Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Українська поезія 70-90-х років XIX століття
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Українська поезія 70-90-х років XIX століття

Українська поезія останньої третини XIX ст. - унікальне явище в духовній культурі нашого народу. Вона ознаменувала важливий історико-літературний поступ в українському мистецтві слова, гармонійно поєднавши такі важливі для поезії компоненти, як суб'єктивність переживання й об'єктивну предметність, емоційне й раціональне начала.

Українська поезія цієї доби була модерною за характером змістових і формальних шукань і дещо відмінною від попередньої традиційної художньої системи. У 70-х роках відбувся новий поворот у розвитку поезії, його смисл можна охарактеризувати як момент зустрічі традиції з новими, модерними віяннями.

Українська поезія останньої третини XIX ст. зближується з європейським модернізмом активним життєсприйняттям без потойбічної мрійності, порушенням "одвічних проблем" буття, пошуками нових форм вираження, розкриттям властивостей світу, які тонко відчуває ліричний герой, реальним відтворенням емоційно-чуттєвої сфери внутрішнього світу людини. З подібним значенням виступають також інші компоненти цієї системи: трагічне відтворення нерозривних суперечностей між суспільством і особою, неприйняття традиційних, навіть реалістичних способів моделювання світу, звернення до експериментаторства, відтворення кількох суб'єктів у межах одного тексту.

Водночас, бути модерним означало втілити в живих образах швидкоплинний час, бути відданим найважливішим ідеям XIX століття - "гуманізму, демократизму, свободі чоловіка і народності" (І. Франко). Такі поети, як Я. Щоголев, Б. Грінченко, Г. Манжура, М. Старицький, Олена Пчілка, І. Франко, П. Грабовський та ін. ставили перед собою завдання бути сучасними. На їхню думку, сучасний твір виражає риси нового світосприймання.

Українська поезія 70-90-х років XIX ст. - новий етап у художньому осмисленні національного, духовного та соціального буття народу й людини, своєрідний літопис тієї епохи, що відобразив піднесення національної самосвідомості широких мас. Звідси - розуміння ролі українського поета в житті суспільства.

Сійте в головах думи вольнії,

В серцях жадобу братолюбія,

В грудях сміливість до великого

Бою за добро, щастя й волю всіх! -

закликав І. Франко побратимів по перу.

Концепцію мистецтва, що ґрунтується на філософії позитивізму й романтизму, ролі поезії у формуванні національної самосвідомості народу в боротьбі за соборність і незалежність України підтримали М. Старицький, Олена Пчілка, П. Грабовський та інші митці.

Нове художнє бачення світу, нова концепція мистецтва, новий ідеал породжують і нове уявлення про прекрасне та розумне.

У. поезії цієї доби ще триває дія силового поля романтизму з його культом поета як пророка, громадянина. Модерністські зрушення спостерігаються у Франковій збірці "Зів'яле листя", де замкнений у собі психологізм утворює своєрідний місток між широким потоком буття та багатим духовним світом ліричного суб'єкта.

Активне втручання в суспільне життя, формування нового, національно свідомого читача-українця - ось що визначало естетичну стратегію української поезії 70-90-х років XIX століття.




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.