Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Твiр-роздум. Чому я хочу стати адвокатом
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Твiр-роздум. Чому я хочу стати адвокатом

Вибiр професiї - так важливо. Адже це твоя майбутня робота, щоденна праця. I якою вона буде (не лише в матерiальному планi), залежить вiд того, правильно ти обереш свою стежину чи нi.

Я хочу стати юристом. Не знаю, як складеться моя подальша доля - чи зможу вступити до юридичної академiї... Але прагнути буду. Бо у мене є друг Антон, котрий тричi складав iспити, i йому нарештi пощастило - вiн став студентом Нацiональної юридичної академiї iм. Я. Мудрого. Зараз вчиться на адвоката.

Антонiв вибiр i приклад - то не єдине, що вплинуло на моє рiшення у виборi професiї. Ще - повiсть I. Франка "Перехреснi стежки". Дуже люблю цей твiр. Коли прочитав, зрозумiв: це - моє. Я теж хочу займатись юриспруденцiєю, вивчати i знати закони, роз'яснювати їх i допомагати людям. Тобто моя мета - бути освiченою людиною, мати престижну i корисну роботу. Звичайно ж - i нормальну зарплату, якої б вистачило для життя: сьогоднi це питання особливо гостро стоїть перед випускниками. Тому говорити вголос про зарплату ще в школi вважаю правильним - не кожного батьки можуть утримувати до старостi. Я живу з мамою i хочу бути допомогою їй на старiсть. I вже не маю сумнiвiв - я буду адвокатом. Як Євгенiй Рафалович у "Перехресних стежках".

Заробiтна плата - не самоцiль. Адже для мене важливо, чим зайнятись. Iван Франко наче вiдповiв на мої питання, пiдказав, куди йти, де прикласти свої сили i знання. "Ах, як багато працi потрiбно!" - цим коротким реченням Євгенiя Рафаловича письменник визначив мiй вибiр професiї.

Справдi, як багато потрiбно працювати, щоб сьогоднiшня наша Україна пiдвелась у повний рiст, забула про злиднi, вийшла з економiчної кризи.

А люди нашi, прекраснi нашi люди, теж заслуговують на кращу долю. Менi здається, що саме знання в галузi правовiй можуть допомогти багатьом стати на ноги, розiбратися i визначитися, як жити далi. Не хочеться бачити свiй народ темним i безграмотним, як це було в повiстi Франка. Згадаймо епiзод, коли Євгенiй зустрiчає на лiсовiй дорозi старого селянина, що заблукав у лiсi. "Хто вкаже тобi дорогу, хто пiдведе тебе, мiй бiдний народе?" - цi слова Рафаловича беру собi за життєве кредо. Допомагати людям, бути їм корисним, отримувати грошi як матерiальну оцiнку моєї роботи i (головне!) людську вдячнiсть як вияв чесно виконаного обов'язку - ось що я хочу. Моральне задоволення вiд щоденної працi - то найвища зарплата, котра не вимiрюється грошовими одиницями.

Євгенiя Рафаловича любили селяни - до нього йшли, його питали, його слухали, йому вiрили.

Маю надiю теж стати таким адвокатом.




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.