Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Павличко Дмитро
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Як у вірші "Коли помер кривавий Торквемада..." поет сказав правду про сталінську добу та її наслідки?

1958 року вийшла збірка Дмитра Павличка "Правда кличе", у якій поет сказав правду про сталінську добу, її жорстокість, фарисейство, лицемірність. Одним із найсильніших віршів збірки, який був заборонений і дійшов до сучасного читача порівняно недавно, є вірш "Коли помер кривавий Торквемада...". Торквемада - іспанський інквізитор, що жив у XV столітті (1420-1492) і прославився тим, що засудив до спалення 8 тисяч "невірних". Цей образ став символом жорстокості. Після його смерті, розповідає поет, пішли по всій Іспанії ченці. Ці святі отці боялися, щоб не похитнулася їх могутня влада, тому самі розповідали, що інквізитор помер. Єретики легко видадуть себе посмішкою радості. Але люди, слухаючи їх, ридали:

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам'ятали,
що здох тиран, але стоїть тюрма!

Образ Торквемади - алегоричний. За ним постає кривавий інквізитор XX століття, тільки знищив він не 8 тисяч, а мільйони людей. 18-тисячний наклад збірки Павличка був знищений, бо сучасні інквізитори злякалися правдивого слова поета, який застерігав, що після смерті диктатора залишився старий апарат гноблення людини.



Як розкриває поет в інтимній ліриці радість і силу кохання?

Кохання, на думку поета, невіддільне від таких цінностей, як хліб, рідна земля, сонце, пісня, дитина, вуста коханої жінки.

Пахнуть хлібом гаї,
Де кохалися ми до згуби,
Пахнуть хлібом твої
Груди, очі, долоні, губи.
Пахне хлібом маля,
Що любов його народила,
Пахне хлібом земля,
Що дала мені сонце й крила.
("Пахне хлібом трава...")

Любов продовжує жити й тоді, коли здається, що її забули. Кохання очищає душу. Закохана людина ніби народжується вдруге, стає кращою, духовно багатшою:

Так, ти одна, моя любове,
Даєш мені снагу обнови,
Народжуєш мене щодня
Інакшим, іншим...
("Так, ти одна, моя любове...")

Мить побачення з коханою - найкраща, найщасливіша. Тоді сяє сонце і на небі, і в душі. Закоханий відчуває в собі величезну силу. Він, як чарівник, може зробити дівчину щасливою, відвернути печаль:

Я тебе обгорну руками,
Поцілунками обів'ю,
А в серці, на самім денці,
Сховаю печаль твою.
("Що я для тебе маю?")

Поет порівнює кохану із Землею, Всесвітом, Богом.
Закоханий не уявляє себе без любові. Коли вона скінчиться, скінчиться й життя:

Я буду на світі,
Допоки незнане світло
В обличчі твоєму світить.
Я житиму доти,
Допоки горіти буде
Долоні твоєї дотик.
("Я буду на світі...")



Яке місце посідає тема України у творчості Павличка?

Тема рідної землі, Вітчизни, України посідає в творчості Дмитра Павличка особливе місце.
У поетовому серці Україна жила з дитинства. Втративши матір, він ані хвилини в житті не відчував себе сиротою, бо "вела мене в світ Україна моя!"
Для поета Україна - це земля Франка, земля Шевченка, яка і його діла і думки надихнула снагою, "вічно молодою жагою правди й доброти". Вірш Павличка "Батьківщині" розкриває його безмірну любов до України, яка для нього - "всенародиця", "світла безсмертного лоно", "кохання... лебедине".
У рідної землі набирається поет сили, у водах Дніпра він умиває свої очі, "щоб у темряві дух... не згас". Україна - то зірниця, що світить у непроглядну ніч і не дає загинути в імлі. Вона, як мати, благословляє свого сина любов'ю і снагою на творчість.
І поет усі синівські почуття віддає Україні, бажає, щоб його "стражденна, ласкава" мати була вільною і вічною "в мові і в серці щасливих людей". Найбільше щастя для поета - бачити свою Україну вільною і щасливою:

Я тільки в тобі - назавше,
І ти - назавше - в мені.
Мені не потрібно слави,
А потрібно, щоб ти жила.
("Я древо твоє, Україно...")



Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.