Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Українки "Бояриня"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Українки "Бояриня"

Поема "Бояриня" не була у творчостi Лесi Українки явищем випадковим. Задум i сюжет твору з трагiчним фiналом вiдповiдав "трагiчно му свiтоглядовi" самої поетеси. Її не стiльки цiкавила полiтична iсторiя, скiльки iсторiя культурна, хоч сам твiр присвячено драматичним подiям нацiональної iсторiї - добi Руїни з усiма її конфлiктами й суперечностями. Це була найтрагiчнiша, на мiй погляд, сторiнка в iсторiї України, адже пiсля смертi Богдана Хмельницького нашу країну, яку було подiлено на двi сфери впливу (польську i росiйську), спустошували виснажливi вiйни, внутрiшнi суперечки за гетьманську булаву, намагання московських царiв позбавити українцiв його мислячої елiти.

Саме ця нацiональна зрада освiчених верств "заради лакомства нещасного" мучила Лесю Українку i надихнула її на створення "Бояринi", яку вона написала за три днi 1910 року. Треба зазначити, що мотив нацiональної зради-пасивностi звучав i в творчостi Т. Шевченка ("I мертвим, i живим..."), i в П. Кулiша, i в М. Костомарова, i в поезiї I. Франка:

Чого у нас вiдступникiв так много
I чом для них вiдступство не страшне?

Змальовуючи iсторичну ситуацiю доби Руїни, Леся Українка не вдається до зображення подiй, а показує, як епоха з її проблемами вiдбивається в долях дочки козацького старшини Оксани та її чоловiка, боярина Степана, що служив у Москвi. На мою думку, саме протистояння їхнiх позицiй, поглядiв, думок i є основою твору. По-рiзному розумiють iдею батькiвщини, патрiотизму i нацiональної честi Оксана i Степан, яких поєднало кохання. Двi люблячi душi, але яка прiрва мiж ними! Коли я читав поему, в моєму серцi розпач весь час змiнювався спiвчуттям до них, бентежило передчуття неминучого лиха. Бо для обох героїв Україна - це "веселий свiт" з дiвочим спiвом, де в шанобi батько-мати, добре слово, жiноча й подружня вiрнiсть. Московщина ж - "неволя бусурманська", "темниця". Та якщо Оксана вiдкрито заявляє:

...Хiба я тут не як татарка
сиджу в неволi? Ти хiба не ходиш
пiд ноги слатися своєму пану,
мов хановi? Скрiзь палi, канчуки...
Холопiв продають... Чим не татари?

то надмiрна обережнiсть Степана переросла в його боягузство й бездiяльнiсть. Вiн поводив себе по-лакейськи, боявся розгнiвати хазяїна, вiд якого залежило його благополуччя. Тому й танцював "Стьопка-холоп" тропака перед царем i в прямому, i в переносному значеннi.

Як же влучно на прикладi протистояння моральних позицiй двох люблячих сердець показала поетеса протистояння двох свiтiв - України i Росiї часiв Руїни! Леся Українка навiть поглиблює показ цього проти-стояння, змальовуючи звичаї та обряди України й Росiї (ставлення до жiнки, честi дружини, етикет пригощання гостя), рiзницю у художнiх смаках (Оксана не приймає росiйського жiночого вбрання). Надiрвана всiма цими великими i малими деталями протистояння, Оксана вигукує: "Я гину, в'яну, жити так не можу!" Тiєї митi менi здалося, що я чую голос моєї України, яка намагається докричатися i до великодер жавної влади, i до своїх дiтей-українцiв, щоб вiдродити в них нацiональну пам'ять, i змусити всiх зрозумiти, що нацiя з волелюбними традицiями, героїчною iсторiєю i високими морально-етичними нормами заслуговує не на приниження своєї гiдностi, а на пошанування своєї самобутностi i права на державний суверенiтет.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.