Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » ВАСИЛЬ БАРКА. Жовтий князь
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





ВАСИЛЬ БАРКА. Жовтий князь

Мати наряджає доню й радіє. Але вдушу закрадається тривога - знову навіщось повели чоловіка в сільраду. Чіпляються і гризуть: давай - як не гроші, так хліб.

Сім'я зі страхом чекає батька - чи не станеться чогось жахливого. Збираються йти до церкви. Оленка несміливо питає, чи, може, їй не йти, а то з неї сміються, глузують вчителі й учні. Дарії Олександрівні прикро, що її дитину даремно кривдять, але вона говорить дочці: "Терпи! Це годиною краще, ніж цілий вік хвалять". А в самої "от-от схопиться гнів: справедливий був би, але чимсь небезпечний. Нехай зникає в обширі серце, де нема йому чим горіти".

Син-первісток підкорився страхові і промовив з чужого голосу: "Навіщо пережиток?" Малі думають, що мама темніша тих, хто в школі навчає, "бо ті ходять з новими книжками, а вона старі читала... Так там була правда і серце, а що в теперішніх? Зла настирливість. Відчуває мати, як день у день "вони" настроюють дітей проти її думки і волі. Діти очужіли". А що робити? "Вони" сильніші.

Обличчя у матері видовжене, щоки запали, очі темно-сірі без гострого блиску. Недавно Оленка одержала в школі з-за своїх пустощів та недбальства кілька низьких оцінок. Мати, побоюючись насмішок: мовляв, "дурна дитина у вас", грізно нагримала на доньку й мало не вдарила її. Та сполотніла, ледь не знепритомніла, потім так заридала, що всі аж злякалися й кинулися її втішати. Потім постаралася, стала краще вчитися і раділа за маму, якій дуже хотілося бачити високі бали в її зошиті. Мати потайки картала себе за той гнів. І згодом порадила своїй блідій, зі світлими очима доньці: "Оленко, дражнитимуть, що в церкву пішла, то промовч! їхнє зло щезне, а правда - ніколи". Правда буде з ними і на небі, якщо будуть достойні, житимуть прощаючи і люблячи. Оленка взяла свій зошит, тримає в руках, хоче, щоб мама подивилася і похвалила. Для Дарії Олександрівни це свято - бачити доччині кривулі, але вона боїться перехвалити дівчинку.

Зайшла сусідка Ганна, посумувала, що ведуть людей у сільраду правити (збирати) останній хліб. Після цих слів у хату ніби тінь заступила і біда заглянула у вікна. Зажурилися ще й через дітей, яким наторочено, що "нові книжки церкву переросли. А ті книжки мертві!" Та й що зараз за навчання! Раніше скільки напам'ять знали і пісень, і казок. Тепер цього немає.

Завантажити..




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.