Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Романтичний образ Максима Тримача
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Романтичний образ Максима Тримача

ВОВЧОК МАРКО

(1833- 1907)

Справжнє ім'я - Марія Олександрівна Вілінська. Народилася в с. Єкатерининське Орловської губернії в родині російського поміщика, я минулому офіцера царської армії. Виховувалася у своєї тітки в родині Писаревих (батьків відомого російського критика Дмитра Писарєва), Навчалася в Харківському пансіонаті, після закінчення якого оселилася у тітки в Орлі, Одружилася у 1851 р. з Панасом Марковичем (був засланий до Орла за діяльність у Кирило-Мефодіївському товаристві) і виїхали з ним в Україну. Родина жила в Чернігові. Тут Марія Олександрівна зацікавилася українською культурою, записувала і вивчала фольклор, долучилася до культурно-освітньої роботи. Пізніше жила і працювала к Кисні, Немирові.

Декілька років перебувала на лікуванні за кордоном у Німеччині, Англії, Італії, деякий час жила в Парижі. Тут вона познайомилася з багатьма визначними людьми свого часу: Герценом, Тургенєвим, Добролюбовим, Толстим, Менделєєвим, Сєченовим та ін. Була співробітником у журналі "Современник" та інших прогресивних російських виданнях. У 1867р. повернулася в Росію, жила в Петербурзі, Саратові, потім на Північному Кавказі, в Україні. Похована в м. Нальчик на Кавказі.

Прозаїк. У1857 р. вийшла друком перша збірка творів "Народні оповідання", що принесла письменниці велику популярність і невдовзі була перекладена російською мовою. У 1867р. у Петербурзі виходить друга книга "Народних оповідань". Писала прозові твори російською мовою, публіцистичні статті, робила переклади з європейських мов (її переклади творів Жуля Верна вважаються одними з найкращих).

Романтичний образ Максима Тримача

(за однойменним оповіданням Марка Вовчка)

Свобода бажана для багатьох. Свобода слова, дії, вчинків і поглядів. Кожен із нас вкладає в це поняття свій зміст, особливе значення. Хтось мріє вільно висловлювати свою думку, а хтось бажає звільнитися від заборон і обмежень, які заважають жити, приносять муки із дня в день. Я вважаю, що у світі не існує цілковито вільних людей. Різноманітні правила, обмеження й заборони не обминають нікого. І ми прагнемо свободи, боремося за неї, і у цьому прагненні здатні до рішучих вчинків, слів, звершень. Та іноді, отримуючи таку бажану незалежність, ми просто не знаємо, що з нею робити. Наприклад, підліток, який хоче звільнитися від опіки дорослих, отримавши можливість діяти самостійно, швидко розуміє, що йому потрібна підтримка й чиясь мудра порада. Безцільне прагнення не призводить ні до чого, і тільки людина, яка має чітко визначену мету, яка не відступає від своїх принципів і поглядів, може пізнати справжню суть свободи. У боротьбі за неї народжуються сильні особистості, з вольовим духом, з непокірним і незалежним характером.

Саме таким був головний персонаж оповідання Марка Вовчка, Максим Тримач.

Він був морально сильною людиною, мав власні принципи і погляди на життя. Тримач ніколи не відступався від своєї думки, вмів приймати важливі рішення, все намагався вирішити самотужки. Максим бачив свободу у рівноправ'ї, не визнавав панів, був запеклим ворогом кріпацтва. Він не міг спокійно дивитися на те, як багатії принижують гідність простих людей - селян-кріпаків. Одного разу, коли якийсь пан образив його односельця. Тримач спалив хату багатія й вигнав того за Дніпро. Своїми словами й вчинками він заслужив неабияку повагу на селі. Його любили всі сусіди, збиралися навколо нього, прислухалися до його слів. Максим Гримам боровся за справедливість, вважав, що жити треба своєю працею й нізащо нікому не підкорятися. Я вважаю, що саме такі люди, які вміють зберегти власну гідність і захистити свої права, заслуговують на повагу. Марко Вовчок змалювала через образ Максима Тримача романтичний характер, який поєднує у собі бунтівний дух, прагнення свободи й незалежності, вміння відстоювати свої позиції у суспільстві. Бажання волі об'єднувало людей, і вони йшли захищати свою честь і гідність. Образ не єдиний в українській літературі: постійний гніт і приниження з боку панів викликали реакцію - і завжди знаходився хтось, у чиїх жилах кипіла кров при погляді на несправедливість. У наш час, здається, особистостей із таким характером майже не лишилось, люди ні за що не борються, вони втратили мету, а можливо, ми їх не помічаємо або втратили довіру до них.

Та все ж яким би добрим не був характер Максима Тримача, ідеальних людей не буває. Романтичний герой приречений на самотність. І, звичайно, бути таким твердим, впертим і непокірним не завжди добре. У Тримача виникла проблема у стосунках з донькою Катрею. Він суворо заборонив їй виходити заміж за кріпака, бо хотів мати за зятя вільного чоловіка, а для доньки бажав щастя і, головне, свободи. Не міг він віддати свою єдину кровиночку панові. Для Катрі ж важливішими були її щирі почуття до Семена, вона не зважала на його соціальний стан, становище у суспільстві. Перед молодою дівчиною постало тяжке завдання: вирішити свою долю. З одного боку, вона не могла не послухатися свого батька, бо дуже його поважала. З іншого ж - Катря боялася втратити своє кохання, єдине й найважливіше для неї почуття. Душевні переживання й суперечки приносили їй невимовні страждання. І, дізнавшись про загибель Семена, Катря не витримала такого удару й пішла з цього світу. Містична сцена смерті доповнює й без того вміле зображення подій і побудову твору. Місячна ніч, гарне біле вбрання дівчини, похилена верба і маковий вінок, який залишився плавати на воді - все це заворожує читача. Але понад усе вражає трагізм безвихідного становища. Авторка в образі Катрі уславлює вірність коханню, звеличує кохання як духовну якість, | що підіймається над усіма перешкодами. І

Марко Вовчок за манерою викладу близька до народної творчості, звертає увагу на проблеми, що пов'язані з кріпацтвом, та від цього і твір не стає менш актуальним: стосунки батьків та дітей - проблема І; одвічна. Не можна сказати, хто винен, хто правий. У таких ситуаціях правда десь посередині. Досвідчені батьки завжди бажають нам щастя, тому до них треба прислухатися. Але іноді батьківське прагнення і щастя для своїх дітей переходить межі, а їхнє втручання до особистого життя дорослого сина чи дочки можуть призвести до невиправних наслідків. Так і Максим Тримач: дуже любив Катрю, хотів, щоб та прожила щасливе життя з вільним і заможним козаком. Та не треба було так суворо ставитися до доньки. Батько не зміг зрозуміти, чого хоче молоде серце Катрі, не дав їй свободи - і втратив назавжди. Потім зрозумів свою помилку, та вже було надто пізно. У цьому випадку й виявляється вада сильної особистості Максима Тримача. У стосунках із близькими треба бути в міру суворими й завжди намагатися зрозуміти рідну й дорогу тобі людину. Саме тоді, коли, заради щастя власних дітей, батьки зможуть не бути такими суворими і недосяжними, а діти прагнутимуть не просто почути, але й послухати батьків, які пройшли значний відтинок життя і намагаються вберегти нас, дітей, щоб не впали у прірву, - лише тоді буде вирішена проблема взаєморозуміння між батьками й дітьми.






Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.