Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Ні! Я жива, я вічно буду жити... (Леся Українка)
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Ні! Я жива, я вічно буду жити... (Леся Українка)

Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя - то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов... Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як гартувався її характер? Усі свої надії вона покладала на міць свого слова. Така вже була її доля: мусила гукати до людей, "прорицати, аки одержима" в той час, коли од туги хотілося в землю увійти і замовкнути навіки. Із свого життя вона створила поезію, драму, пісню. Вона належала до таких людей, "що коли бачать перед очима маленьку хмарку, то їм здасться, що сонце погасло, а коли піймають промінь, то думають, що сонце прийшло жити до їх у саму душу..." Так писала Леся до А. Кримського. Життя ламало навколо неї все, але не характер, який сформувався дуже рано і не змінювався ніколи.

Попри всі болі, жалі, трагедії, Леся любила життя. її зачаровували небо і море, дивували тисячолітні піраміди і старовинні замки, захоплювала велична і грандіозна картина світу, але думка поетеси завжди б'ється над питанням, де шукати щастя, волю і надію. І народжується мудре слово:

Ні, думко! Даремно в світовім просторі

Притулку шукати,

В безодню дарма поринати.

Любов і надія не в зорях, не в морі, -

Між людьми поради питати!

Поетеса пильно придивляється до життя, до людських стосунків і проймається любов'ю до простих людей і ненавистю до гнобителів. Вона вбачає свій обов'язок у тому, щоб "сіять квітки на морозі", поливати їх гіркими словами доти, доки не розтане лід гніту і зла і не зійдуть квіти добра та щастя. Заради Вітчизни, людей вона готова піднімати важкий камінь "на гору круту крем'яную" з веселою піснею на устах, шукати "зірку провідну, ясну владарку темних ночей". Леся мріє своїм словом збудити народ до боротьби за правду і волю, знаючи, що у цій боротьбі може загинути багато борців, серед них і вона:

Ні, гук страшний я видобути мушу!

Хай я загину, та хай сяє мило

Над людьми сонцем правда і надія!

Поетеса своїми творами кидає рішучий виклик силам темряви, затверджує волю до боротьби і перемоги.

І не вмре та слава, не поляже,

В пісні, слові буде вічно жити

І про себе світові розкаже.

Такими словами закінчує Леся Українка поему "Роберт Брюс, король шотландський". Ці ж слова можна віднести і до її життя та творчості. Вона дійсно залишається жити вічно у своїх піснях і в пам'яті вдячних нащадків.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.