Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Ти наше диво калинове
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Ти наше диво калинове

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - бiльш нiчого.
А серце б'ється, ожива, як їх почує...

Так говорив Т. Г. Шевченко. А для мене чим є мова мого народу? Без перебiльшення можна сказати, що це одна iз найбiльших цiнностей у життi. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. Мати, батько i їх мова найпершими схилялися над немовлям. Потiм була пiсня - мамина колискова, дитяча, жартiвлива. I скрiзь чулися рiднi, знайомi слова.

Кожна людина обирає собi мову, якою спiлкується, iнколи таких мов кiлька, але рiдною буває лише одна; найпотаємнiшi думки довiряють найрiднiшiй мовi i пишуть вiршi загалом найрiднiшою мовою.

Немає такого письменника, який би не виказав своєї любовi до своєї мови, який би не вболiвав за її долю. Мiльйони слiв, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбiнацiю, яку ще нiхто не сказав:

Страшнi слова, кол вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всi слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болiв,
Iз них почав i ними ж i завершив.
Людей мiльярди, i мiльярди слiв,
А ти їх маєш вимовити вперше.

Найбiльше серед письменникiв переймалися проблемами мови М. Рильський, П. Тичина, В. Симоненко, М. Кулiш, А. Малишко, i зараз вони тривожать серце i Дм. Бiлоусу, i Б. Олiйнику, i Дм. Павличку, Л. Костенко, I. Драчу та багатьом iншим. А вже про Шевченка i говорити нiчого. Тому що роль мови у життi людини важко переоцiнити. Можна багато говорити про красу, мелодiйнiсть, чарiвнiсть української мови. Тiльки глухий не оцiнить краси української мови. А яка сила жарту i дотепу в українця! Багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом вiкiв, скiльки виходило циркулярiв про її заборону. Про це уже не варто говорити. З 1991 року українська мова знову здобула статут державної. Наша мова гiдна такого статусу, бо нею можна сказати i найнiжнiшi слова освiдчення, i найдотепнiшi жарти, а зараз вона вчиться бути ще й дiловою. Перед нею великi можливостi. Ось тiльки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рiдною, найкращою. Бо мова - це сутнiсть людини, це першоелемент народу, нацiї. Це не лише засiб творчостi, хоч i це її величезний пласт, це - душа народу, його самобутнiсть, неповторнiсть. Згадайте, як любив i милувався українським словом Мокiй у п'єсi М. Кулiша "Мина Мазайло". Багато письменникiв ставлять мову в один ряд з Україною, матiр'ю, коханою. Люди України, вчiться у письменникiв любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, i тодi ви i самi не помiтите, як це "диво калинове" зачарує вас навiки.




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.