословляючи в дорогу:

Можна все на свiтi вибирати, сину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.

Отже, в цiй поезiї родиннi почуття невiд'ємнi вiд почуттiв громадянських - мати мрiє виховати не тiльки доброго сина, а й громадянина -патрiота.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.