Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Малишко Андрій
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Як позначилися 30-ті роки на формуванні А. Малишка - поета і громадянина?

А. Малишко як поет і громадянин формувався в 30-ті роки - за тих чорних часів, коли навіть відомі письменники-гуманісти освячували й виправдовували криваву диктатуру. Андрій Малишко належить до тих, хто спромігся зберегти людську гідність і творчу чистоту. На відміну від багатьох, він ніколи не опускався до ролі "одописця", не впадав у фальшивий екстаз із приводу чергової небаченої "історичної перемоги". Немає в його щирих віршах ані фарисейства, ані ганебного ідолопоклонства, ані кровожерливих закликів нищити всіх, "хто не з нами". Чи знав Малишко про ті факти і явища, які свідчили, що "всенародне щастя", проголошене з трибун і газетних сторінок, - це пропагандистський обман? Не тільки знав, але й зазнав їх у власному житті. Через багато років поет скаже про це:

Я теж опухав
без хліба шкоринки,
В тридцять сьомім
дивився на грати.
("Надія")

Він привітає молоде покоління, "не залякане вночі арештами, не допитуване на комісіях", покоління, якому "від тяжкого сну соловецького не лягають на душу кошмари". Кошмари, звичайно ж, відбилися на душі поета і його покоління. Про своє самопочуття в роки сталінщини Малишко написав у вірші 1956 року, зверненому до поета Олекси Близька:

Олексо, друже! Кажуть, що не я,
А ти тоді убитий був невинно.
Чому ж мені здається, що й тепер
Розстріляним ходжу по Україні,
І кулю ту прокляту вік ношу,
І вийняти із серця вже не можу.

("Олексі Влизькові")

Але в ті часи Малишко був молодий, був переповнений любові до добрих людей - трудівників, до рідної пісні, до своєї обухівської української землі за те, що міг без кінця черпати з тієї глибокої криниці.
Відчуття духовної єдності з рідним народом надихало його творчість і допомогло вистояти в ті тяжкі часи:
Під літнім широченним небокраєм
Мене стрічають люди і знайомі,
І кожен добрим словом пригощає,
Пахучим хлібом, яблуками в домі.
...Дуб схиляє віти,
Любиме дерево мого народу,
Ще сотні літ гіллям йому шуміти.

("Учитель")



Розкрийте тему: "Мотиви майбутнього життя у воєнній ліриці поета".

Велика Вітчизняна війна ще була в самому розпалі. З гіркотою і співчуттям поет говорить про страждання людей, які гинули на фронті, боролися в окупації, були вивезені на роботу до Німеччини.
Але в його поезії уже починає звучати мотив отчого дому - повернення до рідної домівки, до мирної праці, мирного життя. Поезія Малишка воєнного часу спрямована в майбутнє, у ті світлі дні, які, за переконанням поета, настануть, мусять настати. Війну Малишко сприймав як велику очищувальну силу, яка змете з лиця землі злидні, зло й жорстокість, обман і лицемірство, насильство над людиною. Мотив нового життя, чистого і справедливого, пронизує кожен рядок і слово Малишка, породжує чарівний і привабливий образ відродженої землі.
Мотиви післявоєнних змін у житті прозвучали у прекрасних фронтових віршах "Нехай ми схудлі, некрасиві", "Молоденькі сади ми посадили на кручі", "Будуть зорі так само горіти", "Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу".
У тому майбутньому житті, про яке так палко мріяв поет в окопах, будуть на місці бліндажів рости молоденькі сади, достаток і щастя прийде в кожну хату, "без нужди і печалі народяться діти". Мати з доброю посмішкою виглядатиме сина з роботи. Буде дзвеніти над світом дівоча пісня. І вдосталь буде нарешті в людей хліба:

Бо пшениця зросте, як могутня обітниця,
З наших сил, і трудів, і гарячої крові.

Андрій Малишко виражав у своїх поезіях-мріях не тільки власне, бажане, він виражав сокровенні сподівання народу.



Доведіть неоднозначність ідейно-художньої вартості післявоєнних збірок поезій Малишка.

Повоєнні роки були у творчій біографії Андрія Малишка психологічно найскладнішими. Надії, які покладалися на післявоєнне життя, не справдилися. Поет бачив, що українське село так і не змогло піднятися з руїни.
Обідране й голодне, задушене податками й "позиками", позбавлене державної допомоги, село втратило будь-яку соціальну перспективу. 1947 року голодна смерть почала косити недавніх переможців. Почалася кампанія переслідування чесних літераторів. У цій задушливій атмосфері не могла дихати справжня поезія. Андрій Малишко переживав глибоку внутрішню кризу, здебільшого відмовчував-ся, а в небагатьох віршах жив спогадами про війну (збірка "Ярославна", 1946 рік).
Новий етап у творчості поета займає приблизно півтора повоєнних десятиліття. Якщо зважати на обсяг написаного, етап цей був досить плідний. Виходять у світ збірки "Весняна книга" (1949), "За синім морем" (1950), "Книга братів" (1954), "Що записано мною" (1956), "Серце моєї матері" (1959).
Але ідейно-художня вартість цих книг не була однозначна.
Давно очікуване, омріюване під час воєнного лихоліття повернення додому налаштовувало на радісне, мирне, щасливе, безхмарне життя. Проте дійсність виявилася значно складнішою і була іншою. Але психологічний настрій на "оспівування", на "високу ноту" поет подолати вже не міг, з-під його пера вийшло в ці роки чимало віршів, змальоване в яких разюче розходилося з реальною дійсністю. І найбільше - в показі села. Тематичні обрії творчості Малишка значно розширилися після поїздки до Америки, де він був із групою діячів української культури 1946 року. Вірші, написані за американськими враженнями, і склали основу збірки "За синім морем". У віршах відчутна психологічна атмосфера епохи "холодної війни", ідеологізація акцентів.
Творче відродження Малишка почалося з хрущовською "відлигою" і реалізувалося в збірці "Що записано мною" (1956). У цій збірці Малишко виступив як поет і громадянин у зовсім новій якості. Важко, з муками й сумнівами, він роздумував про свій день і пройдений шлях, про обов'язок митця перед народом.
Усією душею тягнувся поет до людей землі, бо в них він бачив запоруку майбутнього достойного життя народу:

...я їх думами жив, і вони мої думи любили,
Я в них сили набравсь, і від мене взяли вони сили.

("Я не жив ці літа")



Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.