Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Борис Олійник
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Визначте головні теми й мотиви поезії Б. Олійника.

Борис Олійник - поет із своїми улюбленими темами, які він повертає щоразу різними гранями. Так виникають у його віршах і поемах наскрізні образи-ідеї: людська гідність і чесність, пам'ять, мати, жінка, кохання. Ці теми дуже близькі постові, бо вони - саме життя.



У яких творах поет розкриває тему материнства?

Однією із провідних тем творчості Б. Олійника є тема жінки-матері, як символу всього доброго і чесного на землі. Такими є вірші та поеми "Мати сіяла сон", "Мати", "Пісня про матір", "Заклинання вогню". Поезії про матір склали окрему книгу "Сива ластівка" (1979). Тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлої пам'яті звучить у циклі віршів "Сиве сонце моє" (1978). У дев'яти невеликих віршах постає ліричний образ трудівниці, відданої чесній хліборобській праці, людини, для якої віками утверджені принципи народної моралі були непорушним законом. Від неї і син успадкував її важкий життєвий урок, який тепер має "учити довіку". Глибокі асоціації народжує афористичний вислів: "Умирають матері, та не вмре ніколи Мати".



Розкажіть про інтимну лірику Б. Олійника.

Інтимна лірика Б. Олійника являє собою один із найбільш цікавих і вагомих пластів творчого доробку поета. Душевним здоров'ям, глибиною думки, пошуками нових форм вираження і філософськими роздумами позначена інтимна лірика поета. Прекрасні задушевні вірші про щасливе кохання, про біль розлуки, про чарівну любов, що не має кінця, про трепетні почуття закоханих знаходимо в різних збірках поета: "Мелодія", "Я б спокійно лежав під вагою століть", "Парубоцька балада" (збірка "Гора" (1975)), "Стара пісня на новий мотив" (збірка "У дзеркалі слова" (1981)). Смутком утрачених літ і надією хоча б глянути на дороге обличчя коханої сповнена Олійникова "Мелодія". Покладена на музику, вона стала задушевним романсом.

Заболю, затужу, заридаю... в собі закурличу,
А про очі людські засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома на твоє праслов'янське обличчя,
І зоря покладе на мовчання моє печать.



Назвіть вірші Б. Олійника, покладені на музику.

Деякі поезії Б. Олійника, покладені на музику, стали популярними піснями: "Мелодія", "Мати сіяла сон", "Пісня про матір".



Як у поемі-казці "Крило" розкривається тема "Людина і природа"?

У поемі-казці "Крило" Олійник оригінально розкриває тему взаємин між людиною і природою, між людиною і високою мрією, духовним здоров'ям і обмеженістю, звироднілістю окремих перебувальців на землі. Прочитавши цю поему, ми проникли в духовний світ персонажів з чистим сумлінням, а також збагнули ницість і здрібнілість того, хто посягнув на світлу людську мрію і сподівання. У наш духовний світ як живий увійшов символічний образ покинутого журавля "з перебитим у лікті крилом". Загинути йому не дав звичайний хлопчик. Він удома дав притулок журавлику, виходив його, і так вони заприязнилися, що навчив журавлик хлопчика літати "...зорі їм ховалися під крила, і так обом їм хороше було". Здавалося б, що настала повна гармонія у взаєминах людини з природою. Але ні! На цій же землі живе і сусід - заздрісний і ненажерливий. Це він убив довірливого журавлика. Поет переконує нас, що всяке посягання на злагоду в природі, на духовне багатство людини обертається покарою передусім проти самого руйнача усієї природи.



Яку проблему порушує Борис Олійник у вірші "В оборону хліба"?

У нашого народу, як і в інших народів світу, є свої святині. Це Вітчизна, мати, рідний дім. Однією з таких святинь є хліб. Віруючі у своїй щоденній молитві до Бога звертаються із словами: "Хліб наш насущний дай нам сьогодні". У добрі часи не відчуваєш, якою цінністю є звичайна скибка хліба. Його вартість пізнаєш у лихоліття. А такі лихоліття наш народ у минулому, XX столітті, переживав не раз. Тричі - голод. А до того ще й голодні воєнні роки. Цінувати хліб, розуміти його святість, шанувати працю людей, які його виростили, навчає нас вірш Бориса Олійника "В оборону хліба". Ліричний герой став свідком картини, яка його вразила в саме серце. Юнак, забавляючись, замість футбольного м'яча ганяв півхлібини. Якби це спостерігали ті, що пухли від голоду сорок шостого року, у них би "від жаху похолонуло в душі". У батьків, які ділили шматок хліба в окопах, мов долю у бою, "відкрилися б старі солдатські рани і заболіли". А в матерів так би застогнали натомлені від праці руки, наче по них потопталися навскач. Для ліричного героя хліб - це праця, чудо із чудес, із якою всі ми виросли, яка всіх нас зробила Людиною. У хлібові світиться народна душа. А той, хто замахнувся на душу, застерігає поет, може, спіткнувшись, стати "на чотирьох", тобто перетворитися на тварину.



Як розкривається тема вічного материнського обов'язку в "Пісні про матір"?

"Пісня про матір" розповідає про відхід матері з життя, "за межу". Діти і внуки боляче переживають розставання з матір'ю і бабусею, вони ладні все зробити, щоб вона їх не покидала, щоб завжди чекала на них край воріт. Але час і доля невблаганні. Мати відходить від них спокійно, із почуттям виконаного обов'язку. Вона віддала дітям і онукам все, що могла віддати. Вона віддавала себе з усією можливою повнотою: працею, любов'ю, казками, піснями. Дарувала дітям і онукам прибрану нею рідну землю з її райдугами й журавлями, із сріблом на травах, із золотом на колосках. Мати своєю невтомною щоденною працею прикрашала не тільки свій дім, а й усю землю, працювала для людей: "Посіяла людям літа свої, літечка житом. Прибрала планету..." Але найголовніше, що зробила мати на цій планеті, в цьому житті, - вона виконала свій материнський обов'язок: народила дітей, виростила їх і навчила, "як на світі по совісті жити". Віддавши себе наступному поколінню, вона продовжила своє життя в ньому навіть після того, як вже стала "замисленим полем".



Як у циклі "Сиве сонце моє" образ матері підноситься до символічного значення народу?

Цикл "Сиве сонце моє" Борис Олійник присвятив пам'яті своєї матері. Смерть матері змушує сина замислитися над її долею, згадавши все їхнє життя. З рядків поезії, які складають цикл, поволі постає образ простої селянської жінки. У роки війни вона була ще молодою: "Вже - солдатка. Іще - не вдова". Закінчилася війна, відсвяткували День Перемоги. Повернулися з фронтів ті, кому судилося повернутися. А до неї замість чоловіка прийшла похоронка. А далі - доля вдови-солдатки. Жила вона, "як усі", жила життям усього народу, розділяючи з усіма всі радощі і труднощі. Жити, "як усі", - це, за Борисом Олійником, жити за законами народної моралі, в якій завжди на першому місці стоять поняття Совість, Доброта, Робота. Сина мати ніколи не повчала, а вихо-вувала власним прикладом. Мати для ліричного героя - носій простих й одночасно вічних моральних істин. "Трудний урок" життя матері йому, сину, "учити безсонно довіку". Чи була мати щасливою, замислюється син? І приходить до висновку: мабуть-таки, була. Бо поруч із нею завжди були люди, була робота, завдяки якій все довкола цвіло, чепурилось село, колосилися ниви й молоділа земля. Та найголовніший урок, який син засвоїв від матері, - це повага до свого народу, розуміння його, бо вона сама "була від коріння до крони - народом".



Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.