Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська література » Ідеал сильної української жінки в творчості українських письменників
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Ідеал сильної української жінки в творчості українських письменників

(на матеріалі романів "Поклади золота" В. Винниченка і "Тигролови" І. Багряного)

Гармонійне, лагідне мислення українця-хлібороба тяжіє до ідеалу жінки як Землі-годувальниці й берегині. Тому й образ України більшість із нас співвідносить із жінкою. Національне відродження 20-х років висунуло цілий ряд тлумачень образу сильної, взірцевої жінки - матері, соратниці, громадянки молодої країни.

Ми розглянемо соціально-детективний роман Володимира Винниченка "Поклади золота". Твір описує життя української інтелігенції в Парижі 20-х років. Париж, еміграція протистоять Україні, краю любові, своїм лицемірством і раціоналізмом. Місія відродження, повернення людини в "рай" любові й духовності покладається на жінок - чекістку Соню й повію Лесю. Спочатку Соня - втілення войовничого нігілізму. Дочка юдейського рабина, вона була захоплена російською "офіцернею" під час погрому і кілька днів знаходилася в казармі на правах еротичної ляльки. Чудом врятувавшись, вона "полетіла" у ЧК, щоб помститися - на її рахунку більше 200 розстріляних офіцерів. Леся - дружина військового, стала вдовою через рік після заміжжя. Живе з Миколою Терниченком (Миком), російським офіцером, а потім українським старшиною, якого часто рятувала від голодної смерті, продаючи своє тіло.

Їхнє завдання - інкогніто ввійти в довіру до передбачуваного колишнього чекіста Гунявого, ставши його коханкою, й отримати від нього інформацію про золоті поклади України, украдену в розстріляного вченого. Методи жінок визначаються їхнім світоглядом. Соня йде "у наступ", беручи "Гунявого" своєю емансипованістю й відкиданням моралі. "Легенда" ж Лесі протилежна, - вона видає себе за дочку професора, що навіть не була в Україні у воєнні роки. "Рафінована аристократка", вона закохує в себе весь пансіон, у якому сходяться дороги персонажів.

"Чекіст" поводиться підозріло: розриваючись між цими жінками, він не поспішає розкривати таємницю, хоча й страждає від докорів совісті, які ворогуючі сторони витлумачують кожна зі своїх позицій. Але отут тонкий задум дає збій: обидві шпигунки закохуються в "Гунявого". Аморалізм Соні залишає її глухою до каяття "Гунявого", хоча вона і клопочеться перед керівником операції про помилування колишнього чекіста.

Леся ж відмовляється "копати" під кохану людину, приймаючи її в усій цілісності натури. Забувши про золото, Леся намагається допомогти "чекістові" знайти віру в доцільність існування. Щира турбота спрацьовує краще шпигунських ноу-хау. Перед Просто Жінкою "Гунявий" признається, що він - усього лише актор української драми. При черговій спробі арешту за антибільшовицькі номери чекісти зґвалтували його дружину, він задушив одного з них і, емігрувавши, врятувався. Тепер він готується до нелегальної подорожі на Україну за дітьми. Ця поїздка "Гунявого" і Лесі, перетворених любов'ю й каяттям, відкриває віху нового життя на новій Україні.

У "Тигроловах" Івана Багряного авторський ідеал жінки втілюють мати й дочка з родини тайгових мисливців, вихідців з України. Мати відрізняється від своїх українських товарок "простою" мужністю, неусвідомлюваною гідністю, її дочку Наталку характеризують гордість і волелюбність, воля й емоційність, оптимізм і суворість. Ні в чому не поступаючись чоловікам, вона червоніє, коли брат пропонує пійманого соболя пустити їй на комір. "Дитя ще незайманого спокою", перед яким пасує серцеїд, а тепер утеклий в'язень Григорій, вона, проте, готова переступити батьківське слово заради любові до чоловіка.

Джерело рис справжньої жінки Багряний бачить у близькості до природи. Називаючи Наталку "мавкою", він прозоро відсилає читача до "Лісової пісні" Лесі Українки. Мавка, головна героїня цієї поеми, також протиставляється Лукашеві тим, що вона - дитя природи й не терпить світського матеріалізму. Але якщо Мавка Лесі Українки не бажає боротися за коханого та помирає, то Наталка Багряного здатна відвоювати місце під сонцем і залишає звичне оточення, щоб іти з Григорієм "На тую... на твою Україну!" Зразковість цього персонажа очевидна: виводячи походження Наталки з Полтави, Багряний створює образ "нової Наталки-Полтавки", нової жінки для Нової України.




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.