Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Глибина i щирiсть почуттiв: закоханостi, свiтлої радостi, вiрностi у творчостi Павла Тичини
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Глибина i щирiсть почуттiв: закоханостi, свiтлої радостi, вiрностi у творчостi Павла Тичини

О, як переливалися пiснi
Пiд Вашою гарячою рукою
Хоч тихi, а, мов травень,
Голоснi!
/ М. Рильський /

Дiйсно, всi поетичнi твори Павла Тичини схожi на травень, бо в них звучить непереможним акордом свiжiсть i молодiсть, надiя i сподiван ня. Як весна, що буяє радiстю, примушує тiло дрижати вiд солодкої втоми, так поезiя П. Тичини впливає на розум i серце людини. Впливає всеперемагаюче, бо насичена вона глибиною i щирiстю почуттiв митця.

Правду говорять, що у кожного поета, який досяг високої майстер ностi, є свiй вiрш. Вiрш, що вiдрiзняється самобутнiстю стилю i художньою довершенiстю. За таким твором навiть без прiзвища вгадується автор. Тичинiвськi вiршi ж вгадати неважко, бо свiтяться вони розмаїтими дiамантами: мрiйливою закоханiстю i свiтлою радiстю, безмежною вiрнiстю i глибокою вiдданiстю. Цi почуття стосуються як людини, так i природи, що надихала його. Не залишають нас байдужими простi, але водночас хвилюючi рядки вiрша:

Ви знаєте, як липа шелестить
У мiсячнi веснянi ночi?
Кохана спить, кохана спить,
Пiди збуди, цiлуй їй очi
Кохана спить
("Ви знаєте, як липа шелестить")

Хiба не щиросерде почуття вилилось у цi рядочки? Читаєш, а серце млiє вiд краси i нiжностi. Хочеться й самiй так само поетично й просто вилити потаємнi почуття. Вилити навiть тодi, коли цi почуття не мають взаємностi. I цьому теж навчають мене рядочки тичинiвської поезiї, проникненi м'якiстю й мелодикою, щирим захопленям i свiтлим смутком:

О люба Iнно, нiжна Iнно, Любовi усмiх квiтне раз - ще й тлiнно.
("О люба Iнно...")

Лiричний струмiнь пронизує навiть громадянську лiрику Павла Тичини, бо й у творах, присвячених народовi України звучить гiмн вiрностi i любовi:

О Україно! Сонце волi!
Вiд ран твоїх мене болить
За тебе б - ворога спалить
Твою скорботу, муки болi
Я хочу в себе перелить.
("Матерi забуть не можу")

Не менш разючим є у Тичини ще одне: дивовижна взаємодiя звукового i свiтлового понять. Простежується це явище у багатьох поезiях, але, на мою думку, найяскравiше вiдображене у вiршi "Арфами, арфами...":

Арфами, арфами -
Золотими, голосними обiзвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна,
Запашна,
Квiтами - перлами
Закосичена.

Правда, чудовий передзвiн кольору i звуку чарує душу? Лоскоче потаємнi куточки свiдомостi, наповнює мозок i серце свiтлою радiстю.

Не маю можливостi проаналiзувати всi лiричнi твори П. Г. Тичини. Але запевняю вас: скрiзь присутнi глибокi i щирi почуття поета, сповненi любовi, нiжного трепету, оптимiзму. Дуже радiю з приводу того, що доторкнулася струнами свого серця до багатоголосих вiршiв Тичини. Впевнена, що допоможуть менi прочитанi твори стати людиною справдi чуйною, щирою, вiдвертою в нашому складному життi. Допоможуть бачити i творити добро, з нiжнiстю нести його людям.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.