Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Оповідання В. Винниченна "Салдатики!" - "малюнок із селянських розрухів"
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Оповідання В. Винниченна "Салдатики!" - "малюнок із селянських розрухів"

Життєвий шлях Володимира Винниченка простягається з Єлисаветграда на Кіровоградщині до Мужена за тисячу кілометрів від Парижа. Але де б він не жив, усі його думки були з рідним народом.

Оповідання "Салдатики!", за визначенням самого автора, "малюнок із селянських розрухів". Твір починається описом сірого, холодного березневого ранку. Темні, густі хмари повзуть над селом. На вигоні зібралися селяни, і їхні худі, по-хмурі обличчя повернуті у бік шляху. Учора доведені до відчаю голодом селяни розділили між собою добро з панських комор. Уперше за багато місяців "весело запалали печі по хатах", радісно "снідали селяни тієї ночі". А вранці прокотилася новина - до села йдуть солдати, яких прикликав пан, щоб приборкати непокірних селян.

І ось тепер люди тривожно поглядають на шлях, який іде з невеличкого ліска за селом, стиха перемовляються про убивство солдатами трьох селян у Кавунівці; чується жіночий плач і зітхання. Серед розгублених селян вирізняється Явтух, який упевнено заспокоює односельців. І люди вірять йому. Ще донедавна його мало примічали в селі, а тепер цей непоказний, непримітний чоловік пер-шим став перед солдатськими рушницями, щоб захистити село від розстрілу. Він знаходить потрібні слова і розповідає солдатам про голод, який змусив селян відібрати у пана ними ж зароблений хліб, про те, що й самі солдатики - такі ж селяни, про те, що не можна стріляти в безневинних людей. І солдати опустили зброю, відмовилися виконувати накази офіцера. І тоді озвірілий офіцер вихопив шаблю і з усієї сили рубонув Явтуха. Селяни заніміли від жаху. Та ось із юрби вискочив Микола і з свистом опустив на голову офіцерові ломаку. "Коли селяни й солдати збіглися до Явтуха та офіцера, обидва були вже мертві". Ці дві смерті примирили солдат і селян. Вони розійшлися: солдати понесли вбитого начальника до казарми, а селяни з другим вбитим начальником - Явтухом - повернулися до села.

Цим закінчується оповідання В. Винниченка "Салдатики!", і письменник надає змогу читачеві самому додумувати, як могли б розвиватися події далі.

Початок XX століття був буремний. Загострилося соціальне розшарування на селі, збідніле селянство було розорене і за копійки працювало на панських ланах. Нестерпне існування було причиною масових виступів селян. Часто ці бунти жорстоко придушувалися військами, але іноді ставалося так, що солдати опускали гвинтівки, відмовлялися стріляти в нещасних, голодних людей. Саме такий випадок схвилював душу письменника. Володимир Винниченко у невеличкому оповіданні - "малюнку із селянських розрухів" - показав трагедію людського життя. Але за найжорстокіших умов існування люди можуть і повинні залишатися людьми, не перетворюватися на звірів.

Оповідання "Салдатики!" закінчується трагічно, але те, що солдати і селяни не стали ворогами, розійшлися мирно, вселяє надію і оптимізм.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.