Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Щоб снився мир вдовицi-тополицi, Щоб зорi повертались до життя
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Щоб снився мир вдовицi-тополицi, Щоб зорi повертались до життя, Iван стоїть на площi у Берлiнi, До сонця пiдiймаючи дитя. (Микола Сингаївський)

Ще чорний вал вiйни котився на схiд, ще доводилося зазнавати гiркоти поразок i вiдступу, а вже тодi рядовий солдат, колгоспник з Надднiпрянщини Iван Орлюк жив мрiєю про повернення до мирної працi. Навiть у страшну хвилини свого життя, перед судом вiйськового трибуналу, вiн проголошував заповiтне:

"Я так люблю сiяти! Люблю орати, косити, молотити".

Цими словами Олександр Довженко узагальнює характер цiлого народу, який нiколи не був завойовником, завжди прагнув лише сiяти, косити, будувати...

Тема вiйни i миру завжди була важливою для кожного митця нашої Вiтчизни. 440 письменникiв 1941 року влилося в лави дiючої армiї, встали на захист свободи нашої Батькiвщини. Полум'яне слово кожного з них було теж могутньою зброєю. Впевнено й гордо прозвучав у цей тяжкий час голос Павла Тичини:

Я єсть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була...

Йдучи в бiй, солдати повторювали як клятву, слова поета-фронтови ка Андрiя Малишка:

Рiдну, добру, у кровi умиту, Я тебе нiкому не вiддам!

Вiд переможного травневого салюту минуло вже чимало часу, та в нашiй пам'ятi живуть i житимуть подвиги наших людей, звершенi у днi вiйни.

Вони оспiванi в багатьох творах нашої країни.

Видатний український поет Микола Бажан у поемi "Нiчнi роздуми старого майстра" змальовує колишнього шахтаря, що пiд час вiйни ставши солдатом-сапером, звiльнив свiй край та пiв-Європи вiд фашизму i повернувся в рiдний Донбас. Хоч повоєнна земля була, як рана, скрiзь голод та холод, "дроти-загорожi", народ не склав безсило рук, бо розумiв - це тимчасово.

I тепер, як i 56 рокiв тому, страшнi спогади живуть у серцi кожної людини.

Не сплять ветерани - не можуть забути загиблих однополчан. Їхня пам'ять тривогою б'є на сполох сьогоднi в кожне серце: "Не допустiть вiйни!"

У поемi Бориса Олiйника "Закликання вогню" з однойменної збiрки лiричний герой вiд iменi вогню, що уособлює вiчнiсть життя, совiсть i чистоту, закликає свого сучасника завжди бути людиною, гiдно нести це високе звання, вiдповiдати "за день грядущий... за все на свiтi!" А коли треба, то й цiною власного життя захистити його. Лiричний герой поеми щиро вболiває за кожну людину, турбується про мир для всiх. Вiн хоче бачити планету у спокої, а людей вiльними вiд страху за своє життя.

Борцем за мир, за iнтернацiональне єднання народiв був i поет Василь Симоненко. У вiршi "Жорна" автор викриває фашизм, таврує варварiв ХХ столiття, якi "у наш - для щастя виведений дiм з кам'яного вiку на танках жорна привезли".

Думками про мир, дружбу з народами свiту, щастя дiтей, заклика ли до сучасникiв не допустити термоядерної вiйни сповненi твори колишнього партизана, поета Платона Воронька. Вiн хоче, щоб наймолодшi "не носили в ратнiм полi залiзо й мiдь на довгому вiку".

Немає тепер для жодного народу питання нагальнiшого, важливiшого, нiж збереження миру, забезпечення головнiшого для кожної людини - права на життя, можливiсть щасливо жити й працювати в рiдному краю.




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.