Материалы | Шпоры | Тесты | Книги | Софт | Тесты ЕГЭ
 
 
Головна » Українська мова » Як я навчився плавати (твір-оповідання)
Предмети
Астрономія
Біологія
Географія
Історія
Математика
Рос. літ.
Укр. літ.
Укр. мова
Для вчителів укр.м та л.
Фізика
Хімія


Онлайн тесты по ЕГЭ



Бібліотека української літератури


библиотеки





Як я навчився плавати (твір-оповідання)

Улітку я гостював у бабусі в селі.

Там у мене є друг Вітько. Він мій одноліток. Одного разу ми вирушили з ним на човні порибалити. Ставок у селі не дуже глибокий, біля берега рибу не спіймаєш. Треба відплисти подалі. Ми так і вчинили. Випливли на середину ставка, закинули вудки, чекаємо. Не клює. Минула, мабуть, ціла година. Раптом мій поплавець занурився у воду. Я став тягнути - нічого не виходило, не вистачало сили. Що ж це за рибина така велика спіймалась?!

Вітьок поліз допомагати та ненароком зіпхнув мене у воду. Але ж плавати я тоді не вмів. "Караул! - волаю, - допоможіть!" А Вітьок стоїть у човні й регоче замість того, щоб рятувати мене. Сільським хлопчакам важко собі уявити, що можна не вміти плавати.

Оскільки я зараз пишу цей твір, то, зрозуміло, що я тоді не втопився. Якось само собою вийшло, що я підплив до човна і якось у нього забрався. Риби, щоправда, ми так і не наловили. Виявилось, що поплавець зачепився за корч. Зате я навчився плавати. І зараз мені дуже подобається цим займатися. Влучно ска-зав один філософ: нікому не подобається плавати, доки він не навчиться.




Сам себе доктор
© my-edu, 2008-2013.